Вступ
Як і для чого вивчати філософію?

Шановний читачу! Вашій увазі пропонуємо навчальний посібник, створений як один з можливих варіантів курсу філософії у вищій школі, в якому ставиться мета врахувати теперішні потреби студентів заочної та дистанційної форм навчання.
Більшість людей навіть не здогадується, що філософія є невід’ємною частиною життя кожної людини. Чи усвідомлює це людина, чи ні, але філософські міркування пронизують усе наше повсякденне життя. Як бути, наприклад, голодному студенту, який помітив під партою грошову банкноту? Чи добре давати списувати домашнє завдання? Чи йти на лекцію, чи не йти? Відповідь на такі та інші питання залежить від світоглядних позицій, ціннісних орієнтацій, моральних, естетичних, політичних та інших принципів та уподобань. Мисляча людина повинна зважувати, наскільки її можливі вчинки в подібних ситуаціях узгоджуються з її принципами, з принципами інших людей та які наслідки вони можуть мати. Така розумова діяльність є за своєю природою філософською. Що далі ми заглиблюємося у подібні питання, то більше ми філософуємо, тобто мислимо по-філософськи.
Мислити по-філософськи (філософувати) змушена кожна людина, бо перед нею постають одвічні філософські питання (одвічні саме тому, що на них немає єдиної відповіді): “Що таке світ і що таке людина”? “Хто я є і яке моє призначення у цьому світі”? Одвічні філософські питання людина вирішувала і вирішуватиме завжди настільки, наскільки вона відчуває себе людиною і прагне взяти на себе відповідальність за свідоме здійснення свого життєвого вибору. Філософія виступає інтелектуальною скарбницею, в якій збирається і концентрується історичний досвід свідомого вирішення найперших питань людського світоорієнтування, самоусвідомлення та самоствердження. За допомогою філософії перед людиною відкривається глибше і зваженіше розуміння світу, проблем людського буття. Вивчаючи філософію, можна багато чого навчитися, довідатись, що думали і говорили з приводу різних життєвих колізій філософи. Ось чому і потрібно вивчати філософію.
Разом з цим виникає й таке питання: Чого може навчити філософія? Хіба сучасні науки не надають нам необхідної інформації про усе, що потрібно знати спеціалісту? Тому зробимо деякі зауваження щодо такої складної теми, як стосунки між наукою і філософією. Як буде показано у темі 1, філософія є “матір’ю усіх наук”, які виникли і розвивалися у її лоні, і тільки починаючи з XVII ст. почалося стрімке відокремлення різних наук від філософії. Проте вони й досі зберігають генетичний зв’язок з нею. Наукове дослідження та розуміння тих чи інших явищ залежить від сукупності загальнонаукових концептуальних і методологічних принципів, які формулюються у філософії. Це особливо очевидно, коли предмет наукового дослідження, наприклад розвиток атомної енергетики, можна аналізувати з економічного, екологічного, технологічного, відомчого та інших поглядів. Вони висвітлюють різні аспекти одного й того самого питання. Але окрема точка зору завжди однобічна і не дає повної картини. Отже, щоб зрозуміти предмет дослідження, його необхідно осмислити з різних позицій. Вивчаючи філософію, студент повинен навчитися порівнювати різні, нерідко взаємовиключні підходи, виробити критичне ставлення до власних і чужих оцінок, почуття особистої відповідальності за свій вибір. Такі узагальнювальні міркування можна назвати філософською рефлексією, і за наявності різних підходів вона виявляється доволі плідною. Саме філософська рефлексія допомагає наблизитись до загального їх розуміння.
Однак філософія не дає готових відповідей на запитання, які постають перед людиною чи окремими науками, а дає зразки форм, способів, прийомів мислення, що дає змогу самостійно вирішити ці питання. Для філософії процес пошуку істини важить не менше, ніж сама істина. Пошуки істини (міркування, роздумування на філософські теми) – це і є процес філософування, тобто уміння філософувати. У цьому разі філософія виступає у ще одній своїй унікальній ролі. Предметом свого вивчення вона робить саму думку, що у філософії дістало назву “філософська рефлексія”. Внаслідок цього філософія постає думкою про думку, і тому вона слугує історичною школою само¬вибудовування, дисциплінування, культивування людської думки.
Філософія існує для життя і повинна використовуватися в усіх його сферах. Це перше і визначальне твердження, яким керувалися мислителі усіх часів. Але для цього людині необхідні точні й достовірні знання. Істинні знання отримують в процесі пізнання, яке здійснюється в ході взаємодії людини з навколишнім світом, опираючись на власний інтелект та життєвий досвід. При цьому варто мати на увазі, що природа невичерпна і нескінченна. Тому й наші знання про світ завжди неповні і незавершені. У них відображається тільки певна частина, бік багатогранної дійсності. Істина така ж різноманітна і багатогранна, як і природа. Формуючи свою філософську позицію, людина має можливість вибирати між різними позиціями, між різними точками зору. Це відкриває перед людиною необмежені можливості для самовдосконалення та самовираження. Кожна людина вибирає свій власний шлях самоствердження та самовдосконалення залежно від своєї внутрішньої схильності. Уявлення про те, що кінцевою метою кожної людини повинно бути вдосконалення самої себе, було ядром усіх філософських систем, тому що тільки через власне самовдосконалення можна зробити світ кращим і досконалішим.
І це не гучні слова. Ми живемо у взаємопов’язаному світі. Бла¬гополучне життя однієї людини залежить від здобутків багатьох інших. У той самий час, помилка однієї людини може мати катастрофічні наслідки для долі багатьох сотень, тисяч, а то й мільйонів людей. Аварія на Чорнобильській АЕС переконливо це довела. В умовах, коли взаємозалежність у світі постійно збільшується, разом з цим зростає не просто значеня суб’єктивного чинника, зростає роль свідомості кожної людини та її відповідальність за свої вчинки. Майбутнім спеціалістам потрібно усвідомити, що минув той час, коли можна було стверджувати: “На мою долю вистачить, а після мене хоч потоп"! Тепер не можна керуватися тільки вузько-еґоїстичними професійними міркуваннями, потрібно мислити ширше і глибше – по-філософськи, тобто дивитися в далеку перспективу і враховувати усі можливі наслідки своєї діяльності.
Молоде покоління українських людей живе “в добу великих змін”. Змінився політичний та економічний устрій суспільства, змінюються також духовні та ідеологічні орієнтири. Відбувається взаємодія двох дуже різних духовних світів з доволі відмінними поглядами на суть і призначення людини, зміст основних вартостей, облаштування суспільного життя. Внаслідок цього відбувається радикальна зміна у світоглядних уявленнях людей. У нових умовах потрібні люди з новим світоглядом. Якщо ми хочемо інтегруватися у різнопланові європейські та світові структури, то мусимо дбати про формування нової генерації українських інтелектуалів з новим світосприй¬няттям, що буде адекватним до філософського мислення людства на зламі тисячоліть.
Вивчення курсу філософії має допомогти молодим людям зрозуміти докорінні зміни, що відбуваються у світоглядних побудовах, і спричинені ними зміни у практичному ставленні людей до себе та до світу, усвідомити історичний характер людського буття, роль та значення суб’єктивних чинників на сучасному етапі. З одного боку, студент повинен усвідомити, цілісність духовного життя людства, а з іншого, – він має переконатися, що світ складний, багатовекторний і потрібно уміти поєднувати й узгоджувати різнопланові тенденції. Усвідомлення спільності культурно-філософських процесів повинно сприяти застосуванню духовного досвіду інших народів та поколінь для осмислення наших власних проблем, які нерідко здаються нам унікальними і безвихідними. Результатом має бути філософське ставлення до сучасного стану життя як до процесу, зумовленого історичними та соціальними обставинами, що невпинно змінюються, внутрішня готовність до змін, усвідомлення їх доконечності й невідворотності, прогнозування перспектив розвитку та пошук власного місця у світі. Зараз, як ніколи раніше, актуальне твердження, що філософія є невід’ємним елементом духовної культури людства. Залежно від ставлення людини до філософії можна деякою мірою судити і про її загальну та професійну культуру. Тому оволодіння філософією становить також основу загальнокультурної і загальнотеоретичної гуманітарної підготовки фахівця будь-якого профілю. За філософією зберігається чільне місце в системі теоретичної підготовки у вищій, особливо університетській, освіті. Сьогодні філософія як навчальна дисципліна покликана прищепити студентові ВНЗ:
а) здатність до проблематизації – уміння ставити питання і шукати способи їх вирішення, розглядати парадокси, альтернативи, суперечності;
б) здатність давати визначення – переходити від поверхового фактажу до узагальнювального концептуального аналізу понять;
в) здатність формулювати, впорядковувати, послідовно аналізувати свої думки;
г) можливість виробити власний оригінальний світогляд, стиль мислення, сформувати світоглядні, моральні, естетичні установки та ціннісні орієнтації, необхідні для активної діяльності в усіх сферах життя суспільства.
Із сказаного зрозуміло, що філософія була і залишається інтелек¬туальною формою відповіді на глибинні занепокоєння та запити людини, що вона завжди потрібна людині, а особливо тоді, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позицій. Потрібно також мати на увазі, що для того, щоб навчитися філософувати, не досить засвоїти кілька десятків філософських думок, висловлювань, хоч і це важливо. Необхідно виробити уміння підніматися до філософських узагальнень. Таке уміння набувається під час читання філософських творів. Тому, щоб відчути справжній смак до філософії, не можна обмежуватися тільки підручником, необхідно звернутися до філософських першоджерел, тобто до творів великих філософів.
І нарешті, потрібно застерегти усіх, хто приступає до вивчення філософії, що не треба намагатися її завчити і зазубрити як набір готових істин чи формул. Філософію в принципі не можна завчити, вона потребує розуміння і визначення власної позиції. Тому навички пошукової роботи, здобуті під час вивчення курсу філософії, мають допомогти навчитися самостійно мислити, сти¬мулювати творчу працю студента в інших галузях навчального процесу. Саме в такому контексті розуміння ролі і значення філософії в житті людей видається надзвичайно важливим.
Запропонований навчальний посібник є однією зі спроб окреслити сучасний стан і зміст філософської проблематики. Він розрахований на студентів заочної та дистанційної форм навчання. Може також бути корисним тим, хто хоче ознайомитися з початками філософії. Основне завдання посібника – дати методичний та теоретичний матеріал для безконтактного (са¬мостійного) вивчення філософії як навчальної дисципліни. Це зумовило таку його особливість, як конспективна, стисла форма викладу матеріалу, де подають найнеобхідніші початкові основи філософських знань. Унаслідок цього посібник передбачає необхідність звертання до інших підручників з філософії, словників, філософських хрестоматій та антологій, оригінальних текстів. Зокрема рекомендуємо останнє видання навчального посібника відомого українського філософа професора Петрушенка Віктора Леонтійовича (зав. кафедри філософії Національного університету “Львівська політехніка”). Філософія: Курс лекцій: Навч. посібник для студентів ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредитації. – 5-те вид. стер. – Львів: Новий світ, 2000, 2007 (детальний список рекомендованої літератури подається в кінці посібника). Водночас ретельне та вдумливе опрацювання матеріалу посібника, виконання навчальних завдань і тестів дасть змогу отримати необхідні знання з філософії як навчальної дисципліни, а також може стати імпульсом для подальших самостійних заглиблень у животворне море світової філософської думки. Адже ще видатний давньоримський філософ Епікур закликав: “Хай ніхто не зволікає із заняттями філософією у молоді літа, а на старості не втомлюється заняттями нею, адже для душевного здоров’я ніхто не може бути ні недозрілий, ні перезрілий”.
Посібник підготовлено колективом кафедри філософії Національного університету “Львівська політехніка” у такому складі:
Тема 1 – Скалецький М.П. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 2 – Демків О.В. (асистент).
Тема 3 – Карвацька Г.Ф. (доцент, канд. філос. наук) та Паньків О.В. (асистент, канд. філос. наук).
Тема 4 – Петрушенко В.Л. (проф., доктор філос. наук) та Домбровсь-
кий Б.Т. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 5 – Петрушенко В.Л. (проф., доктор філос. наук) та Єлєнєвсь-
кий Е.Ф. (асистент).
Тема 6 – Мазур Л.І. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 7 – Шадських Ю.Г. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 8 – Повторєва С.М. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 9 – Карівець І.В. (доцент. канд. філос. наук).
Тема 10 – Сурмай І.М. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 11 – Петрушенко В.Л. (професор, доктор філос. наук).
Тема 12 – Даценко І.О. (ст. викладач).
Тема 13 – Одарченко М.М. (асистент).
Тема 14 – Сіґунов Г.В. (доцент, канд. філос. наук).
Тема 15 – Чурсінова О.Ю. (асистент).
Тема 16 – Петрушенко В.Л. (професор, доктор філос. наук) та Чурсінова О.Ю. (асистент).
Висловлюємо щиру подяку за допомогу у підготовці посібника доцентам кафедри філософії Національного університету “Львівська політехніка” Скалецькому М.П., Повторєвій С.М. та Карівцю І.В.