Вступ

Соціально-економічна ефективність – це складне явище, яке зустрічається не тільки в управлінні підприємством, але й у всіх сферах життя суспільства й потребує розроблення, адаптації та розвитку відповідних методик та моделей для її оцінювання та регулювання. Незважаючи на щораз більшу потребу в результатах оцінювання діяльності керівників, підрозділів, менеджменту різних рівнів управління та підприємства загалом, активну адаптацію іноземного досвіду управління ефективністю, розвиток та широке застосування сучасних обчислювальних пакетів управління підприємством, зазначена проблема в Україні вирішується повільно. Особливо гостро вона проявляється на машинобудівних підприємствах, які є капіталомісткими, ресурсомісткими та енергомісткими порівняно з іншими комплексами, галузями, промисловостями України та іноземними конкурентами, а якість продукції часто не відповідає вимогам споживачів та світовим тенденціям. За значної потреби у використанні результатів оцінювання ефективності системи менеджменту машинобудівних підприємств в процесі прийняття управлінських рішень щодо коригування роботи менеджменту та підприємства загалом, підсилення сильних сторін та ліквідацію існуючих недоліків, такі дані практично є відсутніми в системі управління.
Вирішенню завдань оцінювання та регулювання соціально-економічної ефективності систем менеджменту підприємств певною мірою сприяє впровадження систем управління якістю, проведення аудитів зовнішніми експертами, вихід вітчизняних підприємств на світові ринки цінних паперів, створення спільних підприємств та використання іноземного досвіду, запровадження корпоративних цінностей та культури тощо. Однак, на вітчизняних машинобудівних підприємствах превалюють інтуїтивні методи оцінювання соціально-економічної ефективності менеджменту, відсутнє організаційно-економічне та інформаційне забезпечення процесів оцінювання, використовуються застарілі методики, моделі та показники оцінювання. Це зумовлює, з одного боку, нераціональність у використанні ресурсів підприємства, необґрунтованість управлінських рішень, наявність великої кількості розроблених помилкових методів менеджменту, а з іншого боку, невикористання значних можливостей та напрацювань сучасної теорії управління ефективністю підприємства.
Метою роботи є розроблення концепції, теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо формування процесів оцінювання та регулювання соціально-економічної ефективності систем менеджменту машинобудівних підприємств для створення умов прийняття оптимальних рішень та забезпечення розвитку систем управління цими підприємствами.
Результати дослідження будуть корисними для керівників об’єднань, підприємств різних галузей у процесі удосконалення планування, організування, мотивування працівників, контролювання (обліку та аналізу) і регулювання діяльності, а також для органів державного управління сферою економіки, зокрема Міністерства промислової політики, Міністерства економіки, Міністерства освіти і науки України, Антимонопольного комітету тощо. Наукові результати сприя¬тимуть поглибленню теоретико-методологічних положень з фінансів, економіки підприємства, менеджменту, маркетингу та економіки праці.
Автор висловлює глибоку вдячність за конструктивні пропозиції та наукові рекомендації Олегу Євгеновичу Кузьміну, рецензентам: доктору економічних наук, професору, завідувачу кафедри менеджменту організацій Наталі Іванівні Чухрай; доктору економічних наук, професору, завідувачу кафедри фінансів Національного університету “Києво-Могилянська академія” Ірині Григорівні Лук’яненко; доктору економічних наук, професору, декану факультету менеджменту Львівської комерційної академії Богдану Михайловичу Мізюку.