Передмова

Бойова і навчальна діяльність Збройних сил здійснюється на поверхні Землі та в просторі, що її оточує. Бій, операція, пересування та розміщення підрозділів, частин, з’єднань, їхні навчання нерозривно пов’язані з певною ділянкою, районом, смугою земної поверхні, якій притаманні свої властивості. У військовій справі ділянка земної поверхні з розташованими на ній об’єктами, на якій війська виконують свої завдання, називається місцевістю.
Властивості місцевості, способи їхнього визначення, орієнтування на місцевості та виконання вимірювань на ній вивчає військова топографія - галузь воєнної науки, яка поєднує теоретичні основи наук про просторові характеристики земної поверхні та способи їхнього відображення.
Військова топографія як складова воєнної науки тісно пов’язана з іншими воєнними дисциплінами - оперативним мистецтвом, тактикою, вогневою та інженерною підготовкою, захистом від зброї масового ураження, теорією і практикою топогеодезичного забезпечення військ.
Теоретичною основою військової топографії та топогеодезичного забезпечення є дисципліни, пов’язані з вивченням поверхні Землі (географія, картографія, геодезія, аерофототопографія тощо), та воєнні дисципліни, що вивчають теорію та практику бойових дій (тактика, оперативне мистецтво, тактико-спеціальні дисципліни).
Основою вивчення військової топографії є оволодіння способами вивчення місцевості, найважливішим серед яких є т о п о г р а ф і ч н а к а р т а, як у паперовому так і у електронному вигляді. Тому вивчення принципів побудови, властивостей картографічного зображення, отримання кількісних та якісних характеристик місцевості по топографічній карті є однією з основних частин військової топографії.
Топографічна карта - документ, що створюється заздалегідь і відображає стан місцевості на час її видання. Тому важливо володіти й іншими способами та засобами отримання сучасної інформації про місцевість. А е р о ф о т о м а т е р і а л и, с п е ц і а л ь н і карти, їх різновиди та способи використання є другою важливою частиною військової топографії.
Іншими, не менш важливими частинами військової топографії є способи використання топографічних карт та інших документів про місцевість як засобів управління при вирішенні тактичних завдань, способи орієнтування на місцевості та використання наземних навігаційних засобів.
Підручник “Військова топографія” підготовлений колективом авторів – викладачів Академії сухопутних військ відповідно до програми підготовки офіцерів загальновійськових підрозділів сухопутних військ.
Під час написання розділів підручника використано попередній досвід видання навчального посібника з військової топографії, викладання військової топографії у військових навчальних закладах, враховані вимоги до топографічної підготовки Збройних сил України в сучасних умовах.
Термінологічна основа підручника побудована на використанні сучасних академічних видань тлумачних словників української мови.
У підручнику “Військова топографія” використано сучасне програмне забезпечення з опрацювання баз даних електронних карт “Карта 2005” ЗАТ КБ “Панорама”, яке застосовується для визначення відстаней, видимості між точками, для побудови профілів місцевості, визначення площ ділянок, дирекційних кутів, азимутів напрямків, координат точок тощо, а для камерального опрацювання аерознімків (визначення прямокутних координат, цілевказання тощо) – програмне забезпечення, розроблене вітчизняним науково-виробничим об’єднанням “Геосистема”, м. Вінниця – “Digital”, яке широко застосовується в Україні та за кордоном, чим він істотно відрізняється від попередньо виданого навчального посібника.
Метою видання підручника є забезпечення проведення занять з військової топографії та самостійного вивчення дисципліни курсантами і офіцерами широкого загалу військових спеціальностей. Питання для самостійної підготовки, що подані наприкінці розділів підручника, спрямовані на закріплення матеріалу і на поглиблене вивчення предмета.
Підручник містить 15 розділів. Особливості місцевості та способи вивчення її тактичних властивостей описані в 1, 9, 13 розділах. Основи побудови картографічного зображення становлять зміст 2, 3 і 4 розділів; властивості аерофотодокументів і способи їх використання - 7 розділ. Вимірювання на карті розглядаються в 5, 6 розділах. Знання способів орієнтування на місцевості по карті, без карти та із застосуванням засобів навігації містяться в розділах 10, 11. У розділах 8, 12 вивчаються питання використання карти як документа управління військами; у розділі 15 - особливості карт інших країн; у розділі 14 - методика проведення занять із топографічної підготовки.
Автори висловлюють щиру подяку полковнику запасу Волчку Петру Івановичу за вагому консультативну допомогу в підготовці матеріалів підручника.
Автори щиро вдячні всім рецензентам за критичні зауваження, які дали змогу покращити зміст підручника.

Про редакторів

ТКАЧУК Павло Петрович
Доктор історичних наук, професор, генерал-лейтенант, начальник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

ТРЕВОГО Ігор Севірович
Заслужений працівник освіти України, доктор технічних наук, професор, заступник директора – декан повної вищої освіти Інституту геодезії Національного університету "Львівська політехніка".