Вступ

Впродовж кількох останніх років, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, очевидним стало те, що протидіяти економічній ентропії здатні високоінтегровані структури, які мають розвинені системи управління, добре узгоджені ієрархії цілей і способи їх досягнення. Зазвичай інтеграцію розглядають як стратегію поведінки організацій у їхньому зовнішньому середовищі, проте виконані дослідження дають змогу стверджувати, що категорію “інтеграція” доцільно розглядати також як одну з основних ознак рівня розвитку системи менеджменту будь-якої організації. Ознайомлення з матеріалами машинобудівних підприємств показало, що найуспішніші підприємства, які здатні порівняно швидко адаптуватись до умов економічної ентропії у зовнішньому середовищі, мають високоінтегровані системи управління економічним розвитком. Це викликає науковий і прикладний інтерес до особливостей формування і використання таких систем. Причиною цього є передусім те, що внутрішньоінтегровані системи управління, на відміну від статутних, договірних та інших об’єднань, розвиваються, започатковуючи нові види діяльності як локальні підсистеми управління, що позитивно позначається на збереженні прав власності на активи, умовах розподілу прибутків від їхнього використання, а також на рівні економічної безпеки організацій.
Вивчення позицій науковців, які займаються проблемами менеджменту, системології, інформатизації тощо, а також матеріалів досліджуваних підприємств дає підставу стверджувати, що дотепер відсутній науково обґрунтований підхід до розроблення і впровадження внутрішньоінтегрованих систем, об’єктом управління яких був би економічний розвиток машинобудівних підприємств.
Найпроблематичнішими аспектами формування високоінтегрованих систем управління економічним розвитком машинобудівних підприємств є: встановлення критеріїв адекватного ідентифікування параметрів внутрішньоінтегрованих систем управління, збалансування параметрів систем, вироблення технології впровадження та удосконалення інтегрованих систем управління тощо. Загалом проблема полягає у наявності суперечності. Так, з одного боку, необхідно збільшувати витрати на формування локальних систем управління задля покращання умов задоволення економічних інтересів підприємства, а з іншого – досягнення економічних інтересів підприємств вимагає постійного пошуку резервів зниження витрат, зокрема умовно-постійних, до яких належать витрати на формування підсистем управління.
У дослідженні науково обґрунтовано необхідність формування високоінтегрованих систем управління економічним розвитком машинобудівних підприємств, а також розроблено методико-прикладний інструментарій щодо впровадження, удосконалення, використання й оцінювання таких систем.