УДК 332.3
В. В. АРТАМОНОВ, М. Г. ВАСИЛЕНКО, П. Б. МІХНО
Кафедра геодезії, землевпорядкування та кадастру, Кременчуцький національний університет імені Михайла Остро¬градського, вул. Першотравнева, 20, Кременчук, Україна, 39600, тел. +38(05366)36277, ел. пошта: Mikhno.box@mail.ru
СИСТЕМНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА АНТРОПОГЕННО ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ
Мета. Метою роботи є оцінка антропогенно порушених земель за їх екологічним станом і сумарною величиною отриманої соціально-економічної ефективності використання. Методика. Антропогенне порушення земель є наслідком реалізації певної соціально-економічної потреби суспільства і за її вичерпання, потребує подальшої рекультивації з метою усунення негативних наслідків, заподіяних навколишньому середовищу екологічного, економічного та інших видів збитків. Територію порушення земель принципово можна характеризувати масштабом порушення та двома взаємопов’язаними показниками – її екологічним станом та отриманою сумарною величиною соціально-економічної ефективності використання. Значення цих показників змінюються протягом “життєвого циклу” існування порушеної землі – від початку порушення до завершення рекультивації відпрацьованих земель. Тому методика дослідження передбачає аналіз порушених земель на різних етапах їх “життєвого циклу” із урахуванням невизначеності проблеми вибору раціонального напряму використання рекультивованих земель. Результати. Основним результатом аналізу “життєвого циклу” порушених земель є висновок про те, що повністю відновити порушені землі до їх початкового стану принципово неможливо через глибинні геологічні та гідрологічні зміни. Період існування порушеної землі визначається погіршенням екологічного стану території і потребує належного екологічного обґрунтування. Наукова новизна. Науковою новизною є розроблення діаграми “життєвого циклу” порушених земель і її аналіз. Практична значущість. Практичну значущість має висновок про те, що раціональне земле¬користування території порушених земель потребує позитивного багаторічного соціально-економічного балансу її використання. Збільшення тривалості існування відпрацьованої землі погіршує екологічний стан території та соціально-економічну ефективність її використання. Кінцевий та початковий стани екологічної та соціально-економічної ефективності використання території можуть не збігатися, а бути кращими чи гіршими залежно від цільового вибору напряму рекультивації відпрацьованих земель, що є окремим науково-практичним завданням.
Ключові слова: антропогенно порушені землі; рекультивація земель; “життєвий цикл”.Література – 13.

Література – 13.