Різання металів. Теорія різання

Грицай І. Є., Кукляк М. Л.
Код: 966-553-445-9
Навчальний посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2005. 132 с. Формат 170 х 215 мм. М’яка обкладинка.
Ціна:196,00грн.
Weight: 0 г

Вступ (продовження)

2. Значення оброблення різанням у машинобудуванні
Оброблення різанням є найпоширенішим процесом виготовлення деталей машин, що полягає в усуненні з поверхні заготовки шару металу за допомогою різального інструмента під час відносного переміщення інструмента і заготовки на металорізальних верстатах. Метою цього процесу є отримання деталей заданої форми та розмірів із дотриманням вимог технічних умов до точності та якості поверхонь, де критерієм ефективності є продуктивність і технологічна собівартість операції.
Метал, який усувають із поверхні заготовки, називають стружкою – це побічний продукт, відходи оброблення металу. Усі способи і види оброблення металів різанням, засновані на зрізанні припуску та перетворенні його в стружку, об’єднані загальною назвою “Різання металів”. Отже, наявність стружи під час виготовлення деталей чи поверхонь є ознакою цього процесу.
Наприклад, розділення металу на гільйотинних ножицях, газоплазмове розрізання, оброблення поверхні лазерним променем, механічними щітками, електроіскрове оброблення, коли не утворюється стружка, не належать до різання, тоді як розділення сортового вальцювання механічною ножівкою або розрізання прутка дисковою фрезою здійснюється різанням.
Під час виготовлення машин можемо виділити чотири групи технологічних процесів:
– утворення поверхонь та виготовлення деталей усіма способами різання;
– утворення поверхонь та виготовлення заготовок і деталей методами формоутворення без різання. До цих методів належать усі відомі види та способи виливання, пластичного деформування, електромеханічні та електрофізичні методи виготовлення поверхонь;
– складання машин та їх елементів;
– інші процеси, зокрема нанесення захисних покрить, термічного та хіміко-термічного оброблення, поверхневого нагартовування, випробування, пакування тощо.
Сьогодні частка оброблення різанням у виготовленні переважної більшості машин є значною. На оброблення різанням у різних галузях машинобудування припадає від 20–30 % до 70–80 % загальної трудомісткості продукції цих галузей. Загалом, до 1991 року середній розподіл трудомісткості машин за групами технологічних процесів виглядав так:
– виробництво заготовок – 20–25 %;
– механічне оброблення різанням – 40–50 %;
– складання 25–30 %.
За даними В.Г. Гостева і М.І. Клушина, із річної сукупної маси заготовок понад 20 млн. т в стружку переводилося 8 млн. т, або понад 30%. Ці цифри переконливо показують роль і значення процесів різання, але також свідчать про нераціональну структуру цих процесів, коли основне навантаження припадає на попередні, “чорнові” методи підготовки поверхонь, а не на викінчувальні операції. Це також є і ознакою значної енерговитратності процесів різання та енергомісткості продукції вітчизняного машинобудування, яка вказує на один із напрямків удосконалення процесів різання. Його можна реалізувати розширенням номенклатури типорозмірів та різновидів сортового прокату, який постачає металургійна промисловість, наближенням форми і розмірів заготовок, отримуваних литтям і оброблених тиском, до форми готових деталей. Це дозволить зменшити частку процесів різання у виготовленні продукції машинобудування та досягти значної економії матеріальних, трудових й енергетичних ресурсів.