Вступ

Становлення національної школи археології та краєзнавства є складовою частиною процесу формування національної історичної науки та національної самосвідомості загалом. Ставлення до пам’яток минулого завжди було індикатором цивілізованості суспільства. Не є винятком у цьому відношенні пам’ятки археології – нерухомі (городища, кургани, фундаменти давніх споруд) та рухомі, зібрані, як правило, у фондах музеїв в результаті цілеспрямованих польових досліджень. Ставлення до самих пам’яток та до їх вивчення змінювалося у суспільстві залежно від політичної та економічної ситуації.
Вивчення цього процесу особливо актуальне для України. Адже тут, незважаючи на те, що розвиток вказаних суспільних наук понад півтора століття відбувався у суспільно-політичній системі інших держав, вони завжди зберігали свій національний колорит. Особливо помітним це було на Волині – території зі стабільним та переважаючим автохтонним населенням.
Перші огляди історії становлення археологічної науки в Україні закономірно з’явилися у працях українських учених, виданих на еміграції [Курінний, 1947, 1970; Пастернак, 1961]. Злам комуністичної системи відкрив дорогу для розвитку подібних досліджень і в Україні. Протягом останнього десятиліття процес розвитку історичного краєзнавства в Україні теж став предметом доволі уважного вивчення.
Історію археології прийнято поділяти на два періоди: донауковий, коли в суспільстві з’являється інтерес до свого минулого, та науковий, протягом якого виникає і розвивається археологія як наука зі своїми методами та конкретними завданнями [Чмихов, Кравченко, Черняков, 1992, с. 24]. Перший етап у межах усієї України вже теоретично осмислювався [Генинг, Левченко, 1992].
Вивчення історії розвитку археології окремих регіонів дає змогу краще висвітлити це питання у межах усієї країни. Адже узагальнювальній роботі з історії української археології повинні передувати регіональні дослідження, присвячені її історії на місцях (1). За ступенем розроблення цих проблем Україна помітно поступається своїм сусідам. Більше того, окремі питання історії археологічних досліджень на Волині та в Галичині вперше отримало розгляд в багатьох роботах зарубіжних істориків археології [наприклад, Blombergowa, 1993] в системі історії польської археології.
Уперше серію нарисів про історію волинського краєзнавства та археології опубліковано понад десять років тому [Терський С.В., 1997; 1998; 1999]. З цього ж часу з’являється значна кількість досліджень, написаних переважно місцевими істориками, в яких детальному розгляду піддано історію музейної справи, діяльність громадських організацій історико-краєзнавчого профілю, які працювали на Волині у XIX – на початку XX ст., подано біографії окремих видатних особистостей (М.І. Теодоровича, Й.В. Новицького, А. Дублянського та ін). Зокрема, в ґрунтовних дослідженнях С. Гаврилюк [2002], І. Ярмошика [2002] основну увагу приділено організаційному становленню волинського краєзнавства та його археографічним та архітектурним аспектам.
Проте у цих працях, написаних не археологами, питання історії археоло¬гічного дослідження краю фактично не зачіпались або не розкривались належною мірою.
Сьогодні давня історична та етнографічна територія краю розділена між окремими областями України, а західна частина Волині – давня Холмщина входить до складу Республіки Польща. У цій роботі зроблено спробу простежити розвиток археології та історико-краєзнавчої думки на територіях, що у XIX – на початку XX cт. становили західні повіти Волинської губернії Російської імперії, тобто у межах корінної частини давньої Волинської землі, її серцевини, яка згодом у складі СРСР увійшла до складу Волинської, Рівненської, Тернопіль¬ської та Хмельницької областей УРСР (2).
На Волині нагромадження даних про давню історію та пам’ятки краю мало свою специфіку. Тому окремі питання становлення волинського краєзнавства розглядалось в багатьох спеціальних дослідженнях, зокрема: накопичення музейних фондів, організаційні моменти розвитку краєзнавства у XIX – першій половині XX ст. розкрито острозьким істориком А. Хведасем (1994, 1997) та луцьким – О. Кушпетюк (2001). Окремі питання історії краєзнавства та охорони пам’яток піднімались волинськими краєзнавцями О. Бірюліною (1991), М. Кострицею (2001), В. Луцем (1998, 1999а), П. Троневичем (2003) та ін. Узагальнювальний огляд археологічних досліджень на Волині цього періоду зроблено у роботах автора (1991–2006) та польського історика М. Бломбергової (1993). Поза сумнівом, найґрунтовнішим дослідженням, в якому частково підсумовано роботи попередників, є спеціальна монографія луцького історика С. Гаврилюк (2002). У ній на широкому документальному ґрунті розкрито розвиток історичного краєзнавства Волині та суміжних територій у складі Російської імперії.
Багато робіт Г.В. Охріменка та тематичних збірників статей за його редакцією висвітлюють стан вивчення окремих груп археологічних пам’яток Волині, починаючи з міжвоєнного періоду. Ця тема також ґрунтовно розглядалась у роботі, написаній на матеріалах наукового архіву Державного архео¬логічного музею у Варшаві [Piotrowska, 2006].
Стан вивчення археологічних пам’яток Волині у радянський період періо¬дично аналізувався сучасниками [Смішко, 1959; Черниш, 1958]. Проте об’єктивного висвітлення проблем наукового дослідження краю у них немає. Численні “білі плями” у вивченні різних історичних періодів розвитку Волині, особливо, що стосується пам’яток княжої доби, є наслідком конкретної владної політики. Так, певні складнощі виникають з оцінкою діяльності пам’ятко-охоронних служб за останні роки, оскільки їх документація не завжди потрапляє до архівів. Досить сказати, що в науковому архіві Інституту археології НАН України донедавна не було жодного звіту про польові роботи цих служб у Волинській області за 1999–2006 рр. (див. перелік джерел книги).
Окремі питання історії археології Волині також частково висвітлювались в оглядових працях з пам’яткознавства, що з’явились в останні роки [Куріло, 2002; Бондаренко, 2003; Прокопчук, 2003; Кінд-Войтюк, 2007]. Чимало оригінальних фотоілюстрацій з власних розкопок одного з цих авторів містить посібник з історичного краєзнавства Волині [Прищепа Б., Прищепа О., 2008].
У запропонованій роботі автор намагався також зібрати, узагальнити та проаналізувати науковий, творчий доробок дослідників стародавніх пам’яток Волині, розкрити їхній внесок в археологічну науку України. З цією метою у монографії подані матеріали, що ілюструють підсумки найважливіших розкопок, та наукова бібліографія учених. Зорієнтуватись у персоналіях допоможуть короткі біографічні довідки, подані у додатку.
Розвиток археології, особливо на початковій стадії, був тісно пов’язаний із загальним історичним краєзнавством. Своєю чергою, історія археології та краєзнавства тісно переплітається з питаннями формування археологічних збірок, мережі музеїв та інших краєзнавчих установ, охороною історико-культурної спадщини. Простежено також процес формування суспільної потреби у знаннях про найдавніше минуле краю. Ця потреба, своєю чергою, була тісно пов’язана із політикою чужоземної влади. Тому питання археології та краєзнавства необхідно розглядати на тлі суспільно-політичного розвитку Волині.
Відповідно до територіально-політичних змін зроблено хронологічний розподіл на окремі періоди, оскільки державна політика була завжди визначальним чинником розвитку гуманітарної сфери суспільства, зокрема і археології.
Джерельною базою роботи поряд з чисельними публікаціями у тогочасній популярній та науковій періодиці стали документальні та речові матеріали, що зберігаються у архівних та музейних установах Львова, Києва, Луцька, Рівного, Крем’янця, Дубного, Санкт-Петербурга. Це передусім матеріали учених рубежу XIX–XX ст. В.Б. Антоновича (Інститут історії матеріальної культури РАН, Санкт-Петербург) С.В. Люба-Радзимінського (ЛНБ ім. В. Стефаника) та Л. Житин¬ського (Інститут рукопису НБУВ), а також частково врятовані архіви учених міжвоєнного періоду: О. Цинкаловського (ЛНБ імені В. Стефаника, ЦДІАЛ), Я. Гоффмана (ДАРО), Ю. Шумовського (ДДІКЗ), М. Островського (ДДІКЗ). На жаль, недооціненою залишається творча спадщина археологів радянського періоду, якій не знайшлося місця на полицях державних архівосховищ. Свідченням цього є порівняно недавня безповоротна втрата приватного наукового архіву О. Ратича. Тому важливим джерелом є неопубліковані чорновики звітів М. Островського, оригінали яких втрачено (додаток 2).
Важливим джерелом книги стали праці та окремі спогади безпосередніх учасників історико-краєзнавчого руху на території Волинського воєводства. До них належать монографії та статті, авторами яких були О. Цинкаловський, К. Яжджевський та ін.
Запропонована робота є переробленим та значно доповненим монографічним варіантом піонерського комплексного дослідження з історії археології Волині, здійсненого автором у 1991–1999 рр. (3).
Автор вдячний за сприяння у підборі матеріалу до книги історикам В. Луцю (Рівне) та О. Ситнику (Львів), за поради під час написання монографії та підготовлення її до друку. У монографії використано ілюстративний матеріал з фондів Краківського археологічного музею та Центрального державного історичного архіву України у м. Львові. Істотну допомогу у підготовці ілюстративного матеріалу до книги надавали також Р. Лівох (Краків) та К. Михайлов (Санкт-Петербург), за що автор їм щиро вдячний.

1. Регіональні дослідження стосовно історико-краєзнавчого аспекту цієї проблеми ведуться вже давно. Див.: Малиневская, 1990; Баженов, 1993; Ткаченко, 1996; Рябо¬кобила, 2000; Каньоса, 2001; Коваленко, 1983; Прокопчук, 1995; Кушпетюк, 2001, Mikocki, 1990.
2. Історія археології на теренах України загалом оглядово подавалась у багатьох виданнях [див. наприклад: Шовкопляс І. Г., 1957. – С. 4–8; Курінний, 1947; 1970; Пастернак, 1961. – С. 23–27; Формозов, 1986; Археология Прикарпатья..., 1987. – С. 5–7; Чмихов, Кравченко, Черняков, 1992. – С. 24–40; Кучінко, 1994. – С. 3–5; Кирилін, 1974].
3. Див.: Терський С.В., 1991б; 1994б; 1997е; 1998г; 1998є; 1999г; Фіщук, Терський С.В., 1997.

Про автора

ТЕРСЬКИЙ Святослав Володимирович
Кандидат історичних наук, доцент, керівник Волинської археологічної експедиції, яка досліджувала літописні міста Володимир, Лучеськ, Львів, Пересопницю, Перемиль та інші пам'ятки княжої доби. Автор монографічних досліджень з археології Галицько-Волинської держави, історичних нарисів про волинські міста Олику, Пересопницю, Лучеськ.
Електронна пошта tersky@polynet.lviv.ua