Передмова (фраґменти)

Проблеми взаємних впливів просторового розвитку міст, їхнього краєвиду та образу як відбиття і матеріальне втілення загальнокультурних тенденцій привертали увагу у минулому, ці проблеми є актуальними і сьогодні. Протягом ХХ століття процеси урбанізації у Європі стали масовими, ними охоплені великі території, їхні темпи зростають, вони охоплюють в тій чи іншій формі мільйони людей. Це сприяло розповсюдженню міського способу життя, міські просторові форми починають переважати в освоєному людиною середовищі. ...
Процеси урбанізації відбуваються під впливом технологічного прогресу і обумовленої ним сьогодні вже постіндустріальної цивілізації. У ринковій економіці сформувалися механізми взаємного генерування попиту і виробництва, що має задовольнити цей попит. Глобалізація економіки, а разом з нею і масової культури, спричинили поширення і взаємне проникнення подібних просторових форм у освоєнні території – великі міста стають подібними у різних країнах. Тут ринкова лібералізація і послаблення цілеспрямованого регулювання значною мірою є причиною поставання просторового хаосу. ...
Урбанізація активно сприяє виокремленню з загальної сфери культури її складової, сформованої у міському просторі – міської культури. Обидві ці сфери історично видозмінюються і впливають одна на одну з різним ступенем активності залежно від часу і місця.
Існує думка, що західна економічна експансія і поширення західної економічної моделі у більшості країн означають також загальнокультурне підпорядкування. Однак, як відзначає А. Тойнбі, це стосується економічних і політичних аспектів суспільного життя, а не розповсюджується на культуру, “яка не тільки глибша від двох перших шарів, але і фундаментальніша. Тоді як економічна і політична карти світу дійсно майже повністю “вестернізовані”, культурна карта і нині залишається такою, якою вона була до початку західної економічної і політичної експансії”.
Водночас на початку ХХІ ст. стає відчутним потужний вплив так званої масової культури на процеси урбанізації і формування міського простору, особливо у країнах з “перехідною економікою”, де засади ринкового господарювання не набули однозначних і завершених форм. Своєю чергою, масова культура сама є продуктом ринку і підпорядковується його постулатам, які не завжди узгоджуються з суспільно доцільними потребами урбанізації. На практиці це зумовлює певну стихійність у формуванні простору міст, відсутність узгодженості між його складовими та елементами, хаотичність і строкатість загального вигляду.
Не можна оминути факту, що “витворюється світова культурна індустрія, яка радше слідує економічним законам”, лідируюча позиція у цьому процесі належить США. Там створено “нове визначення культури”, згідно з яким вона перетворилася на “споживання легкостравної продукції, яка сприяє благополуччю споживачів”, це кіно- і телефільми, поп-музика, гамбургери і кока-кола.
З іншого боку, європейський континент є тією частиною світу, де ефекти цілеспрямованого урбаністичного регулювання та формування образу міста очевидні. Напевно, велике значення тут мали збереження і охорона міської культурної спадщини. Європейці меншою мірою втратили свої історичні корені і зв’язок з минулим, характерною рисою європейської міської культури є охорона матеріальної і духовної спадщини минулих епох. Ідентичність європейської культури найочевидніше проявляється у містах, незважаючи на численні руйнування під час двох світових воєн і, можливо, саме тому у Європі надають такої великої уваги охороні культурного середовища. …
Просторові форми багатьох міст Італії, Франції, Іспанії, Німеччини, Англії є зразками для міст інших частин світу. Тому формування міського простору варто вивчати на європейському досвіді, маючи на увазі, що цей досвід буде застосовано знову ж таки у Європі. Архітектурні та урбаністичні новинки, які з’являються у містах США чи Японії, є свідченням загальноцивілізаційного прогресу, однак їх застосування у європейських містах може бути досить обмеженим саме з причини традиційності останніх.
У просторовій єдності з культурним середовищем перебуває природне довкілля, яке теж потребує охорони. На європейському континенті природне довкілля зазнало значних кількісних та якісних змін і перетворень, зумовлених індустріалізацією. Із розумінням ситуації впроваджуються у життя різноманітні програми і заходи щодо охорони і збереження природних ресурсів. Сьогодні загальнозрозуміло, що подальший прогрес можливий тільки з дотриманням принципів сталого розвитку територій і поселень – від найбільших міських агломерацій до невеликих сіл.
Подальший розвиток урбанізації висуває на порядок денний багато проблем. Однією з найважливіших є таке спрямування містобудівного розвитку, за якого обмежуватимуться кількісні показники, натомість якісні стануть пріоритетними. Адже головним суб’єктом містобудування є “людина – її життя, здоров’я, добробут і духовний розвиток”.
Варто зауважити, що у світлі глобальних цивілізаційних протистоянь і викликів культура у всіх її проявах продовжує бути фундаментом національної ідентичності і самоусвідомлення. Це покликання культури потрібно постійно утверджувати у суспільній свідомості, використовуючи з цією метою засоби урбаністики як інструмент здійснення очікувань суспільства. …
Україна увійшла у ХХІ століття незалежною державою, в якій відбуваються складні і часто суперечливі процеси суспільно-політичних та суспільно-економічних перетворень. Ці процеси передусім відбуваються у історично сформованому урбанізацією протягом попередніх епох міському просторі, який, своєю чергою, є матеріальним втіленням загальнокультурних уявлень та тенденцій.
Загалом в українській науці дається взнаки незадовільна вивченість просторових форм міст, починаючи з їхнього виникнення і завершуючи сучасними проблемами розвитку та формування вигляду міст. Видається справедливим пояснення: “...надто довго Україна була країною сіл. Зрусифіковані міста були острівцями в українському сільському морі, отож і проблема міста здавалася “їхньою” чужою проблемою... Ситуація не позбавлена парадоксальності з історичного погляду, бо ж пам’ятаємо, що колись Київську Русь уважали й називали країною міст”.
Сьогодні аж ніяк не можна вважати, що простір українських міських і сільських поселень задовольняє загальнокультурні вимоги, як ужиткові, так і естетичні. Це безпосередньо формує у мешканців відповідні уявлення про міський простір, його образ і вигляд. Архітектурний образ українських міст характерний різкими контрастами – від більш-менш впорядкованого переважно у великих містах до хаотичного і безладного у більшості поселень. Актуальним питанням залишається подальший розвиток просторових форм поселень – від розпланування території до формування забудови та малих архітектурних форм.
Містобудівний розвиток нині в Україні відбувається за умов становлення ринкової економіки: економічних обмежень, невизначеності форм власності на нерухомість, слабкості територіального управління. З іншого боку, процеси урбанізації перебувають під потужним тиском глобалізованого інформаційного ринку, який нав’язує суспільству України “сучасні” і “модні” формальні зразки та стереотипи, на які мусять зважати “розпорядники кредитів”, тобто планувальники, інвестори, забудовники.
Суспільство загалом, а особливо професійні містобудівники та архітектори, опинилися під зростаючим тиском вимог незадоволеного ринку просторових, тобто урбаністичних і архітектурних потреб суспільства. Поки що задоволення потреб відбувається у мікромасштабі, прикладом чого є намагання досягти сучасних цивілізаційних стандартів переважно в інтер’єрах будинків шляхом так званих “євроремонтів”. Спорудження дійсно сучасних будинків чи комплексів належить ще радше до винятків, а про нові форми комплексного освоєння території в Україні та про нові підходи до творення міського простору, що відповідають суспільним потребам, можна говорити хіба що у пошукових проектах та концепціях.
Під впливом процесів хаотичної приватизації в Україні впродовж 1990-х років у суспільній свідомості втрачене поняття міста як складної ієрархічної системи і міського простору як цілісності, переважна більшість населення почала сприймати місто як набір об’єктів нерухомості. Найбільшою проблемою є те, що саме так переважно сприймають простір міста владні структури всіх рівнів, “під тиском потреб” продаючи і віддаючи в оренду окремі земельні ділянки та будівлі, при цьому колишні великі територіальні комплекси (наприклад, промпідприємства) часто поділяють на дрібні частини, кожна з яких отримує іншого власника. Відсутність урбаністичної стратегії при цьому пояснюється невідкладною потребою наповнення міського бюджету. Такі дії в мас-медіа часто видають за “досягнення” органів влади і успішне застосування ринкових механізмів в управлінні розвитком міста.
Насправді “клаптикова приватизація” простору міста руйнує його цілісну системну побудову та, як наслідок, не дає змоги системно і послідовно вирішувати загальноміські проблеми в інтересах громади.
Виявлення та дослідження зазначених складних проблем актуальні для подальшого розвитку українських міст, зокрема, міст Західної України, які історично набули певного просторового ладу і зберегли цінну історико-культурну спадщину. Сьогодні цей просторовий лад і культурна спадщина зазнають досить випадкових, кон’юнктурних змін і перетворень (часто, на жаль, знищення) під тиском потреб інвесторів, значною мірою зумовлених відсутністю розуміння потреби охорони історичного міського простору за умов формування ринкових відносин, “неурбанізованою” ментальністю значної частини мешканців міст. …
Тому видається актуальним ознайомлення з світовим досвідом творення міського простору і образу міст на зламі ХХ і ХХІ ст., впливів на цей процес глобального інформаційного ринку та масової культури, залежності культурного краєвиду і образу міст від теоретичних концепцій, напрямків і методів регулювання урбанізованого простору, визначення актуальних тенденцій цих процесів та можливостей їх транспонування в українські реалії.
У монографії зроблено спробу розглянути розвиток урбанізації, особливості формування міського простору, еволюцію культурних тенденцій та їх взаємні впливи і відображення в урбанізованому просторі в Європі і Україні протягом ХХ і на початку ХХІ ст. Водночас автор намагався наголосити і звернути увагу на взаємну залежність загальнокультурних і урбанізаційних процесів та потребу і методи їхнього регулювання в інтересах суспільства з метою досягнення зручності, користі і краси урбанізованого середовища.

Summary (fragment)
Bohdan Posatskyy
The Space of a City and Urban Culture (on the Edge of XX and XXI Centuries)
The monograph is dedicated to some problems in the process of creation the space of the town on the edge of XX and XXI centuries under influenced by factors of contemporary urban culture with underlining the significant role of city in creation the culture.
The problems have been considered in complex of mutual connections and dependencies of urban planning and design, their role in creating the cultural landscape.
In this book some connections and dependencies between common cultural and urbanizing processes as well as immediate influence of these upon the creation of architectural and urban form in present-day town have been discovered. The study also underlines need for government and local authority regulations aiming to harmonize a town’s spatial development in favour of city community.