Передмова

Серед багатьох трагічних подій в історії Галичини окреме місце належить сумній сторінці в історії польського народу – трагічній смерті польських науковців Львова у липні 1941 р. Саме ця подія в центрі уваги пропонованої увазі читачів книги львівського історика Андрія Боляновського. Не можна сказати, що тема є недослідженою сторінкою історії. Однак її вивчення й висвітлення від 1960-х років супроводжувалося політичними спекуляціями й
фальсифікаціями, що не сприяли об’єктивному відтворенню подій історичного минулого. Результатом цього було формування та поширення низки історичних стереотипів, покликаних скомпрометувати український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни як серед населення України, так і серед громадськості європейських країн та світу.
Пропонована читачам праця є не просто науковою монографією з витриманим академічним стилем, а й доступною до широкого кола читачів науковою розвідкою, жанр якої до певної
міри з усіма підставами можна охарактеризувати як “історичне розслідування”.
У книзі названо головних замовників й головні мотиви скоєння одного з воєнних злочинів, зокрема перелічено керівників і співробітників гітлерівських органів безпеки, – як замовників і організаторів, так і виконавців, безпосередньо причетних до вбивства провідних польських науковців й діячів культури та їхніх родичів.
Для доведення своїх тверджень автор наводить переконливі документи, підкріплює свій аналіз німецькими, радянськими, польськими та українськими документами, що не викликають принципових заперечень чи сумнівів щодо їхньої достовірності.
Позитивними у книзі є вдалі хронологічно-проблемна конструкція сюжету й поєднання документів, споминів і наукової літератури. Спростовано звинувачення у причетності до скоєння вбивств військовослужбовців батальйону “Нахтіґаль”, сформованого з активістів бандерівської фракції Організації українських націоналістів, керівники якої через кілька днів після згаданих вбивств були заарештовані співробітниками нацистських органів безпеки й згодом депортовані до гітлерівських концтаборів у відповідь на спробу проголошення відновлення державної незалежності України.
У монографії зібрано і репрезентовано практично вичерпний документальний матеріал з теми, значна частина якого вперше вводиться до наукового обігу (особливо матеріали Галузевого державного архіву СБУ й документи німецьких і польських архівів).
Для висвітлення теми залучено важливі документальні й історіографічні напрацювання багатьма мовами. З критичного погляду переконливо спростовано безпідставні твердження, запозичувані окремими авторами з публіцистичної літератури.
Доречним є також наведення наприкінці книги цікавих біографічних даних про представників польської інтелігенції, котрі трагічно загинули влітку 1941 р.
Як видається, ознайомлення з книгою А. Боляновського широких кіл науковців і громадськості у Польщі сприятиме остаточному спростуванню політичної легенди про участь українців у вбивствах польських професорів у Львові й руйнуванню одного з багатьох “чорних міфів”, метою яких було штучне формування образу українців як ворогів польського суспільства упродовж десятиліть.

Леонід ЗАШКІЛЬНЯК,
доктор історичних наук,
професор Львівського національного університету
імені Івана Франка