Мій друже, золотий Антоне, –
Пливуть повітрям кораблі…
І там, – один безсилий тоне,
І тінь ще тліє у імлі…

Ти розгортаєш сиві очі,
І рот здивовано тремтить…
А, знаєш, – може нині хочеш
Повіятися у блакить?..

Рядки, які поет Василь Хмелюк присвятив своєму товаришеві Антонові Павлюкові, побачили світ у книжечці «Гін» у Празі 1926 року.
Мистецтвознавці й колекціонери знають Василя Хмелюка як оригінального художника-модерніста середини минулого століття, богеміста-парижанина, чиї картини з плином часу дедалі більше зростають у ціні – їх зберігають у галереях Лондона, Стокгольма, у приватних збірках. Натомість мало відомо про раніший період життя митця – як і про його поетичні експерименти.
Василь Хмелюк у 1922–1928 роках жив, навчався, працював у Празі, і там побачили світ три його невеликі книжечки – «Гін» (1926), «Осіннє сонце», «1926, 1928, 1923» (обидві 1928, писані від руки).
Ці збірочки – нині раритет, колекційна рідкість – знайдено у фондах Слов'янської бібліотеки в Празі. З ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Львівської політехніки (МІОК) 2009 року побачило світ їхнє факсимільне перевидання.
Комп'ютерно скановані оригінали підготували і передали до Львова фахівці Слов’янської бібліотеки. Факсимільне перевидання, здійснене у Видавництві Львівської політехніки, відтворює автентичний формат і вигляд кожної з трьох книжечок. На доповнення – подарункова коробка і брошура з передмовами-коментарями причетних до проекту науковців з України і Чехії: директора МІОК Ірини Ключковської, директора Слов'янської бібліотеки Лукаша Бабки, професора Львівського національного університету імені Івана Франка доктора філології Тараса Салиги, славіста, мистецтвознавця Оксани Пеленської.
Факсимільне видання поезій Василя Хмелюка було врочисто презентовано у Львові в проекті МІОК «Відкриймо для України українську діаспору».
Це видання, якщо не враховувати публікацій у галицькій передвоєнній періодиці, – перший (можливо, єдиний) прихід Хмелюка-поета в Україну. Зважаючи на невеликий наклад, це видання також уже можемо вважати колекційним. Ліричні, зухвалі, неспокійні, провокативні, модерністськи ускладнені, романтично прості – поетичні рядки Василя Хмелюка чекають на належне поцінування дослідників українського європейського авангарду.

Три моря
зійшлися в мойому чолі.
Я не знаю –
мабуть в мені окіян.
Чую лише хвилі
і не бачу берегів…
(«1926, 1928, 1923»)