Вcтуп

Діагностика є невід’ємною складовою системи менеджменту кожного підприємства, оскільки вона націлена на ідентифікацію ретроспективного, поточного та перспективного стану, а також розроблення превентивних, санаційних і реактивних управлінських рішень, спрямованих на ліквідацію проблем та використання шансів середовища функціонування. Сьогодні спостерігаються істотні зміни у концептуальній спрямованості діагностичних систем на підприємствах: відбувається перехід від монокритеріальності до полікритеріальності. Полікритеріальна діагностика, на відміну від звичайної, оперує системою обґрунтованих критеріїв, що характеризують межі оптимальності функціонування підприємства в різних діапазонах ділової активності та формують базу для багатовекторного комплексного оцінювання підприємства. Такі тенденції є логічно зумовленими, оскільки в сучасних умовах не можна брати за основу лише один критерій ефективності функціонування підприємства. Адже, як свідчить практика, поширені ситуації, коли підприємства працюють рентабельно, але водночас є неплатоспроможними, є високотехнологічними, але збитковими тощо.
Незважаючи на практичну поширеність діагностики, відокремленим напрямком наукових досліджень в економічній сфері вона стала лише в останні десятиліття. У працях вітчизняних та зарубіжних науковців розкриваються окремі проблемні питання економічної та бізнес-діагностики, діагностики різноманітних видів та напрямів діяльності підприємств. Водночас існуючі у сфері діагностики теоретико-методологічні та прикладні напрацювання характеризуються значною різноманітністю методичного, нормативно-критеріального та ідентифікаційного забезпечення, відсутністю уніфікованості та універсальності у сфері діагностики ідентичних об’єктів, неврахуванням усіх істотних складових під час реалізації цільової діагностики, тобто відсутністю системності у цій сфері. Це зумовлює отримання неспіввимірних та невідповідних результатів діагностики різними суб’єктами оцінювання, дає змогу цілеспрямовано маніпулювати такими результатами, що негативно відображається на ефективності функціонування підприємств внаслідок прийняття неадекватних умовам функціонування управлінських рішень.
Існування значних розбіжностей у теоретичному та практичному забезпеченні діагностики функціонування підприємства загалом та його окремих сфер, наявність необґрунтованого критеріального забезпечення діагностики різних рівнів та складності, відсутність цілісності у взаємодії складових елементів діагностики, нормативно-правова неузгодженість у цій сфері зумовлюють необхідність у розробленні теоретико-методологічної та методичної бази формування та використання полікритеріальних систем діагностики діяльності машинобудівних підприємств на засадах бізнес-індикаторів, що і обумовило вибір теми дослідження.
Необхідно зауважити, що машинобудівні підприємства є особливими об’єктами оцінювання, що вимагає використання специфічних систем діагностики з урахуванням технологічних, виробничих, економічних, управлінських тощо характеристик функціонування підприємств цієї сфери. Розвиток машинобудування у країні є запорукою активізації науково-технічного прогресу, формує передумови для створення нових робочих місць, раціональної структурної перебудови економіки, активізації суміжних галузей. Машинобудування є провідною ланкою і у структурі промисловості України, адже в цьому секторі здійснюється визначальний вплив на зростання промислового виробництва, зайнятість у національній економіці, надходження податкових платежів у бюджети усіх рівнів та валютної виручки в Україну. На жаль, пострадянський період свідчить лише про стагнацію цього виду економічної діяльності, затяжну кризу у цій сфері, відсутність радикальних позитивних зрушень. У таких умовах виникає гостра необхідність у ідентифікації стану та перспектив функціонування машинобудівних підприємств на засадах реалізації полікритеріальної діагностики, що слугуватиме основою для розроблення подальших заходів щодо підвищення ефективності їхнього функціонування, зростання рівня конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості, створення передумов для забезпечення перспектив функціонування.
Метою монографії є розроблення теоретико-методологічних та методико-прикладних засад формування, використання та розвитку полікритеріальних систем діагностики на машинобудівних підприємствах.
Методологічну основу дослідження становлять сукупність принципів, прийомів наукового дослідження, загальнотеоретичних, спеціальних та міждисциплінарних методів дослідження. Зокрема, під час дослідження використано методи: системний – для побудови типової полікритеріальної системи діагностики функціонування підприємства, розкриття її структурної декомпозиції, для формування систем індикаторів діагностики фінансового стану та фінансового потенціалу, кредитоспроможності підприємства, загрози банкрутства; метод групування – для розроблення класифікацій систем діагностики, методів діагностики, критеріїв та бізнес-індикаторів, принципів та чинників добору бізнес-індикаторів у полікритеріальні системи, цілей діагностики, видів фінансового стану, складових інвестиційної привабливості, типів розвитку підприємства; методи аналізу та синтезу – для дослідження зарубіжних систем діагностики, вітчизняних систем діагностики, нормативно-правової бази у сфері діагностики, підходів до діагностики загрози банкрутства, методів діагностики конкурентоспроможності підприємств; непараметричні статистичні методи дослідження – для розроблення методу діагностики розвитку машинобудівних підприємств; статистичний аналіз – для діагностики розвитку підприємств машинобудування України та Львівської області; метод експертних оцінок – для аналізування систем діагностики вітчизняних підприємств, для діагностики конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, для інтерпретації інвестиційної привабливості машинобудівного підприємства; матричний метод – для побудови універсальної матричної моделі цільового вибору діагностичних бізнес-індикаторів, для побудови інтерпретаційної матриці діагностики фінансового машинобудівного підприємства, для формування матриць Терстоуна з метою визначення вагомостей індикаторів діагностики банкрутства та складових діагностики інвестиційної привабливості, для побудови матриці узгодження класів позичальників; структурно-логічний аналіз – для розроблення методичних рекомен¬дацій з аналізування систем діагностики діяльності підприємств, для формування моделі взаємозв’язків між фінансовими індикаторами; метод нечіткої логіки – для розроблення методичних положень із експрес-діагностики банкрутства машинобудівних підприємств; метод бінарної ідентифікації – для розроблення положень із діагностики відповідності нормативам показників, що відображають кредитоспроможність підприємства та загрозу банкрутства; метод кількісно-лінгвістичної ідентифікації – для інтерпретації типу інвестиційної привабливості підприємства, фінансового стану, кредитоспроможності; морфологічний аналіз – для уточнення понятійно-категорійного апарату за проблемою; графічний – для наочного подання теоретичного і методичного матеріалу.
Інформаційну базу дослідження формують праці вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері діагностики, економічного та фінансового аналізу, фінансового менеджменту, оцінювання різних сфер та напрямів функціонування підприємств; статистичні дані Державного комітету статистики України про стан і розвиток підприємств машинобудування; звітність та первинна документація машинобудівних підприємств Львівської області; результати анкетування та опитування керівників машинобудівних підприємств Львівщини; нормативно-правові акти, які стосуються діагностики різних сфер функціонування підприємств.
Основними результатами теоретико-методологічного та методико-прикладного характеру, отриманими у монографії, є: уточнено понятійно-термінологічний апарат у сфері системно-орієнтованої полікритеріальної діагностики діяльності підприємств; розроблено концептуальні засади формування, використання та розвитку полікритеріальних систем діагностики на підприємствах на засадах забезпечення органічної та логічної взаємодії їх структурних елементів; розвинуто класифікації бізнес-індикаторів, критеріїв, функцій та методів діагностики, прин¬ципів полікритеріальної діагностики, чинників, які визначають добір бізнес-індикаторів у системи полікритеріальної діагностики та вибір методів діагностики; удосконалено типологію систем діагностики з метою ідентифікації наявних та/або бажаних діагностичних параметрів; обґрунтовано логіку реалізації технології полікритеріальної діагностики на засадах виокремлення підготовчої, основної та завершальної стадій діагностики, їх деталізування за етапами; розроблено методичні положення із аналізування чинних на машинобудівних підприємствах систем діагностики; сформульовано методичні рекомендації з ідентифікації та інтерпретації типу фінансового стану машинобудівного підприємства з метою розроблення реактивних, превентивних чи санаційних заходів щодо його покращання; сформовано мультиплікативно-факторну модель взаємозв’язків між основними діагностичними фінансовими індикаторами, яка б дала змогу відстежувати та регулювати факторне навантаження на інтенсивність використання капіталу підприємства; уточнено складові системи індикаторів діагностики фінансового потенціалу машинобудівних підприємств; удосконалено методичні положення зі здійснення експрес-діагностики загрози банкрутства машинобудівних підприємств із використанням апарата теорії нечіткої логіки; запропоновано методичні положення зі здійснення діагностики кредитоспроможності машинобудівних підприємств на засадах оцінювання істотних характеристик та забезпечення співвідношення між різними класифікаціями до ідентифікації класу позичальника; обгрунтовано методичні рекомендації зі здійснення інтерпретаційної діагностики інвестиційної привабливості машинобудівних підприємств на засадах ідентифікації станів її складових; розроблено метод комплексної діагностики розвитку підприємства на засадах розрахунку інтегрального рівня розвитку, визначення масштабності, якості та дослідження траєкторії розвитку машинобудівних підприємств; розвинуто метод діагностики конкурентоспроможності машинобудівних підприємств на засадах врахування трьох істотних характеристик: конкурентоспроможності продукції підприємства, ефективності його функціонування та рівня концентрації ринку, на якому підприємство функціонує.
Монографія характеризується значною теоретичною цінністю, оскільки відображає фундаментальні та концептуальні засади формування та розвитку діагностичних систем. А прикладний характер роботи дає змогу представникам підприємницьких структур, фінансово-кредитних установ, органів державної влади тощо здійснювати якісну цільову діагностику конкретних об’єктів на засадах використання запропонованого у книзі методичного, нормативно-критеріального та інтерпретаційного інструментарію.