Передмова

Міста, які виникли на певному етапі розвитку людства, стали необхідним фактором організації і розвитку суспільства. На різних етапах історичного розвитку вони мали свої особливі характеристики, що відображали особливості соціального устрою, культури та економічних взаємовідносин. Соціально-культурний зміст і економіко-адміністративні функції міст з часом змінювалися відповідно до розвитку цивілізацій, одночасно впливаючи на цей розвиток. Більшість населення світу вже проживають у містах і відсоток міського населення постійно зростає. Тому надзвичайно актуальним стає проблема забезпечення успішного розвитку міст як місця проживання більшості населення.
Потреба у нових технологіях стратегічного управління містом відчутна у більшості керівників органів місцевого самоврядування та науковців, що працюють у цій царині. Стимулювальними факторами для них є криза муніципального господарства, значні соціальні та економічні проблеми міст, розуміння неефективності більшості сучасних українських практик управління розвитком міста. Стержневим елементом системи стратегічного управління містом є методологія cтратегічного планування розвитку міста, окремим елементам якої приділяють все більше уваги в українській науковій, практичній та популярній літературі, виступах на конференціях і форумах, у засобах масової інформації. Вимога стратегічного планування задекларована і багатьма нормативними актами.
Розвиток міста є багатогранним і становить інтерес для фахівців у різних сферах людського життя. Питання раціонального розміщення в просторі виробничих потужностей та зайнятості населення, зокрема у містах розглядали багато фахівців у сфері розміщення продуктивних сил: М.І. Долішній, В.П. Мікловда, Ю.І. Стадницький, Л.Т. Шевчук, M. Фуджіта. Теоретичні основи економічного розвитку міст і регіонів досліджували Е.Дж. Блейклі, Л. Ковальська, Є. Крикавський, В. Леонтьєв, Й.А. Шумпетер, К. Харріс. Соціальні аспекти розвитку міст розглянуті в працях Дж. Коулмена, Р. Патмана. Чимало праць останніми роками було присвячено сталому розвитку населених пунктів, зокрема Г. Розенберга, М. Гатто, І. Пригожина, З. Герасимчук.
Проблематику впливу культури на розвиток території досліджували М. Вебер, А. Калєта, Д. Вальджінский, Д. Волтон, Ф. Матарассо, М. Смолень. Проте розглядали лише управління розвитком в тільки одній із зазначених сфер або їх стандартний набір (соціальна і економічна сфери; соціальна, економічна сфери і екологія). Проблеми та технології стратегічного планування розвитку міст розглянуто в працях багатьох українських та зарубіжних авторів. Практичні аспекти методики стратегічного планування розглянуто в працях Я. Варди, Я. Квятковського, В. Нудельмана, О. Кузьміна, В. Пархоменка, І. Санжаровського, Г. Дробенка, А. Мельник. Теоретичні аспекти стратегічного планування розвитку міст у своїх публікаціях розглядають Ю. Шаров, Д. Брайсон, А. Газарян, В. Євдокименко, Ф. Котлер, А. Новорул, М. Окландер. Однак у практичних посібниках недостатньо обґрунтовано доцільність використання запропонованих технологій стратегічного планування розвитку міста та можливостей застосування альтернативного інструментарію, а в теоретичних працях не розглядаються питання вибору пріоритетних сфер розвитку окремого міста та наявні сьогодні обмеження ресурсного потенціалу у деяких містах для проведення широкомасштабних робіт.
Тому у цій монографії зроблено спробу аргументувати теоретичні положення технології стратегічного планування комплексного розвитку міста, розглянути відомі у цій сфері альтернативи і сформувати на цій основі власну методологію стратегічного планування, яку можна би було адаптувати до можливостей і потреб конкретної громади.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи стратегічного планування розвитку міст” розкрито сутність розвитку міста, висвітлено особливості міста як об’єкта і суб’єкта стратегічного планування комплексного розвитку; оцінено сучасну нормативно-правову базу стратегічного планування розвитку міст; досліджено особливості стратегічного планування комплексного розвитку міст у світлі економічної теорії.
У другому розділі “Взаємодія та формування основних груп чинників комплексного розвитку міста” здійснено аналіз соціальних аспектів розвитку міста; висвітлено просторові аспекти комплексного розвитку міста; проведено аналіз впливу розвитку культури на розвиток міста; критично співставлено сталість та інноваційність розвитку міста.
У третьому розділі “Сучасний стан та тенденції стратегічного планування розвитку міст” висвітлено стратегічні пріоритети розвитку України та її регіонів, задекларовані в офіційних документах центральних органів влади та обласних рад; зроблено огляд методики стратегічного планування в працях іноземних та вітчизняних науковців; проаналізовано практику стратегічного планування розвитку міст України і Польщі; наведено чинники, які вимагають різних підходів до стратегічного планування у різних містах.
У четвертому розділі “Технологія стратегічного планування комплексного розвитку міста” запропоновано підходи до формулювання бачення, місії та напрямів комплексного розвитку міста, наведено методологію аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища міста та прогнозування його комплексного розвитку, подано рекомендації щодо формулювання системи стратегічних, операційних цілей та завдань, а також розглянуто парадигму стратегічних цілей та інструментів і результатів їх досягнення.
У п’ятому розділі “Організаційно-ресурсне забезпечення успішності стратегічного планування комплексного розвитку міста” розглянуто застосування концепції маркетингу міста під час розроблення стратегічного плану комплексного розвитку міста, запропоновано методологію якісного оцінювання стану громади міста як основи для розроблення стратегічного плану розвитку міста, сформовані заходи організаційного забезпечення розроблення стратегічного плану комплексного розвитку міста, побудовані концептуальні засади впровадження стратегічного плану розвитку міста.
Основні результати досліджень, описані у монографії, використані під час розроблення стратегічних планів комплексного та галузевого розвитку міст Коломия, Радехів, Рахів, Долина, Жовква, Житомир, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Івано-Франківськ.
Очікую на Ваші відгуки, пропозиції, зауваження та сподіваюся, що Україна, завдяки ефективному місцевому самоврядуванню та нашим зусиллям, стане розвинутою, демократичною, багатою та висококультурною державою, в якій житимуть щасливі люди.

Олег Карий