Вступ

Широкомасштабні зміни у суспільстві приводять до структурної трансформації всіх форм життєдіяльності: економіки, культури, свідомості, що вимагає системного переосмислення багатьох теорій, усталених понять і парадигм. Для пояснення природи системних змін уже недостатньо керуватися тільки економічними критеріями, необхідно брати до уваги чинники іншого характеру, які віддзеркалюють внутрішні аспекти: цінності, морально-етичні норми, ментальні модуси та інші елементи, об’єднані в категорії організаційної культури (ОК).Організаційна культура належить до складних матеріально-духовних феноменів, дослідження яких стикається із низкою проблем, які підсилюють інтерес до розгляду її як глибинної субстанції організаційних змін, підвищення конкурентоспроможності підприєм¬ства і сучасного інструментарію менеджменту.
Актуальність вибраної тематики підтверджується практикою і досвідом багатьох ефективних підприємств, які за допомогою організаційної культури зуміли покращити діловий імідж на ринку. Отже, об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві та економіці, створюють теоретичні й прикладні передумови для використання фактора організаційної культури в практиці вітчизняних підприємств.
Монографія є відповіддю на запити теорії і практики та відображає прагнення автора встановити рівновагу між соціокультурною і економічною сферами. У першому розділі монографії “Теоретичні аспекти формування і розвитку організаційної культури на підприємстві” висвітлено теоретико-методологічні підходи до формування організаційної культури машинобудівних підприємств, запропоновано концепцію розгляду організаційної культури в контексті універсального закону розвитку, розкрито фундаментальні поняття організаційної культури та її суть, досліджено еволюцію систем менеджменту й організаційної культури.
Організаційна культура є важливою складовою в системі менеджменту, категорії й поняття якого трансформуються відповідно до універсального закону розвитку. Еволюційний шлях теорій менеджменту був тривалим і доволі складним, супроводжувався появою нових концепцій із різними ціннісними орієнтаціями та відмиранням тих, що перестали відповідати викликам часу. Принцип мінливості доповнювався принципом спадковості, і цей процес триває безперервно, перетворюючися на нову парадигму управління, яка системно відображає сучасну роль і сутнісну характеристику менеджменту в контексті соціокультурних тенденцій сьогодення.
Сучасна практика менеджменту зорієнтована саме на цей підхід, хоч його паростки закладалися ще в минулому столітті школою людських відносин та поведінкових наук. Менеджери, які приймали рішення, керуючись когнітивним підходом, орієнтувалися на глибинні структури організаційної культури: цінності, базові уявлення, почуття, з якими порівнювали місію свого підприємства і на основі яких створювали організаційний клімат. Враховуючи те, що організаційна культура допомагає створювати інфраструктуру пізнання, когнітивний підхід у прийнятті управлінських рішень виявився ефективнішим і перспективнішим. Однак, складний світ сьогодення, який змінюється під дією універсального закону розвитку, пропонує раціональність у межах когнітивних здібностей. Специфіка організаційної культури та її роль в еволюції менеджменту привели до зміни взаємовідносин не тільки між персоналом підприємства, але й між працедавцями і найма¬ними працівниками, які поступово перетворювалися на співпрацю й партнерство.
Розуміння закономірностей розвитку суспільства і теоретичне осмислення категорії організаційної культури у цьому контексті є важливими передумовами удосконалення методологічно-методичних аспектів формування організаційної культури машинобудівного під¬приємства та окреслення перспектив її розвитку.
У другому розділі “Особливості формування та розвитку організаційної культури підприємств машинобудування” охарактеризовано взаємовплив і взаємозалежність організаційної культури та інноваційного характеру розвитку вітчизняної економіки, що є логічним продовженням концепції універсального закону розвитку; класифіковано і охарактеризовано чинники, які впливають на формування й розвиток організаційної культури підприємства; висвітлено процес її формування, розвитку і зміни під впливом сучасних факторів, виділено особливості формування організаційної культури машинобудівних підприємств за умов розвитку інтеграційних процесів.
У третьому розділі “Аналізування організаційної культури машинобудівних підприємств та факторів, що її визначають” висвітлено методичні положення із аналізування організаційної куль¬тури, наведено оцінки її стану і рівня та інтенсивності впливу факторів на формування організаційної культури. Сучасний економічний аналіз розвивається відповідно до тенденцій розвитку економічних процесів, поглиблюється і наповнюється новим змістом, тому доцільно поєднувати оцінювально-статистичні процедури із пошуково-прогностичними, які дають змогу приймати управлінські рішення в умовах ризику і непередбачуваності. У зв’язку з цим запропонована автором методологія аналізу, яка ґрунтується на діалектичному сприйнятті об’єкта дослідження, охоплює взаємозалежності, стани, процеси і можливості розвитку, а також теоретично-концептуальний і економічний аналіз. Теоретично-концептуальний аналіз охоплює: предметну структуризацію об’єкта дослідження, визначення суті організаційної культури, її причинно-наслідкові зв’язки, структуру та типи. Предметом економічного аналізування є: рівень і стан організаційної культури підприємства, фактори впливу на її формування й ефективність, вплив організаційної культури на ділову активність підприємства тощо.
Системне дослідження організаційної культури на машинобудівних підприємствах охоплює комплекс методологічних і методичних засад моделювання та оцінювання ефективності організаційної культури як органічної єдності тактики й стратегії формування і розвитку організаційної культури та механізму оцінювання її соціально-економічної результативності. Саме цим питанням присвячено четвертий розділ монографії “Методологічні і методичні засади моделювання та оцінювання результативності організаційної культури підприємства”, в якому охарактеризовано особливості стратегічних і тактичних дій у процесі формування організаційної культури, запропоновано блок-схему вибору оптимальної стратегії формування організаційної культури та конкретизовано основні тактичні задачі, необхідні для реалізації стратегії, комплексно оцінено соціально-економічну результативність організаційної культури.
Організаційна культура є фактором побудови гармонійних відносин на основі процедурно впорядкованого соціально-господарського діалогу між усіма суб’єктами ринку. Модель співіснування різних суб’єктів ринку повинна ґрунтуватися на засадах синхронізації (вищий ступінь – гармонізація), яка зрівноважує природу відносин, узгоджує природу інтересів і цілей. Власне ці аспекти широко представлені у п’ятому розділі “Перспективи реформування і розвитку організаційної культури машинобудівних підприємств”, в якому обґрунтовано необхідність формування організаційної культури як моделі гармонізації відносин між суб’єктами ринку та її розвитку як важливої складової процесу формування економіки знань, яка на основі спільних цінностей синтезує взаємозв’язок освіти, науки й виробництва; підкреслено доцільність розгляду організаційної культури в контексті інституціоналізації всієї економіки, оскільки цінності як основне ядро організаційної культури трансформуються у певні інституції.
Монографія буде корисною для наукової спільноти, аспірантів, менеджерів, господарників та всіх тих, хто прагне увійти в “світ цінностей” і у “світ культури”.