Передмова

21 лютого 2007 року – за неповні два місяці до свого шістдесятиріччя – раптово відійшов у вічність ректор Національного університету “Львівська політехніка” доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Рудавський. Невблаганна смерть обірвала творчий лет Юрія
Кириловича у розквіті сил, сповненого творчих задумів і планів. Завжди енергійний і життєрадісний, він поспішав жити, поспішав творити добро, наче відчував, що доля відміряла йому лише тих неповних 60…
Важко повірити, що ось уже рік ми живемо без Рудавського. Але Львівська політехніка зберігає добру пам’ять про нього, адже Юрій Рудавський віддав їй двадцять найкращих років свого яскравого життя. Він був не тільки мудрим керівником, не тільки глибоким, проникливим науковцем, а й добрим другом, порадником для колег і наставником для молоді. Тому, незважаючи на важку, непоправну втрату, у стінах альма матер відчувається присутність незабутнього ректора – у кожному доброму починанні і у продовженні справ, ним розпочатих. Окрім того, політехніки вшанували пам’ять незабутнього ректора заснуванням іменної стипендії Юрія Рудавського та медалі його імені. На будинку, в якому проживав Юрій Рудавський, буде встановлено меморіальну таблицю.
І нарешті – є видання, яке Ви, шановний читачу, тримаєте в руках.
“Тільки двічі живемо... Юрій Рудавський. Особистість. Науковець. Ректор” – це книга пам’яті, в якій упорядники намагалися розкрити багатогранний образ великого керівника, вченого і життєлюба через розгорнуте дослі дження його родоводу і біографії, через спогади тих, хто знав Юрія Кириловича на різних етапах його життя, через його найважливіші концептуальні праці про розвиток високої школи і Львівської політехніки зокрема.
У книзі подано також матеріали преси, які розповідають про різні події в житті Політехніки, тісно пов’язані з діяльністю Юрія Рудавського, інтерв’ю, з яких ректор постає як видатна особистість з державницьким мисленням, сильною волею і добрим, чуйним серцем.
Видання містить повну бібліографію праць Юрія Рудавського, перелік його досягнень і нагород, численні фотографії. Окремий розділ присвячено церемонії прощання і поховання на Личаківському цвинтарі у Львові.
І хоча матеріали зібрано й написано у перші місяці після непоправної втрати, коли серце кожного автора і виконавця цієї праці виповнене було невимовним болем, книга, на нашу думку, вдалася світлою і радісною. Бо таким світлим був і залишається незабутній образ Юрія
Рудавського.

Редакційна колегія