Вступ

У сучасному суспільстві знань особливе значення надається освіті та підготовці людини до продуктивного функціонування у соціумі. Основне завдання загальноосвітньої школи полягає у забезпеченні освітнього процесу, результатом якого буде освоєння знань, розвиток умінь і навичок, формування готовності учнів до вирішення складних проблем економічного, соціального, полікультурного характеру в повсякденному житті. Особлива увага приділяється професійній компетентності вчителів, діяльність яких є одним із найважливіших елементів, що сприяють підвищенню успішності учнів. Акцентується необхідність їхнього неперервного професійного розвитку задля забезпечення високоякісних освітніх послуг та удосконалення роботи загальноосвітньої школи.
Сьогодні в Україні впроваджується Державний стандарт загальної середньої освіти, розробляються критерії оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, досліджуються можливості застосування інноваційних форм організації навчального процесу. Це зумовлює необхідність неперервного професійного розвитку педагогів, його модернізації з урахуванням сучасних змін у суспільному розвитку, новизни особистісних та соціальних вимог.
Важливим джерелом для визначення стратегічних напрямів розвитку системи неперервної педагогічної освіти, в умовах якої реалізується професійний розвиток учителів загальноосвітніх шкіл, в Україні є вивчення й аналіз досвіду щодо професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл за кордоном. Велика Британія, Канада й США відіграють провідну роль у міжнародному освітньому просторі. Науковці в галузі освіти цих країн входять до основного
складу корпусу експертів міжнародних освітніх організацій, які напрацювали низку документів та рекомендацій щодо головних принципів і якості педагогічної освіти, професійного розвитку
вчителів зокрема. Вибір трьох країн зумовлений прагненням дослідити та провести паралель між тенденціями, відповідно до яких реалізується професійний розвитокучителів, у Великій Британії – суб’єкті європейського освітнього простору, і тенденціями, що є характерними для Канади та США, контекстуальні і процесуальні особливості яких схожі. Ці країни володіють вагомими педагогічними досягненнями та розвиненою системою неперервної педагогічної освіти, в контексті якої реалізується професійний розвиток учителів загальноосвітніх шкіл, а його теорія і практика детермінується історичним розвитком, соціальним поступом, національними традиціями і враховує особливості міжнародного освітнього простору. Це високорозвинені країни, які здійснюють значні капіталовкладення в розвиток системи освіти, вбачаючи в цьому забезпечення гарантії соціальної стабільності, підвищення рівня добробуту громадян і країни загалом. Підтвердженням високого рівня освітніх послуг, які надають учителі у системі шкільної освіти досліджуваних країн, є активна участь учнів у різноманітних міжнародних конкурсах, предметних олімпіадах, програмах, а також готовність до вступу у найпрестижніші вищі навчальні заклади світу після закінчення загальноосвітньої школи. На урядовому рівні стимулюється підвищення якості педагогічної діяльності за допомогою прийняття національних програм, розроблення спеціальних проектів, розвитку стандартів педагогічної професії та професійного розвитку вчителів, збільшення фінансування на підготовку педагогів, інтенсифікація наукових досліджень у галузі професійного розвитку тощо.
Науковці вивчають та аналізують різні аспекти професійного розвитку педагогів: андрагогіка (Р. Тейлор (R. Taylor); політичний, соціальний, культурний та економічний аспекти неперервного
професійного розвитку (Л. Дерлінґ-Хаммонд (L. Darling-Hammond), К. Рубенсон (K. Rubenson), М. Тайт (M. Tight); лідерство та освітній менеджмент (Л. Хенн (L. Hann), A. Гарріс (A. Harris); наукові дослідження в освіті (М. МкМенімен (M. McMeniman); спеціальна освіта (Д. Логен (D. Logan); професійний розвиток педагога (Н. Дене Фічтмен (N. Dana Fichtman), С. Зепеде (S. Zepeda), М. Ріс (M. Rees), А. Росс (A. Ross); розвиток навчальних програм професійного розвитку (К. Претт (C. Pratt); методи, форми і моделі професійного розвитку педагогів (П. Ґріммет (P. Grimmet), К. Дуінлен (K. Duinlan), Дж. Троя (G. Troia), П. Уонг (P. Wong); діяльність вчителя-початківця (Р. Інґерсолл (R. Ingersoll), С. Феррелл (S. Farrell), А. Чарлз (A. Charles); впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (далі ІКТ) у неперервний професійний розвиток (M. Месер (M. Mather), Дж. Фальк (J. Falk).
Українські науковці вивчали особливості професійної підготовки вчителів: філософія освіти (Р. Войтович, В. Кремень, М. Конох, Л. Рижак), неперервна професійна освіта (Я. Бельмаз, Т. Десятов, О. Дубасенюк, Т. Кошманова, О. Кузнєцова), післядипломна освіта (І. Губенко, А. Кузьмінський, В. Руссол), освіта дорослих (С. Коваленко, Л. Лук’янова, О. Огієнко, С. Синенко, В. Шарко, Г. Яворська), професійна освіта (А. Василюк, І. Вєтрова, Г. Воронка, С. Гончаренко, Р. Гуревич, Н. Ничкало), професійно-педагогічна підготовка вчителя (О. Гаврилюк, М. Євтух, О. Семеног, М. Солдатенко, Л. Пуховська), технології підготовки вчителя (В. Балакін, С. Клепко, В. Крижко), стратегії формування професіоналізму вчителя (І. Мартиненко, О. Отич, С. Сисоєва, Л. Хомич), педагогіка вищої школи (В. Коновалова, Л. Ляшенко, С. Нікітчина), підвищення кваліфікації вчителів (В. Базуріна, В. Биков, В. Гаргай, Н. Клокар, B. Олійник), педагогічна майстерність (І. Зязюн, О. Лавріненко, М. Лещенко, Т. Усатенко), професійне становлення молодого вчителя (Н. Лісова, В. Орлов, Т. Чувакова), а також здійснювали компаративно-педагогічні розвідки (Н. Бідюк, І. Василенко, Т. Десятов, Н. Лавриченко, Ю. Лавриш, А. Лещенко, Т. Ліхневська, O. Матвієнко, О. Мілова, Н. Мороз, О. Овчарук, О. Пічкар,
Г. Погромська, Л. Пуховська, А. Сбруєва, А. Соколова, Л. Чорна, Л. Юрчук). В. Базуріна, І. Вєтрова, Г. Воронка, О. Гаврилюк, Ю. Кіщенко, С. Коваленко, Т. Кошманова, М. Красовицький, О. Кузнєцова, М. Лещенко, О. Локшина, І. Миськів, А. Парінов, О. Садовець, С. Синенко, Т. Чувакова розглядали аспекти неперервної педагогічної освіти у різних країнах світу.
Проаналізувавши наукові праці, ми виявили суперечності: між рівнем розвитку наукової, інформаційної, культурної, соціальної, економічної сфери та професійної компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл щодо виконання функціональних обов’язків у сучасному суспільстві знань; між потребами вчителів у професійному розвитку і пропозиціями щодо підвищення їхньої кваліфікації в системі неперервної педагогічної освіти; між педагогічною
підготовкою в умовах формальної освіти та можливостями професійного удосконалення в умовах неформальної освіти; між потребою в осмисленні зарубіжного досвіду щодо розвитку неперервної педагогічної освіти та необхідністю прогнозування тенденцій розвитку неперервної педагогічної освіти в Україні. Об’єктивна необхідність такого дослідження зумовлена розвитком педагогічної освіти, потребою в аналізуванні позитивних та негативних тенденцій у професійному розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл, виявленні передумов їх виникнення та розробленні шляхів його удосконалення.
Основою дослідження є концепція, що ґрунтується на встановленні взаємозв’язку між професійним розвитком учителів загальноосвітніх шкіл та системою неперервної педагогічної освіти, в умовах якої він реалізується. Неперервність професійного розвитку забезпечує система неперервної педагогічної освіти, водночас потреби професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл впливають на систему неперервної педагогічної освіти, що модернізується і набуває придатних для реципієнтів форм і механізмів функціонування.
Професійний розвиток учителів загальноосвітніх шкіл – це багатогранний феномен, характеристики якого відповідають цілісній, динамічній та відкритій системі, основними атрибутами якої є відповідна структура, мета та завдання, зміст, методи та форми, що спрямовані на освоєння професійних знань, розвиток компетентності від початку професійної педагогічної освіти та впродовж всієї фахової діяльності вчителя, а також реалізацію системи оволодіння компетентністю.
У монографії висвітлено результати комплексного компаративного аналізу професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл у системах неперервної педагогічної освіти Великої Британії, Канади, США на основі використання авторської моделі дослідження; сформульовано сутність та обґрунтовано концептуальні підходи до професійного розвитку вчителів Великої Британії, Канади, США, що ґрунтуються на комплексній інтеграції філософських, психологічних та педагогічних теорій, концепцій, підходів; наведено його моделі, зміст, функції та завдання; з використанням інтеграційної і диференційної моделей професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл Великої Британії, Канади, США, розроблених автором, виконано порівняльний аналіз, конкретизовано його основні компоненти, етапи розвитку кар’єри вчителів; охарактеризовано моделі, методи, форми професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл Великої Британії, Канади, США за організаційною ознакою.
Монографія призначена для педагогічних факультетів вищих навчальних закладів України, інститутів післядипломної педагогічної освіти, шкільних педагогічних колективів, політиків у галузі неперервної педагогічної освіти та науковців для поглиблення знань із питань сучасного розвитку педагогічної професії та професійного розвитку вчителів загальноосвітніх шкіл у системах неперервної педагогічної освіти Великої Британії, Канади, США, а також формування оцінок та суджень щодо розвитку педагогічної освіти у міжнародному освітньому просторі.