Школа люблячих батьків

Вчитись бути добрими батьками
власним дітям ніколи не пізно і не соромно…
Світлана Бєляєва

Життя в світі довкола щомиті наповнюється різним емоційним фоном. І не тільки радість і щастя огортають наші серця і душі. Багато хто з нас, дорослих, довгими роками переживає почуття провини, болю і жалю за те, що не така доля спіткала наших дітей, якою ми собі її уявляли, тримаючи малесеньке тепле, беззахисне створіння біля материнських грудей....

Як вберегти свою дитину від пастки узалежнення?
Як допомогти сім’ї змінити руйнівні стосунки?
Як навчитись дотримуватись прав своєї дитини?
Як бути справжніми друзями своїм дітям?
На ці та інші питання, які хвилюють небайдужих дорослих, Ви знайдете відповіді фахівця, мами і бабусі у цій книзі.

Цю книжку я збиралась написати вже давно... І весь час на дорозі до мети з’являлись перепони, проблеми і справи, які мені здавались важливішими.
А книжка вже давно розпочала своє життя у різноманітних окремих шматках, інтерв’ю, лекціях, статтях, виступах, тренінгах, методичних вказівках, програмах.
Думки і знання, викладені у цій книзі, я багато разів застосовувала під час практичної психологічної допомоги, психологічного консультування батьків і вчителів, у процесі терапії узалежнених та співузалежнених осіб, під час роботи з „кризовими” клієнтками та клієнтами. Багато викладених тут моїх знань я спромоглась застосувати і до власного життя та своєї родини.
Те, що настав час дати її читачам, я зрозуміла, спілкуючись із власною невісткою, синами, спостерігаючи за процесом дорослішання моїх дорогих онуків.
Моя мрія – щоб у кожній родині кожна мама і батько, бабуся і дідусь, кожна вчителька і вчитель, тренери, лікарі, міліціонери, соціальні працівники, інші фахівці, усі, кому не байдуже життя і доля власних дітей чи вихованців, почали вчитись і навчились мистецтва бути добрими дорослими для своїх власних і всіх дітей, яких вони зустріли і ще зустрінуть у своєму житті.
Ця книга написана так, що кожна доросла особа, яка матиме бажання прочитати її, здобуде крім нових знань і можливо незнаної поки що інформації, багато доступних і зрозумілих розрад – методик, сценаріїв, порад, і конкретних дій для того, щоб дорослі дійсно стали справжніми друзями власним дітям.
Той факт, що до мене, психолога, як і до моїх колег-психологів, психотерапевтів, лікарів-психіатрів, правоохоронців, фахівців, які працюють у громаді у сфері допомоги та правозахисну, все частіше звертаються дорослі з приводу складнощів у взаємовідносинах між дітьми і батьками, учнями і вчителями, між самими членами сім’ї, підтверджує тезу про те, що далеко не всі дорослі знають вихід з усіх життєвих проблем. На жаль, саме батькам здається, що тільки вони точно знають все про виховання і про те, що треба їх дітям.
Більшість дорослих, що звертаються по психологічну, медичну чи іншу допомогу до фахівців, не знають відповідей на важливі і болючі запитання.
Це можна і зрозуміти, і пояснити. Адже дійсно, свідоцтва про відповідальне батьківство ніхто з нас не отримував. Ніхто, в жодній спеціальній школі ніколи нас не вчив, як це бути добрими і мудрими батьками власним дітям.
До всіх тонкощів у процесі формування нової особистості батьки доходять найчастіше власним досвідом і, найчастіше, шляхом спроб і помилок.
Варто усім дорослим усвідомити факт, що найбільше знання про те, як виховувати дітей, ми виносимо з власного дому.
Опитування дорослих, які звертаються по допомогу до фахівців у кризових життєвих ситуаціях, підтверджують прикру статистику про те, що:
- 85 % битих у власному домі батьків б’ють і кривдять у різний спосіб своїх дітей.
- шкільні бійки між дітьми, образи і кривди спричиняють діти, яких кривдять дорослі, найчастіше – це власні батьки;
- діти приносять в дитячі групи свої правила гри, які засвоюють вдома;
- у сім’ях, де батьки розлучаються або розлучились, діти часто проявляють агресію, тікають з дому, починають експериментувати з легкими наркотиками і сигаретами;
- емоційно неврівноважені діти найчастіше потрапляють до пастки узалежнень від хімічних речовин;
- кожна третя дитина, розповідаючи про свою сім’ю, підтверджує факт, що батьки сваряться у її присутності;
- з родин, де батьки зловживали алкоголем, 50 % дівчат виходять заміж за узалежнених чоловіків, а хлопці більше 50 % самі стають алкоголіками у майбутньому дорослому житті чи наркоманами;
- кожний юнак, що сьогодні знаходиться у процесі реабілітації від наркотичної залежності, доростав у родині з алкогольною проблемою, або у неповній сім”ї;
- кожна друга жінка, яку кривдить вдома чоловік, має власних дітей, які опосередковано, а часто і безпосередньо стають жертвами насильства в сім”ї.
Беззаперечні факти роблять свою „гнилу” справу. Діти виростають і повторюють модель поведінки власних батьків. І зла від цього у суспільстві не меншає.

Життя так вирує, що сьогодні переважна більшість батьків стурбовані матеріальним добробутом власних сімей і власних дітей. Вони не забувають – просто не усвідомлюють факту, що для будь-якої дитини найголовніше – це відчуття любові і безпеки у власній домівці.

Отже, певна частина батьків (і, на жаль, це не поодинокі випадки) мають проблеми з вихованням і у взаємостосунках із власними дітьми. Батьки не завжди знаходять відповіді в особистих арсеналах попередньо здобутих знань і досвіду.
Їх питання і проблеми дуже часто пов’язані із агресивною поведінкою дітей. Скаржаться батьки на те, що діти не мають бажання вчитись, що більшість вільного часу витрачають на перегляд телевізійних передач та сидіння біля комп’ютера. Що прочитати книжку сьогодні не заманиш ніякими казочками. Переважно до нас, фахівців, звертаються жінки. Вони стурбовані відсутністю емоційного контакту і порозуміння з власними дітьми.
Стурбованість учителів і страх батьків перед агресією або байдужістю, некерованістю і небажанням вчитись, наркотиками або алкоголем, ігровими автоматами чи комп’ютерними іграми говорить про те, що дорослим, дійсно, бракує спеціальних фахових і, врешті-решт, життєво необхідних психологічних знань.
Найкращий світовий і наш позитивний досвід заслуговує на застосування у процесі виховання власних дітей.
Ця книга допоможе дорослим отримати такі знання, застосування яких вбереже дітей від проявів дитячої агресивності, від пастки узалежнень, від насильства у власній сім”ї.
Наші діти не повинні бути жертвами наслідування найгірших моделей поведінки дорослих людей.
Нові знання та практичні навички дають відповідальним батькам і усім дорослим шанс залишатись або стати справжніми друзями власним дітям.