Звернення до читача

Бажання авторів донести до широкого кола читачів оформлені у вигляді окремої книги більш як 10-річні дослідження архітектури християнських духовних освітніх закладів є результатом таких міркувань:
Перше. Розвідки авторів містять багато цікавого і корисного для усіх громадян України і світу, а не тільки для тих, хто ідентифікує себе з Українською Греко-Католицькою Церквою.
Друге. Здобуття Україною незалежності значною мірою пов’язане з активізацією віродуховного життя суспільства загалом та відновленням діяльності Української Греко-Католицької Церкви зокрема. Динамічний сучасний розвиток духовного життя українського суспільства потребує нових підходів і знань як у богословському, організаційному сенсі, так і в архітектурному.
Третє. Переважна більшість наукових розвідок сакральної архітектури в Україні наприкінці XX – на початку XXI ст. розглядала архітектуру церков – особливості історичного розвитку; релігійну символіку і функціональні особливості; основи формування архітектури українських храмів; сучасне храмобудування в Україні та поза її межами. І тільки поодинокі розвідки були скеровані на дослідження архітектури християнських лічниць, притулків, сиротинців та культурно-просвітницьких, громадських, виховницьких приміщень, просторів, будівель. А наукові дослідження архітектури духовних семінарій, шкіл, академій, університетів мають унікальний характер.
Четверте. Переважне висвітлення у книзі особливостей архітектури греко-католицьких духовних освітніх закладів в Україні порівняно з іншими християнськими і серед них православними, католицькими, протестантськими, пов’язане із необхідністю відродження саме цієї церкви, що була в радянські часи заборонена, а священичі її кадри були винищені.
П’яте. Сьогодні в Україні зареєстровано 3526 греко-католицьких громад, які налічують близько 6 млн. вірян. Гостра потреба молодих священичих кадрів прискорила розвиток греко-католицьких закладів духовноїосвіти, в яких навчаються близько 1500 слухачів. Але відсутність у вітчизняній практиці спеціальних, комплексних, синкретичних рекомендацій з питань архітектурного проектування змушує зодчих ще й досі інтуїтивно шукати рішення. А це призводить до прорахунків і помилок.
Враховуючи результати своїх багаторічних наукових розвідок, автори переконані, що архітектура сучасних духовних освітніх закладів УГКЦ повинна спадкоємно розвивати усталені традиції національного сакрального будівництва і в цей самий час має бути унікальною за віродуховними концептуальними засадами та архітектурно-естетичними якостями.