Передмова (фраґмент)

Задум книги “Культурологія єврейського театру України в контексті часу, дії і архітектури” виник, коли матеріалізувалася у вигляді статей, пошукових і реальних проектів, дисертаційних досліджень наукова діяльність авторів та інших працівників кафедри дизайну архітектурного середовища Національного університету “Львівська політехніка” у напрямі висвітлення архітектури єврейського театру. Результати цієї роботи були апробовані у наукових повідомленнях, доповідях і схвалені на наукових конференціях у Львові, Дніпропетровську, Києві, Москві. Проте ці дослідження і заходи здебільшого здійснювалися для наукових та інтелектуальних потреб вузького кола спеціалістів – архітекторів, будівельників, сценографів, істориків, драматургів, мистецтвознавців, літераторів, філософів.
Але розвідки авторів містять багато цікавого і корисного для усіх шанувальників єврейського театру. А тому було вирішено з’єднати здобуті результати досліджень, надруковані у різних публікаціях про архітектуру єврейського театру, починаючи з середини дев’яностих років ХХ століття, і розпорошені в професійних виданнях України та за її межами, у синкретичну публікацію із структурними ознаками монографії, яка була б зрозумілою і доступною як вченим-спеціалістам, так і ширшому колу – звичайному читачеві.
Автори розуміють, що концепція висвітлення в монографії єврейського театру України у часі, просторі, дії і архітектурі має як певні переваги, так і недоліки.
Проте такий підхід до вибору вектора висвітлення феномену єврейського театру має ґрунтовну аргументацію. Найголовніші аргументи:
ПЕРШЕ. Автори і за освітою, і за реальною професійною діяльністю є архітекторами, або архітекторами-науковцями, і тому з усіх інших складових єврейського театру найкраще орієнтуються саме в часі, побудові його простору, організації в ньому дії і у формуванні його архітектури як мистецько-естетичного фізичного середовища для духовних театральних ідей.
ДРУГЕ. Автори переконані, що розвідки усіх інших складових єврейського театру – його історії, драматургії, режисури, сценографії, акторської майстерності такі самі важливі як і ті, які висвітлено у цій монографії. Якщо дослідники в Україні або за її межами працюватимуть і потім оприлюднять плоди своїх розвідок, ми не тільки радо це вітатимемо, але всіляко сприятимемо цьому отриманими на той чи інший момент результатами досліджень у своїй галузі.
ТРЕТЄ. Автори припускають, що, можливо, неповно та вибірково виклали свої наукові погляди на феномен єврейського театру. Це є результатом того, що єврейський театр, як і театральні феномени українців, англійців, французів, італійців, або ж японців, є настільки величним і божественним, що для його повного висвітлення потрібен не лише час, бажання і спеціальні знання, а й елементарна удача.
Дослідження і висвітлення явища єврейського театру можна розпочати з будь-якого напряму, об’єкта, предмета, бо вони є надзвичайно актуальними з огляду на те, що й на початку ХХІ століття так і не видано фахово науково обґрунтованої роботи, яка стосується як самого єврейського театру, так і його місця в світовому театрі.