До 140-ї річниці кафедри геодезії Національного університету “Львівська політехніка”

Передмова

Однією з головних дисциплін, що формує базові знання майбутнього фахівця у галузі геодезії, є топографія.
Геодезисти створюють плани, профілі, карти, цифрові моделі місцевості (ЦММ) та цифрові моделі рельєфу (ЦМР). Саме топографія найповніше вивчає їх побудову. Тому майбутній геодезист повинен передусім вміти складати плани і карти – як графічні, так і цифрові, читати їх та використовувати для розв’язання будь-яких інженерних задач.
Особливу увагу в топографії звертають на зображення на площині тривимірного простору, яким є рельєф місцевості та й загалом фізична поверхня планети Земля.
Оскільки польові топографічні роботи виконують за допомогою оптичних, електронних та інших приладів, тому в навчальному посібнику їх розглянуто детально.
Результати польових топографічних вимірювань підлягають математичному опрацюванню. Деякі елементи теорії математичного опрацювання геодезичних вимірів також викладено в цьому курсі.
У частині 1 курсу “Геодезія” – “Топографія” – з методичних міркувань описано тільки наземні методи топографічного знімання. Інші, і передовсім аерометоди, розглянуто у частині 2 курсу “Геодезія”.
У навчальному посібнику подано елементи теорії похибок та розглянуто можливості зменшення похибок вимірювань методикою робіт, застосуванням таких приладів, які забезпечують найбільшу точність вимірів із мінімальною витратою часу та коштів.
Топографічне знімання усієї території будь-якої країни в єдиній системі координат, а тим більше такої значної за площею, як Україна, неможливо виконати без знань про форму й розміри Землі, про її гравітаційне поле та зміну цих параметрів у просторі та часі, тобто не знаючи елементів геодезії та вищої геодезії, методів побудови опорних геодезичних планових та висотних мереж. Тому цим питанням також приділено належну увагу в курсі.
Автори намагалися, за змогою, зберегти принципи української геодезичної школи, в якій, щоб полегшити студентам засвоєння предмета, спочатку розглядають горизонтальне знімання. Воно охоплює будову та перевірки теодолітів, принципи вимірювання горизонтальних кутів, способи прокладення та прив’язування до пунктів Державної геодезичної мережі теодолітних ходів,
способи знімання контурів та ситуації, камеральні роботи, побудову плану горизонтального знімання та визначення площ різними способами.
Потім розглядають вертикальне знімання (геометричне нівелювання), де показано способи знімання та зображення рельєфу на планах і картах, способи геометричного нівелювання, будову та перевірки приладів, що використовують для цього, методику технічного нівелювання та нівелювання поверхні. І тільки після цього описують методи одночасного знімання рельєфу та ситуації, тобто тахеометричного та мензульного знімання.
Тому в основу поділу навчального посібника на розділи покладено не види геодезичних вимірів, а методи топографічних знімань фізичної поверхні Землі. Окремо виділено загальні питання топографії, відомості про картографічні проекції, масштаби, номенклатуру карт і планів тощо.
Автори зробили першу спробу написати навчальний посібник із сучасної топографії для геодезичних спеціальностей і будуть вдячні читачам за слушні пропозиції та зауваження стосовно його змісту.

О.І. Мороз,
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор технічних наук, професор