Із „Висловлювань та сентенцій знаменитих філософів”

“…Філософія сама по собі зовсім не впливає згубно на людське життя, і не вона є причиною хибних думок та поганих справ, як наклепницьки стверджує дехто, навпаки, вона є очевидною та втіленою подобою істинного вчення, тим дарунком, який є посланим еллінам від Бога. І від віри вона не відвертає, подібно чарам деякого чаклунства, але ми оточуємося нею як надійним оплотом, маючи в ній свого роду союзника, разом із яким стверджуємо свою віру”. – Климент Олександрійський.

“Велич людини – у її здатності мислити. Людина усього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона – очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба усього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить Всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює.
Отже, уся наша гідність – у здібності мислити. …Спробуємо ж мислити гідно: у цьому основа моральності”. – Блез Паскаль.

“Якщо хочемо виміряти небо, землю й моря, то ми повинні, по-перше, зміряти себе самих... нашою власною мірою.
А якщо нашої, всередині нас, міри не знайдемо, то чим можемо виміряти? А не вимірявши спершу себе, яка користь знати міру в інших створіннях? Та й чи можна? Чи може сліпий у своєму домі бути прозорливим на ринку?”.

“Підніми ж від землі твої думки і зрозумій людину, народжену в тобі від Бога, а не створену в останній час життя”.

“Світ наш є риза, а Господній – тіло. Наше небо є тінь, а Господнє – твердь. Земля наша – пекло, смерть, а Господня – рай, воскресіння. Вік наш – це різноманітність і різновид тіні, січення піску, зів’ялість цвіту. Вік же Господній є єдність, тотожність, діамант”.

“Кожен народжений у цьому світі є мандрівник, сліпий або просвіщений. Чи не прекрасний храм премудрого Бога є цей світ? Є ж три світи. Перший є всезагальний і світ населений, де живе все народжене. Він складений із незліченних світ-світів і є великий світ. Інші два суть часткові і малі світи.
Перший – мікрокосм, тобто світик, малий світ, або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія. Біблія є символічний світ тому, що у ній зібрані небесних, земних і глибинних створінь фігури, щоб вони були образами, які ведуть нашу думку у поняття вічної природи, прихованої у тлінній так, як малюнок у фарбах своїх”. – Григорій Сковорода.

“Інтелектуали перестали вірити, що існує деякий єдиний і незамінний контекст, в якому людське життя може бути явленим в істинному світлі – таким, яким воно є воістину... Замість дурних питань на зразок: “Що таке буття?”, “Що таке справжня дійсність?” і “Що таке людина?” – було поставлене питання осмислене: “Чи має хтось будь-які нові ідеї стосовно того, що нам, людям, можна та потрібно робити із самими собою?”.

“З позиції тієї літературної культури, що переважає серед сьогоднішніх інтелектуалів, релігія і філософія виглядають як роди (жанри) літератури. І як такі, вони є факультативними... Інтелектуал, який належить до літературної культури, читає усі книги інакше, ніж їх читають інші.
Різниця полягає у тому, що літературний інтелектуал сприймає будь-які книги як людські спроби задовольнити людські потреби, а не як свідчення сили і влади якоїсь сутності,
що є такою, якою вона є, безвідносно до будь-яких людських потреб. Бог та Істина – це, відповідно, релігійне та філософське ім’я для такої сутності”. – Річард Рорті.

„Філософ – це особистість, яка може всередині себе самої відсунути вбік загартованого та нечутливого, звичного до всього та цинічно обізнаного сучасника, який готовий без вагань у двох-трьох реченнях пояснити, чому все відбувається так, і чому цей стан речей ніхто не зможе змінити з добрими намірами. Філософ повинен надати шанс дитині в собі, яка всього цього „ще не розуміє”. Той, хто цього „ще не розуміє”, вірогідно, зможе поставити правильні запитання”. – Пітер Слотердайк.