Вступ

Інтер’єр – це архітектурно-художнє оформлення внутрішнього простору, яке забезпечує людині найсприятливіші умови життєдіяльності; це принцип взаєморозташування функціональних та декоративних елементів у приміщенні. Поняття інтер’єру містить внутрішній простір будівлі або окремого приміщення, а його оформлення визначається призначенням приміщення. Архітектори розглядають інтер’єр у зв’язку з екстер’єром – зовнішнім виглядом всієї споруди. Організація простору залежить від призначення приміщення (житлове, громадське, виробниче та ін.) і підпорядковується загальним вимогам та закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).
Для проектування інтер’єру необхідно володіти процесом утворення цілого з окремих елементів, використовуючи архітектурно-естетичні засоби.
Такими елементами є взаємопов’язані фактори, які формують інтер’єр:
– функціональне призначення: проектування інтер’єру починається з визначення призначення приміщення, окреслення функції, яку це приміщення повинне виконувати у загальній планувальній структурі всієї архітектурної споруди або її частини;
– предметне наповнення: від функціонального призначення залежить зонування приміщення і наповнення відповідними меблями, обладнанням та елементами інженерних комунікацій. При цьому враховують ергономічні вимоги до предметного формування простору та фізіологічні основи сприйняття людини;
– стилістика. Стиль або стилізація – це узагальнений образ художньо-утилітарної виразності, зумовлений єдністю формотвірних засобів.
Крім стильового усвідомлення предметного наповнення (меблі, інженерія), засобами творення стильного інтер’єру є світло, колір, оздоблювальні матеріали.
Внутрішня об’ємно-просторова структура є однією з найважливіших категорій інтер’єру. В її основу покладено закономірні зв’язки між побудовою внутрішнього простору та зовнішніми чинниками, що впливають на його формування.
Вже на початковій стадії проектування відбувається моделювання інтер’єру, осмислюється соціальне замовлення, накопичуються початкові дані для вибору тієї або іншої внутрішньої просторової схеми з урахуванням призначення, технічних можливостей і стильових особливостей архітектури, а також кліматичних умов і місцевих національних традицій. Засобами реалізації просторової ідеї є елементи, які фіксують межу та форму простору: розміщення віконних отворів, їх рисунок, величина, характер освітлення (природне і штучне), колір і фактура оздоблювальних матеріалів. Об’ємно-просторова структура створюється за допомогою конструктивних елементів. Градація ж кольору та світла, вибір і застосування елементів декору допомагають довести до логічного завершення архітектурний образ. Із зміною хоча б одного з цих елементів змінюються властивості всієї об’ємно-просторової структури, а з ними – і психологічна реакція на цей інтер’єр.
Композиційна цілісність інтер’єру залежить від багатьох чинників: стилістичної єдності окремих меблевих виробів, чіткості пропорційного співвідношення, характеру членування у меблевих системах. Це означає, що в інтер’єр не потрібно вводити окремих, випадкових речей.
Композиційні прийоми є загальними для житлових і громадських будівель. Це – нейтральна композиція; композиція з виділенням центрального ядра; багатоцентрова композиція. Вибір того або іншого композиційного прийому визначається не тільки естетичним чинником, але і характером інтер’єру, наявністю функціональних зон. У разі застосування перерахованих композиційних прийомів надзвичайно важливі співвідношення окремих елементів за висотою, введення горизонтальних і вертикальних площин. Значна роль в організації інтер’єру належить горизонтальним членуванням. Їх вища порівняно з вертикальним поділом активність пояснюється тим, що меблі житлового та громадського інтер’єру створюють систему горизонтальних площин, які чітко сприймаються. Один з рівнів можуть створювати площини спального місця, сидіння стільця і крісла в житловому приміщенні, площини сидінь і журнальних столиків різного типу в громадських будівлях. Наступний рівень у житлових і робочих приміщеннях утворюють площини обідніх і робочих столів, туалетних столиків, верхніх площин комодів. А останній – верхні частини одягових, книжкових шаф, сервантів, стелажів.
Колір є найважливішим фактором формування та сприйняття інтер’єру. Разом із функціональним призначенням інтер’єру він фізіологічно, психологічно і естетично впливає на людину. Колір може створюватись штучно: фарбуванням поверхонь та окремих деталей або нанесенням оздоблювальних матеріалів.
Сучасне кольоробачення потребує цілеспрямованого кольорового оформлення інтер’єрів будь-якого призначення. На принципах кольоросприйняття основується робота архітектора та художника з інтер’єру, адже кольорове рішення інтер’єрів чинить значний психологічний вплив на людину. Наприклад, в офісних приміщеннях колір повинен підвищувати продуктивність праці, у лікувальних закладах – заспокоювати.
У громадських закладах кольорову палітру можна вирішувати за допомогою як контрастних співвідношень, так і нюансів кольорів. У разі співвідношення декількох кольорів в інтер’єрі повинен переважати якийсь один колір. На вибір кольору впливає також об’єм приміщень: у великих приміщеннях кольори можуть бути насиченішими. Домінуючий колір в оздобленні приміщень зазвичай сприймається малонасиченим, а кольори окремих деталей повинні бути до нього контрастними. Одноколірність у рішенні інтер’єрів призводить до монотонності, а невмотивоване використання великої кількості кольорів створює враження хаосу.
Але оскільки інтер’єр – це невід’ємна частина архітектури, то роль кольору тут не обмежується створенням комфортних умов, а зумовлена впливом багатьох факторів.
Зокрема це:
– структура, форма та розміри приміщення;
– ступінь освітленості природним світлом;
– характер джерела штучного освітлення;
– кольорове оточення;
– загальна композиційна ідея;
– мікроклімат приміщень;
– габарити та матеріал огороджувальних поверхонь;
– сторона світу, на яку орієнтоване приміщення.
Освітлення в інтер’єрі відіграє важливу роль. Світлові прилади можуть стати вишуканою прикрасою будинку, світло може створювати настрій, може стати інструментом декорування, створювати ефект зміни геометрії простору, а може і забезпечити затишок у великому нежитловому приміщенні. За допомогою світильників можна створити світловий малюнок або гру тіней на стінах приміщення.
Спосіб освітлення може візуально розширити простір. Наприклад, проріз у центрі підвісної стельової конструкції, підсвічений прихованими світильниками так, щоб світло відбивалося від стелі, створить ефект відсутності стелі або ілюзію вікна в стелі. Світло, відбите від стелі, не дає тіней, що робить простір комфортнішим.
Світловий контраст вносить у нюансне вирішення деяку декоративність та ілюзорність. Його часто досягають, використовуючи бокове освітлення, що створює тіні, контрастуючи зі світлою частиною декору, і підкреслює рельєф його поверхні. Із збереженням загального принципу нюансності вдалим буває введення незначного контрасту.
Створення інтер’єру передбачає вирішення функціональних та естетичних завдань. До того ж велика роль належить художньо-декоративному мистецтву, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетично гармонійної архітектурно-художньої композиції, яку задумали архітектор і дизайнер.
Цей матеріал викладений у двох темах лекційного курсу “Проектування інтер’єрів житлових та громадських будівель” для студентів ІV курсу. Графічні роботи, які виконали студенти на практичних заняттях, є ілюстраціями цього альбому.

Про авторів

Леся ГРИЦЮК
Автор представленого в альбомі лекційного курсу "Проектування інтер'єрів житлових та громадських будівель". Кандидат архітектури, доцент кафедри архітектурного проектування Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка". Автор численних реалізованих проектів будинків та інтер'єрів різного функціонального призначення.

Оксана ПЕКАРЧУК
Асистент кафедри архітектурного проектування Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка". Досліджує особливості формування планувальної структури багатоквартирних житлових будинків та дизайну внутрішнього простору житла.