Різання металів. Теорія різання

Грицай І. Є., Кукляк М. Л.
Код: 966-553-445-9
Навчальний посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2005. 132 с. Формат 170 х 215 мм. М’яка обкладинка.
Ціна:196,00грн.
Weight: 0 г

Вступ (продовження)

Проте сьогодні та в найближчій перспективі значення процесів різання ще не буде зменшуватися. Це зумовлено такими обставинами.
1. Виготовлення деталей різанням є найуніверсальнішим методом, у якому відсутні обмеження за формою, розмірами та матеріалами об’єктів виготовлення. Різанням утворюють деталі космічної техніки чи турбіни сучасних гідростанцій, габарити яких перевищують десятки метрів, а також деталі нанотехнологій, які мають мікрометричні розміри.
2. Продукція сучасного машино- та приладобудування стає все складнішою і точнішою. Точність виготовлення деталей та процесів складання машин є необхідною і достатньою передумовою їх високих експлуатаційних показників якості. Сьогодні різанням можна досягти точності розмірів, форми і взаємного розташування поверхонь у межах 0,001 мкм і шорсткості до 5•10-4 мкм (4 – 5 А0).
3. У переважній більшості галузей сучасного машинобудування понад 80 % усієї продукції виробляють в умовах дрібно– та середньосерійного виробництва. У США серіями до 50 одиниць випускають понад 70 % усієї продукції. Навіть такі галузі, які традиційно випускали масову та великосерійну продукцію, зокрема автомобілебудування, виробництво побутової техніки, засобів зв’язку та інші, сьогодні багатократно зменшують річні програми та на порядок і більше розширяють номенклатуру виробів. Це є вимогою ринкової економіки третього тисячоліття та відображенням можливостей виробників і потреб споживачів машинобудівної продукції. Найгнучкішими та найманевренішими методами виготовлення деталей є саме методи оброблення різанням, які забезпечують найвищу економічність за умов швидкої перебудови виробництва, дозволяють ефективно та безболісно переходити на випуск нової продукції в умовах багатократної зміни річних програм і освоєння нових найменувань виробів.
Інші прогресивні методи виготовлення деталей займають вужчі ніші та використовуються рідше. Зокрема, методи точного виливання: виливки у кокілі, відцентрове виливання, виливки під тиском, порошкова металургія, методи прецизійного штампування тощо ефективні, коли річні програми виробництва виробів достатньо великі. Це зумовлено значними витратами на проектування та виготовлення технологічного спорядження й окупністю затрачених коштів на засоби лише у багатосерійному та масовому виробництвах.
Електрофізичні методи оброблення деталей та їх поверхонь – електроіскрове, електронно-променеве, плазмове, оброблення лазерним променем використовують для виготовлення деталей складної форми із твердих, надтвердих, надміцних, жаростійких і жароміцних сталей та сплавів, тобто для обмеженої частини виробів машинобудування.
Методи ультразвукового оброблення, що базуються на кавітації й ударній дії абразивних часток, застосовують для виготовлення виробів із твердих матеріалів, які не проводять електричний струм.
Електрохімічне оброблення, суть якого зводиться до анодного розчинення припуску в середовищі електроліту за час утворення іскри між інструментом та виробом, найширше застосовують у виготовленні фасонних поверхонь великих розмірів, зокрема, у виробництві штампів.
Для високопродуктивного оброблення поверхонь із твердих матеріалів впроваджені також комбіновані різновиди, які поєднують переваги електрофізичних та електрохімічних методів.
Отже, можемо констатувати, що процеси різання у виготовленні деталей та продукції сучасного машинобудування є переважальними, а їх значення, незважаючи на створення та впровадження нових прогресивних технологій, сьогодні та у видимій перспективі не буде зменшуватися.

3. Предмет і завдання теорії різання
Теорія різання – прикладна технологічна дисципліна, яка подає наукові основи раціонального виконання операцій оброблення поверхонь і виготовлення деталей машин методами усунення стружки. Завдання теорії різання полягає у наведенні в узагальненій формі результатів теоретичних та експериментальних досліджень різноманітних процесів (теплових, силових, деформаційних, адгезійних, дифузійних, електромагнітних, акустичних тощо), які супроводжують відділення припуску від поверхні деталі, аналітичного опису цих процесів, оптимізації перебігу та прогнозуванні їх впливу на точність, якість утворюваних поверхонь і на техніко-економічні показники технологічних операцій різання, створенні ефективних методів і схем різання, впровадженні у виробництво нових інструментальних і конструкційних матеріалів.
Предмет теорії різання – дослідження природи явищ і процесів стружкоутворення, формування поверхні деталі та спрацювання різального інструмента, оптимізація методів функціонування системи різання.