Вступ

Слово “стандартний” у повсякденному житті має значення “звичний”, “однотипний”, “шаблонний”. На перший погляд, стандартний виріб є нецікавим, позбавленим оригінальності та непривабливим з комерційного погляду. Однак не варто забувати, що поняття “стандартний” пов’язане насамперед з технікою або технічними аспектами будь-якої продукції. З розвитком виробничої діяльності людини постала потреба в отриманні однотипних виробів, або у їх відтворенні. Тобто поряд з безупинною потребою в оновленні, є необхідність і в повторенні добре знайомих і потрібних виробів, причому дуже часто з максимально можливою точністю. Тому з технічного погляду поняття “стандартний” визначає здатність виробу бути аналогом і виконувати заздалегідь визначені функції самому, у взаємодії з іншими виробами, або замість цих виробів.
Спроби запровадити стандартизацію у сфері матеріального виробництва почались дуже давно. Можна зробити екскурс в історію і всюди знаходити геніальні приклади стандартизації – стандартні будівельні матеріали, однакова зброя, одяг, стандартні міри. Однак така стандартизація, яку ми тепер ефективно використовуємо і вдосконалюємо, стала можливою лише в ХХ ст. А досягнути рівня міжнародної стандартизація змогла лише з розвитком інформаційних технологій. Фактично нині стандартизація – це потужний різновид інформаційного забезпечення і можливо вона є одним з найважливіших видів інформаційних ресурсів.
Основним кінцевим продуктом діяльності зі стандартизації є стандарт. Це офіційно визнаний документ, який може мати силу закону. Стандарт повинен задовольняти дві тісно переплетені вимоги. Перша – стандарт повинен максимально широко описати властивості того чи іншого об’єкта, процесу, виробу чи групи виробів, друга – стандарт повинен бути придатний для того, щоби перевіряти або підтверджувати відповідність цих властивостей. Якщо в стандарті досягається оптимальне поєднання цих двох вимог, то стандартизація в цьому випадку сприяє розвитку економіки, науки і техніки.
Сучасна економіка трактується як “економіка споживачів”, відповідно до перших двох вимог можна додати ще й третю, яка буде полягати в тому, що стандарт повинен забезпечувати захист прав та інтересів споживачів.
Метою стандартизації є сприяння організації і упорядкуванню будь-якої діяльності. Тому всі розвинені країни світу мають і розвивають свої національні системи стандартизації, які повинні охоплювати всі сфери господарської діяльності від виробництва до охорони довкілля. Це актуально і для України. Стандартизація у нашій державі розвивається за подібною схемою, що і стандартизація у світі. Нині Україна вважається країною з перехідною економікою, тому і в стандартизації відбувається етап становлення. Результатом успішної діяльності з стандартизації, як і у нас, так і в кожній іншій країні світу, є вдосконалення управління господарством і державою, підвищення технічного рівня продукції, інтенсифікація і стимулювання ефективності суспільного виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, встановлення раціональної номенклатури продукції, ефективне і раціональне використання ресурсів тощо.
Наскільки вагомим є значення стандартизації у діяльності держави свідчить увага урядових структур до питань, пов’язаних з стандартизацією. 10 травня 1993 р. Кабінет Міністрів України прийняв Декрет “Про стандартизацію і сертифікацію”, який став базою для розвитку національної системи стандартизації. Документ містив правила розроблення і затвердження нормативних документів, порядок здійснення державного нагляду за їх впровадженням і виконанням, правила участі України в міжнародній стандартизації тощо.
З 17 травня 2001 р. набрав чинності Закон України “Про стандартизацію”, який суттєво змінив правові та організаційні засади стандартизації в нашій країні. Прийняття закону не тільки впорядкувало національну систему стандартизації, а й наблизило організацію стандартизації в Україні до міжнародних правил, враховуючи як національний досвід, так і передові світові досягнення в галузі стандартизації. Відповідно до закону введено нову категорію нормативного документа – кодекс усталеної практики, який буде містити практичні правила проектування, виготовлення та експлуатації окремих виробів. Інший новий різновид офіційного документа – технічний регламент. Це нормативно-правовий акт, що безпосередньо встановлює технічні вимоги до продукції. Змінено трактування звичного поняття, яким є технічні умови. Згідно з Законом України “Про стандартизацію”, це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги.
По-новому сформульовано основні принципи, на яких базується державна політика України у сфері стандартизації. Згідно з новим законом участь у створенні стандарту доступна для всіх зацікавлених сторін. Це забезпечується законним правом виробників продукції, споживачів, розробників проектів, представників громадських організацій, окремих спеціалістів брати участь у роботі технічних комітетів, які розробляють стандарти.
Згідно з Законом в Україні існує пріоритет прямого впровадження міжнародних та регіональних стандартів, а також береться зобов’язання дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації. Наближення правил вітчизняної стандартизації до міжнародних відображено також у трактуванні порядку застосування стандартів – стандарти в Україні застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Відповідно внесено багато змін у термінологію та визначення, які гармонізують їх з рекомендаціями ISO/IEС. Так, наприклад, замість вживаного раніше в нас терміну “затвердження” стандарту встановлений термін “прийняття” стандарту.
Ще радикальнішим кроком у реформуванні національної стандартизації став комплекс нових, прийнятих в 2003 році, основоположних стандартів, що регламентують саму національну стандартизацію в Україні і гармонізують її з міжнародними та європейськими правилами виконання робіт з стандартизації.
Окрім того, оцінка якості об’єктів стандартизації і методи їх випробувань також погоджується зі світовим досвідом, що є необхідним для забезпечення взаєморозуміння між партнерами як в сфері техніки, так і в остаточному результаті в торгово-економічних зв’язках.
Зазначені нововведення дуже важливі в сенсі приєднання нашої держави до Кодексу GATT/WTO і тіснішої інтеграції в міжнародні та європейські структури з стандартизації. Разом з тим вони свідчать, що діяльність з стандартизації досить динамічна, вона завжди відповідає змінам, які відбуваються в різноманітних сферах життя, передусім в економіці. Відповідно стандартизація повинна бути скерована на випередження цих змін, щоб стандарти сприяли розвитку і прискоренню вітчизняного виробництва.