Вступ

Світлій пам’яті батька Андрія Рудницького, мого першого порадника і вчителя,
присвячую цю книгу

Традиційна архітектура України є тісно пов’язана з природою. Поєднання з краєвидом, з природним довкіллям є особливою ознакою української архітектури. В інших країнах таке єднання архітектури з природою проглядається не так яскраво.
Але дотепер це питання в науковій літературі ще не було предметом спеціальних досліджень. Опубліковано лише короткі статті або відзначається це явище в контексті загальних архітектурних чи краєзнавчих публікацій. Але унікальний за своїм характером факт найтіснішого пов’язання української архітектури з природою вимагає спеціального аналізу. Для цього необхідно застосувати сучасні методи системного вивчення.
Особливе місце у вивченні цього явища належить дослідженням, виконаним з позицій екології. Екологія – наука, яка вивчає взаємодію організмів та їх угруповань між собою і середовищем їх існування. Головний предмет сучасної екології – це взаємозв’язки живих істот та їхніх груп із середовищем, а також вплив природних та антропогенних чинників на функціонування екосистем. Специфіка сучасної екології полягає у тому, що вона із суто біологічної науки перетворилася на цілу систему знань, увібравши в себе розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки й навіть теології [1, с. 45]. Особливу позицію у сучасній екології посідає екологія людини.
У великому комплексі екологічних наук одне з провідних місць належить екологічним проблемам містобудування, оскільки головним завданням містобудування і загалом формування архітектури осель є гармонізація природного, техногенного і соціального середовищ у містах. Вважають, що основним завданням у містобудуванні майбутнього має бути вирішення екологічних проблем. Видатний український містобудівельник І.О. Фомін відзначав, що в сучасних умовах екологія стає одним з головних критеріїв оцінки усіх видів містобудівної діяльності. Ця вимога стосується не тільки функціональних аспектів, але й справи формування архітектурного образу міста [2, с. 128–135].
Докорінно змінилося розуміння людством екологічних проблем і аспектів довкілля. Підкреслюють, що усі види антропогенної діяльності у довкіллі потрібно екологізувати. Під екологізацією розуміють поширення екологічних принципів та підходів на усі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні явища [3, c. 354]. Людство мусить переглянути свої життєві позиції і принципи, знову відчути себе частинкою природи. Йдеться про становлення нової, екологічної моралі та екологічної філософії.
Сучасна екологічна ситуація виникла не на порожньому місці. Упродовж тисячоліть людьми на Землі нагромаджено великий досвід співіснування з природою, опрацьовано різні варіанти влаштування свого середовища відповідно до різних природно-географічних умов і до світоглядних особливостей суспільства. Екологічний досвід людства в галузі формування міст і осель – це велике історичне багатство, яке вимагає вивчення. І справді, без вивчення історичного досвіду формування людьми адекватного для себе екологічного довкілля не можна говорити про раціональний розвиток архітектурної ситуації в майбутньому, а також про об’єктивний аналіз спадщини минулого.
Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити екологічні основи української традиційної архітектури, тобто викласти головні засади, на яких ґрунтується традиційна українська архітектура у своєму стосунку до навколишнього природного середовища. Завдання дослідження полягає також в тому, щоби визначити, яке місце в аспекті свого пов’язання з природою має українська архітектура у комплексі надбань культури цивілізованого світу.
Необхідно зазначити, що поставлене перед нами дослідницьке завдання дещо відрізняється від попередніх досліджень. Дослідження має дати новий поштовх розгляду питань, які ще не ставилися. Ми намагалися викласти матеріал так, щоб він міг дати підставу для аргументованих обговорень. Ми вважали певну дискусійність окремих положень, можливо, деякою перевагою цієї роботи, оскільки вона запрошує до подальшого наукового пошуку.
Проблема, яку ми досліджуємо, охоплює дуже широкий обсяг наукового матеріалу, який стосується різних галузей знань та різних наук. Необхідно було збирати наукові матеріали для дослідження буквально по крупинці, з різних джерел. Щоб дати аргументовану відповідь на поставлені запитання, які стосуються архітектури, потрібно було діяти на засадах системного підходу, спираючись не тільки на архітектурні дослідження, але і на комплекс екологічних та інших наук.
Подані нами у книзі малюнки та креслення мають на меті не стільки мистецьке ілюстрування книги і наочний показ досягнень української архітектури, скільки пояснення і підтримку викладеного у тексті наукового матеріалу. Малюнки і фотографії мають бути аргументом, який додатково підтверджує постулат, що його подано в тексті. Власне цим пояснюється конкретний підбір ілюстрацій.
Важлива складова частина нашого дослідження полягає у тому, щоб у ситуації, вільній від будь-якої упередженості, аргументовано визначити роль і значення, що їх має традиційна українська архітектура у комплексі надбань культури цивілізованого світу. Наукова гіпотеза полягає у тому, що на землях України в минулому була сформована унікальна за характером екологічна архітектура, яка являє собою один з двох альтернативних варіантів формування архітектурного простору і становить протилежність до іншого варіанта композиції, який орієнтується на формування урбанізованого середовища.
Сучасний етап розвитку міст і сіл вимагає того, щоб гармонізувати життєдіяльність суспільства в аспекті його стосунку до природи. Першим з-посеред принципів такої гармонізації екологи називають зміну філософії життя людини і суспільства. В основу цієї філософії мають бути покладені культурні і духовні традиції і настанови на збереження соціально-екологічної цілісності середовища існування [1, c. 403].
Власне цю проблему в її історико-архітектрному аспекті розглядає наша робота. На прикладі традиційної української архітектури ми намагалися аргументовано показати наявність у минулому у центральному регіоні Європи певної чітко сформованої концепції соціально-екологічної системи формування архітектурного простору, яка склалася у пов’язанні з комплексом культурних і духовних традицій, що їх дотримувалося українське суспільство.

Посилання на джерела

1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С., Костіков І. Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2005. – 408 с.
2. Фомін І. О. Основи теорії містобудування. – К.: Наук. думка, 1997. – 182 с.
3. Запольський А. К., Салюк А. І. Основи екології. – К.: Вища шк., 2005. – 384 с.