Передмова

В умовах глобалізаційних та національно орієнтованих культурно-цивілізаційних процесів, що відбуваються в Україні, гостро постає питання пошуку шляхів і механізмів втілення національних етномистецьких традицій і норм формоутворення у різних сферах предметної творчості. З огляду на це об’єктом наукового аналізу може бути українська орнаментика, яка
вирізняється не лише своєю багатоманітністю та оригінальністю, але й є невід’ємною складовою частиною національної художньої культури.
Починаючи з кінця ХІХ ст., об’єктом етнографічних та мистецтвознавчих досліджень стає й орнамент гуцульської різьби та інкрустації. До сьогодні зібрано велику кількість наукового матеріалу з історіографії виникнення гуцульського орнаменту, технології його виконання, класифікації основних фігур його орна ментальних мотивів. Враховуючи завдання, пов’язані з
осмисленням закономірностей національного формоутворення та їх проявів у гуцульському орнаменті, можна стверджувати про необхідність заповнення прогалин, які виникли у цій проблематиці. Це стосується, по-перше, однобічного використання досі методики аналізу гуцульського орнаменту, неповноти вивчення його візуальних і морфологічних закономірностей. По-друге, відсутності методики впровадження результатів візуального й морфологічного аналізу орнаментальних мотивів гуцульської різьби у сучасну мистецько-освітню практику.
Актуальність дослідження визначається тим, що мистецька освіта у вищих навчальних закладах потребує створення методологічної основи у формуванні шкіл з національною специфікою
формоутворення. Специфіка формування образів сучасних творів декоративно-ужиткового мистецтва й дизайну може ґрунтуватись на вивченні етномистецьких традицій українського народу і врахуванні результатів дослідження під час викладання пропедевтичних та спеціалізованих дисциплін завдяки комплексу практичних вправ. Введення таких практичних завдань може допомогти студентам розв’язувати сучасні проектні завдання з врахуванням досягнень оригінальної та неповторної української культури; усвідомити привабливість процесу пошуку джерел для натхнення та творчості; за методикою аналізу творів декоративно-ужиткового мистецтва України розкрити ідентичність закономірностей їх формоутворення із загальноестетичними; з’ясувати складний механізм створення сучасних творів з елементами етномистецьких традицій через співвідношення понять “традиція–інновація”.
Метою роботи є виявлення візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби, функцій орнаментальних мотивів у творах декоративно-ужиткового мистецтва, оздоблених гуцульською різьбою, а також розвиток методики використання цих закономірностей у сучасній мистецько-освітній практиці.
Відповідно до поставленої мети окреслено такі завдання:
– сформувати джерельну базу дослідження серед найхарактерніших творів декоративно-ужиткового мистецтва, оздоблених орнаментом гуцульської різьби й інкрустації;
– розробити методику візуального й морфологічного аналізу орнаментальних мотивів гуцульської різьби;
– визначити візуальні й морфологічні закономірності, стереотипи й архетипи основи орнаменту гуцульської різьби;
– виявити функції орнаментальних мотивів гуцульської різьби у структурі виробів декоративно-ужиткового мистецтва;
– вивчити зарубіжний і український досвід використання орнаментальних традицій у проектно-художній практиці;
– виявити рівні застосування методики аналізу візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби й втілення її результатів в сучасній мистецько-освітній практиці.
Об’єктом дослідження є орнаментальні мотиви та їхні композиції у творах декоративно-ужиткового мистецтва, оздоблених гуцульською різьбою.
Предметом дослідження є візуальні й морфологічні закономірності орнаменту гуцульської різьби.
Хронологічні й територіальні межі дослідження охоплюють період формування різьби на території етнографічного регіону Гуцульщини у кінці ХІХ – на поч. ХХІ ст., насамперед виокремлюється базовий період формування “сухої різьби” й інкрустації кінця ХІХ –
поч. ХХ ст.
Для досягнення поставленої мети застосовано такі методи й підходи: для виявлення загальної візуальної характеристики гуцульської різьби використано історичний підхід; для обґрунтування візуальних закономірностей орнаменту гуцульської різьби – методику психології візуального сприйняття; для виявлення морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби – методику художнього конструювання; для розроблення методики візуального і морфологічного аналізу – метод порівняльного аналізу і синтезу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
– досліджено візуальні і морфологічні закономірності орнаменту гуцульської різьби;
– для виявлення візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби застосовано методику психології візуального сприйняття, методику художнього конструювання;
– класифіковано орнаментальні мотиви гуцульської різьби на підставі їх візуальних і морфологічних закономірностей;
– розглянуто функції орнаментальних мотивів гуцульської різьби у контексті утилітарно-функціонального, структурно-конструктивного, естетичного й образно-тематичного змістів;
– розроблено і застосовано методику комплексного аналізу окремого твору декоративно-ужиткового мистецтва;
– графічно зображено візуальні закономірності орнаментальних мотивів гуцульської різьби;
– використано методику аналізу візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби та методику втілення її результатів у сучасній мистецько-освітній практиці на етапах пропедевтичної підготовки, курсового і дипломного проектування.
Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його положень:
– для дослідження орнаменту творів декоративно-ужиткового мистецтва інших етнографічних регіонів України;
– для формування стильових особливостей сучасного українського декоративно-ужиткового мистецтва;
– розроблену й апробовану методику візуально-морфологічного аналізу орнаменту та її результати можна використати на різних кваліфікаційних рівнях мистецької освіти художників
декоративно-ужиткового мистецтва та дизайнерів у навчальних закладах України.

Про автора

ЮРЧЕНКО Ігор Андрійович
Кандидат мистецтвознавства. Доцент кафедри дизайну й основ архітектури Національного університету "Львівська політехніка". Член Національної спілки художників України, Спілки дизайнерів України, Спілки критиків та істориків мистецтва. Автор понад 20 наукових та науково-методичних праць. Працює як графік і живописець. Учасник міжнародних, республіканських, крайових виставок живопису і графіки.
Коло наукових інтересів: прикладні аспекти застосування психології візуального сприйняття в мистецтві й дизайні, закономірності формоутворення об'єктів образотворчого мистецтва і дизайну, використання етномистецьких й історично-стильових традицій у сучасному дизайні, методи візуального й морфологічно-композиційного аналізу об'єктів образотворчого мистецтва й дизайну.