Від авторів (фраґмент)

Фотограмметрія як наукова дисципліна, що вивчає кількісні та якісні характеристики різноманітних природних та штучних об’єктів, час від часу зазнає певних змін. Передусім це стосується технологій опрацювання зображень цих об’єктів. Такі зміни коротко можна окреслити трьома етапами розвитку фотограмметрії: аналогова фотограмметрія – аналітична фотограмметрія – цифрова фотограмметрія.
Перші два розділи вивчаються в університетських курсах з фотограмметрії на рівні бакалавра. Аналітична фотограмметрія як теоретична база цифрової фотограмметрії вивчається як на рівні бакалавра, так і маґістра. Цифрова фотограмметрія як сучасна технологія опрацювання зображень сьогодні є провідною гілкою фотограмметрії. Саме тому в цій роботі їй надано таку увагу, щоб читач зміг самостійно вивчити основні методи і технології цифрової фотограмметрії; передусім способи отримання інформації про об’єкти на основі опрацювання зображень на т. зв. цифрових фотограмметричних станціях.
Наша робота містить вісім основних розділів, кожний з яких дає певну інформацію про математичні підходи, фізичні засади і технологічні аспекти виконуваних фотограмметричних операцій.
У розділі 1 (вступ) проаналізовано сучасний стан фотограмметрії та описано основні історичні етапи розвитку цієї дисципліни.
У розділі 2 автори подають математичні основи фотограмметрії так, як це прийнято в курсі з аналітичної фотограмметрії. Ці фундаментальні теоретичні знання є основою для реалізації фотограмметричної складової цифрової фотограмметрії, і передовсім опрацювання зображень, які отримані на підставі центральної проекції.
У розділі 3 викладений матеріал тісно перегукується з дисципліною, яка доволі часто фігурує під назвою “цифрове опрацювання зображень”. Тут зосереджено увагу на можливостях поліпшення яскравості та контрасту зображення, корекції кольорів, а також запису великих масивів інформації, якими є цифрові образи, у стисненому вигляді. Автори також подають відомості, як отримати стереоефект на екрані комп’ютера, які існують підходи до розв’язання складної задачі виконання стереовимірів без участі людини-оператора, тобто в автоматичному режимі.
Розділ 4 стосується способів отримання цифрового знімка. У ньому висвітлено принципи геометричної (кількісної) та радіометричної (якісної) оцінки зображення. Наведено способи поліпшення обох характеристик та форми (формати) запису образів на носіях даних, які придатні для подальшого комп’ютерного опрацювання.
Одним із найчастіше вживаних видів продукції, отриманої засобами цифрової фотограмметрії, є ортофотокарта. Напевне, читачеві відомо, що для її побудови потрібна цифрова модель рельєфу (ЦМР) території (об’єкта). Тому в розділі 5 описано способи побудови цифрових моделей об’єктів, зокрема ЦМР, методи відтворення та інтерполяції ЦМР.
Фотограмметрія як науково-прикладна дисципліна завжди була скерована на скорочення обсягів польових геодезичних та топографічних робіт, переміщаючи центр ваги з поля у вигідніші та дешевші камеральні умови побудови топографічних або тематичних карт. Аеротріангуляція саме для того і виникла, щоб замінити геодезичне згущення планово-висотної мережі (роботу в польових умовах) на фотограмметричні способи, що ґрунтуються на камеральному опрацюванні знімків. У розділі 6 подано теоретичні основи аеротріангуляції, які спираються на класичні засади аналітичної фотограмметрії. Окрім цього, описано підходи до автоматичної (без участі оператора!) побудови аеротріангуляційних мереж.
Розділ 7 стосується описання технологій цифрової фотограмметрії. Тут подано відомості про цифрові фотограмметричні станції (ЦФС), які складаються з двох основних частин: технічної бази (комп’ютер) та програмного забезпечення (пакет прикладних програм). Описано технології реалізації трьох головних задач – побудови мереж аеротріангуляції, створення моделі об’єкта, виконання операцій для створення цифрових ортофотокарт.
У розділі 8 подано відомості з космічної фотограмметрії, що стосуються математичних і технологічних аспектів. Оскільки проблематика космічної фотограмметрії є доволі об’ємною і може бути предметом окремої праці, то автори обмежились висвітленням найважливіших питань з цієї галузі.
Список літератури містить далеко не повний перелік виданих за останнє десятиліття монографій, підручників, статей тощо. Проте ті джерела, що нами подано, завжди можуть і повинні слугувати читачеві тим дороговказом, який приведе його до повного розуміння предмета ФОТОГРАММЕТРІЯ.
Ця праця розрахована на коло читачів, які ознайомлені з основами фотограмметрії. До них зараховуємо студентів, докторантів, аспірантів, викладачів та інженерів, які займаються питаннями теорії і практики фотограмметрії та застосуванням її методів у різних галузях науки і практики.
Загальне редагування книги виконав О. Л. Дорожинський.
Сподіваємося, що ця праця допоможе читачеві зрозуміти та опанувати теорію і практику сучасної фотограмметрії.
О. Дорожинський
Р. Тукай
Львів, 2008