Передмова

Розвиток ринкових відносин в Україні ставить перед підприємствами важливі завдання, зокрема в умовах посилення конкуренції, недосконалої правової бази, неефективного контролю з боку державних органів. Діяльність підприємств починають оцінювати не тільки з погляду якості їхньої продукції та сервісу, але й їхньої здатності постачати готову продукцію вчасно, у невеликих обсягах, безпосередньо до місця споживання. Отже, підприємство потребує такої організації виробництва та дистрибуції, щоб воно могло виконати завдання бізнесу й задовольнити інші економічні потреби, зберігаючи якнайменші запаси сировини або кінцевої продукції, щоб тягар витрат і ризик, пов’язаний з необхідністю утримання запасів, були зведені до мінімуму. В період фінансової нестабільності підприємства починають шукати ефективні шляхи товаропросування, наприклад, за кількістю складських трансформацій та розміром партій поставок, прагнучи добитись максимальної ефективності за оптимальних витрат завдяки системній оптимізації переміщення руху сировини, напівфабрикатів, товарів від виробника до кінцевого споживача.
Стимулом до управління логістичними витратами в Україні стала нестабільність економічного становища підприємств, зокрема тих, які стикаються з істотними коливаннями попиту. Економічний стан таких підприємств стає ще більш непрогнозованим за умови монополії у сфері збуту (дистрибуції ), коли виробництво цілком залежить від попиту на кінцевий продукт. Не враховуючи інституціональних аспектів, замовлення на вироби таких підприємств можна вважати внутрішніми, а це призводить у разі відсутності попиту на кінцевий продукт до небажаних ділематичних рішень: або зупинити виробництво, або диверсифікуватися. Перше з них, за відсутності попиту на виріб як складову частину кінцевого виробу, передумовлює ліквідацію підприємства, як і робота “на склад”. Друге пов’язане з додатковими капітальними та поточними витратами на освоєння нових технологій, нових ринків збуту тощо. За цих умов привабливим видається пошук компромісного рішення: продовжувати працювати, очікуючи на зростання попиту. Однак це вимагає зниження та, якщо це можливо, солідаризації ризику неефективних витрат, передусім витрат запасів (сировини, напівфабрикатів, готової продукції). Фахівці стверджують, що і всі логістичні інновації (контейнер, вантажна одиниця, інтермодальний транспорт, багаторазова упаковка, логістичні етикетки зі штрихкодами, радіокоди, сателітарний моніторинг, уніфіковані інформаційні продукти тощо), позитивно впливаючи на відносини “trade off”, скеровані насамперед на зниження загальних витрат – основного елемента концепції логістики. Водночас, переважну більшість традиційних логістичних рішень обґрунтовано теоретично та імплементовано в практичну діяльність для умов стабільного або наближеного до нього попиту та для ринків, де панують конкурентні відносини (вільний вибір постачальника, дистриб’ютора, споживача/клієнта, логістичного оператора, навіть в глобальному вимірі). Це не дає змоги сутнісну основу таких рішень вважати універсальною.
В умовах сьогодення, коли загострюється конкуренція та активізуються зовнішньоекономічні зв’язки, забезпечення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємств значною мірою залежить від того, чи здатні керівники усіх рівнів управління ухвалювати раціональні управлінські логістичні рішення. Ознакою результативності цих рішень для підприємства є досягнення очікуваних логістичних ефектів. На жаль, більшість керівників підприємств не володіють достатніми теоретичними знаннями і досвідом щодо управління потоками ресурсів. Як наслідок, більшість їхніх логістичних рішень є нераціональними. Ознайомлення зі звітністю підприємств дає змогу стверджувати, що важливою проблемою, яка стримує їх економічний розвиток, є відсутність системного підходу до формування та оцінювання логістичних витрат.
У науковій літературі глибоко досліджено такі питання, як інстру¬мен¬тарій формалізації та прийняття рішень у логістичних системах, інтегрування функцій і процесів у логістичному менеджменті, оцінювання ефективності логістичної кооперації у ланцюгу поставок, формування економічного потен¬ціалу підприємств на основі логістичних концепцій, а також визначення місця та ролі витрат в управлінні діяльністю підприємств, забезпечення економічної ефективності їх формування, оптимізація логістичних витрат, зокрема витрат запасів тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Р. Баллоу, Л. Безчасного, П. Бейка, П. Бєлєнького, П. Бондарєва, Ф. Бутинця, Ф. Веєра, М. Васелевського, В. Геєця, С. Голови, Ф. Гюнтера, А. Гаджинського, М. Данилюка, А. Зевакова, А. Загороднього, Є. Крикавського, М. Крістофера, О. Кузьміна, Д. Ламберта, Л. Лукінова, О. Мельник, Л. Міротіна, О. Орлова, М. Окландера, Ю. Пономарьова, О. Хромова, Р. Патори, П. Перерви, Й. Петровича, С. Покропивного, І. Продіуса, А. Родникова, К. Рутковського, Ю. Стадницького, Ч. Сковронека, Д. Стока, І. Тивончука, І. Тишбаєва, Ю. Цал-Цалка, М. Чумаченка, Н. Чухрай, А. Чеботаєва та інших.
Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці логістики, є питання, які залишаються постійним об’єктом дискусій. Це, зокрема: неадекватність категоріально-понятійного апарату щодо формування логістичних витрат; відсутність чіткості у плануванні стратегії формування логістичних витрат; фрагментарність досліджень ефектів від зміни обсягу логістичних витрат машинобудівного підприємства і відсутність методичних рекомендацій щодо їх оцінювання; несистемність розгляду організаційних змін з удосконалення оцінювання та планування логістичних витрат тощо.
З огляду на викладене набувають особливої актуальності дослідження щодо управління логістичними витратами, зокрема їхнього формування та оцінювання в умовах істотної непевності, низької прогнозованості, високої турбулентності ринкового середовища. Орієнтація країни на логістичні концепції, які передбачають розгляд підприємства як логістичної системи, що охоп¬лює та узгоджує процеси постачання, виробництва і дистрибуції, є основою для системного управління підприємством. Забезпечити максимально ефективну діяльність підприємства в умовах ринкової економіки, у перспективі отримати синергічний ефект можна лише за умови впровадження відповідної стратегії конкуренції та системних рішень, зокрема щодо мінімізації логістичних витрат відповідно до акцептованого рівня обслуговування клієнтів / споживачів. Сподіваємось, що ці передумови сприятимуть виходу України з кризи, її прискореному, випереджувальному розвитку.
Автори висловлюють вдячність шановним рецензентам – професорам Н.А. Мікулі, Р. Паторі та Н.І. Чухрай, науковому редактору – професору Є.В. Крикавському за цінні поради під час підготовки рукопису.

Про авторів

ШЕВЦІВ Любов Юліанівна
Кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту, заступник завідувача кафедри обліку і аудиту з виховної роботи Львівської державної фінансової академії.
Автор близько 50 наукових і науково-методичних праць, зокрема навчального посібника з грифом Міносвіти і монографії.

ПЕТЕЦЬКИЙ Ігнацій
Кандидат економічних наук. Спеціаліст у сфері стратегічного управління, виробничого та кадрового менеджменту, маркетингу та логістики. Власник одного з найбільших у Європі виробництв металопластикової продукції та виробів з алюмінію – фірми "Petecki". За підприємницьку діяльність отримав низку почесних нагород Республіки Польща. Спонсор доброчинних фондів. Автор понад 30 наукових праць.