Передмова

Ідея цієї книги народилася, коли проявилися результати однойменного дисертаційного дослідження, яке автор провадив упродовж трьох років – від 1999 до 2001 р. Задум дисертації був – закласти об’єктивне підґрунтя науки про архітектуру українського театру, висвітлити генезу українського театру і його архітектури, виявити основні засади побудови простору, організації дії, формування типів, структури їх об’ємно-просторової організації і принципів проектування. Природно, що зміст, характер і структура дисертації, розраховані на дослідників театру – істориків, драматургів, мистецтвознавців, літераторів, архітекторів, філософів, технологів – не підходили ширшому загалові. Розповісти українському читачеві про архітектуру українського театру – для цього розпочату роботу слід було пр¬довжити в новій формі.
Тому в це видання увійшли усі матеріали попередніх публікацій автора – і про український театр (починаючи з 1980-х років), і про театр узагалі, які не перекладалися ніколи українською мовою, знаходилися в закордонних архівах, бібліотеках, збірках – а тому були читачеві в Україні недоступні.
Оскільки сучасні архітектурні явища в українському театрі найлегше виявити під час експериментального, лабораторного, навчального, конкурсного проектування, яке, як правило, є противагою комерційній або офіційно заангажованій архітектурно-театральній діяльності, автор вибрав за метод архітектурної творчості власну діяльність і діяльність очолюваного ним напрямку у Львівській архітектурній школі. Її плодами були сотні навчальних, 28 – дипломних, 44 – експериментально-пошукових, 14 – конкурсних проектів (за ними збудовано 13 театральних об’єктів), сотні публікацій, десятки міжнародних конференцій і виставок.
Автор припускає, що до цієї книги можуть бути претензії за відсутність цілої низки „архітектурних” імен, явищ, об’єктів.
Але на це можна відповісти ось що:
по-перше, автор має власний досвід, уподобання і переконання – що слід вва¬жати українським театром і що є його архітектурою;
по-друге, далеко не всі практикуючі архітектори, відомі творіннями в історії української і світової архітектури, змогли теоретично осмислити і описати свій театрально-архітектурний досвід і подати його в більш-менш узагальненому вигляді; це також стосується й архітектурно-театральної науки;
по-третє, на таку книгу українська наука досі не спромоглася, а в наш час і за обставин, в яких розвивається сучасна наукова робота, будь-яке зволікання перенесло б таке видання в неосяжну перспективу майбутнього. А цього просто не можна дозволити – хоча б з огляду на те, що сьогодні все ще немає жодної спеціальної науково обґрунтованої монографії, присвяченої українському театру синкретично з архітектурою, монографії українською мовою, яку можна було б рекомендувати усім – діячам, працівникам, дослідникам ук¬раїнського театру і його архітектури, а головно – українському студентству. Цей стан гальмує процес становлення українського театру загалом і зокрема те, що цікавить нас, українських архітекторів – розвиток теоретичної архітектурної дум¬ки, тобто архітектурно-театральної теорії (або філософії) в Україні. Теорії, яка безперечно, на думку автора, хай і не відразу, сприяла б розвиткові театральних наук, мистецтва, діяльності.

***
Необхідність другого видання цієї книги виникла навіть раніше, аніж мріяли автор і видавництво. І не тільки тому, що виникла потреба уточнити деякі дати, імена, описи архітектурних об’єктів, деякі аспекти запропонованих ідей, зважаючи на те, що монографія є новаторською у своїй галузі. Після виходу першого видання (січень 2002 року) відбулося також декілька важливих подій.
По-перше, монографія стала лауреатом ІХ Форуму видавців, що відбувся у Львові восени 2002 року. По-друге, накладу книги не вистачило для всіх зацікавлених в Україні й за кордоном. А по-третє, в липні 2002 року в спеціалізованій раді Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури відбувся успішний захист докторської дисертації «Принципи розвитку архітектурної типології українського театру», на якому прозвучали ідеї, викладені в монографії «Архітектура українського театру. Простір і дія». В обговоренні цих ідей взяло участь близько п’ятдесяти архітекторів – експертів з України, Росії, Чехії, Австрії, Нідерландів, думки яких щодо архітектури українського театру були б також цікавими і читачеві цієї книги.
Також важливим приводом для перевидання монографії є відсутність у першому виданні синкретичного висвітлення тенденцій розвитку сценографії в українському театрі як головного елемента його архітектури і культурної традиції українського народу.
Зважаючи на все сказане вище, монографію доповнено у другому виданні підпунктом 5.3.3 „Тенденції в українській сценографії і їхній вплив на формування сучасної театральної архітектури”, а також післямовою.