Вступ

Метою державної політики у сфері природної та техногенної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є забезпечення гарантованого захисту життя і здоров’я людей, земельного, водного і повітряного простору, об’єктів виробничого і соціального призначення у допустимих межах показників ризику, критерії яких встановлюються для конкретного періоду розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду у цій галузі.
Природно-техногенна ситуація в Україні залишається напруженою, а в багатьох її складових і в окремих регіонах країни – загрозливою. Моніторинг природної та техногенної безпеки впродовж останніх років підтверджує тенденцію до збільшення потенційних ризиків у галузі цивільного захисту. У цьому аспекті набувають своєї практичної ваги питання прогнозування та за¬побігання надзвичайним ситуаціям техногенного характеру. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед проводити постійний моніторинг найнебезпечніших об’єктів.
Основною метою удосконалення чинної системи цивільного захисту України є підвищення ефективності захисту населення і територій, адаптація державної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру до європейських стандартів, ефективніше використання бюджетних коштів.
Світовий досвід, а також досвід нашої держави показують, що ризики військового та мирного часу дуже між собою схожі, а методи захисту населення і зовнішнього середовища фактично ідентичні.
Аналіз надзвичайних ситуацій останніх років свідчить, що найбільші збитки населенню і державі завдають надзвичайні ситуації (НС) природного характеру. На надзвичайні ситуації техногенного характеру, на їх виникнення та локалізацію найбільше впливає людський чинник. Людина постає як двозначна величина, що може стати як чинником виникнення надзвичайної ситуації, так і може запобігти їй. У зв’язку з цим набуває великого значення створення ефективно діючої системи підготовки фахівців у сфері цивільного захисту.
Важливими є також заходи, які передбачає вжити держава з метою адаптації служби цивільного захисту:
удосконалення законодавчої нормативної бази, що ґрунтується на Концепції ризиків;
удосконалення єдиної державної системи запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;
суворий та дієвий контроль над бюджетними асигнуваннями на місцевих рівнях стосовно орієнтування направленості їх на мінімізацію потенційних ризиків;
перехід на безперервну та сертифіковану систему підготовки і перепідготовки кадрів з проблем природної та техногенної безпеки (від школи до ВНЗ включно).
Тому навчання майбутніх фахівців та керівників виробництва основам цивільного захисту стане важливим кроком у здійсненні державної політики у цій сфері.