Вступ

Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яку викладають з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, основ фізіології, питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритету охорони життя та здоров’я працівників у виробничій діяльності.
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та способів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Вперше як дисципліну охорону праці впроваджено в 1929 р. в Московському інституті залізничного транспорту. 1966 року курс був офіційно запроваджений у програмах всіх інженерних спеціальностей, у всіх технічних навчальних закладах почали створювати кафедри охорони праці.
Історично склалося, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головним об’єктом її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
“Основи охорони праці” – дисципліна, яка основується як на загальнонаукових (фізика, хімія, математика), так і на загально-технічних і спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і обладнання виробництва тощо).
Методологічною основою курсу ОП є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва, навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих та небезпечних виробничих факторів,
виникнення можливих аварійних ситуацій.
Курс “Основи охорони праці” складається з чотирьох частин: законодавство і система управління охороноюпраці; гігієна праці і виробнича санітарія; техніка безпеки; пожежна безпека.

Історичні ракурси ОП
І.М. Сєченов (1901 р.) встановив фізіологічні критерії, за якими можна було визначити тривалість робочого дня.
Основоположником сучасної гігієни вважають професора Московського університету Ф.Ф. Єрисмана, він видав книгу “Курс гігієни” (1887 р.)
У 1902–1903 рр. лікар А.В. Погожев видавав перший російський журнал “Промышленность и здоровье”.
Академік А.А. Скочинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості (1938–1967 рр.), академік Н.Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння. Академік М.Є. Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.
Академік М.Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дала змогу робити розрахунки вентиляційних систем.
Фундаментальні та прикладні проблеми охорони праці, ідентифікації професійної небезпеки розробляються у працях академіка Б.О. Патона, професорів К.Н. Ткачука, О.Н. Русака, С.В. Бєлова та ін.

Сучасний стан охорони праці
Дотепер людство не навчилося надійно захищати людину, її здоров’я у процесі повсякденної праці.
Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років.
Щорічно в світі реєструється 15 млн. виробничих травм, що три хвилини у світі гине одна людина на виробництві.
Аналіз причин смертності в Україні (2001–2008 рр.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30–35 % смертей).
Проблема виробничого травматизму є дуже гострою – щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1,5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5–3 млн. людино-днів, середня важкість кожної травми досягла 25,1 людино-дня непрацездатності.
За статистичними даними, протягом останніх років у народному господарстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюють 3 млн. осіб, з них близько 1 млн. – жінок.
Близько 800 тис. машин, механізмів, транспортних засобів експлуатуються, не відповідаючи вимогам безпеки та гігієни праці, а понад 40 тис. виробничих будівель і споруд є аварійними.

Основні причини нещасних випадків (в Україні):
1. Незадовільна підготовка робітників з питань охорони праці.
2. Відсутність належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм.
3. Недостатнє забезпечення працівників засобами захисту.
4. Повільне впровадження засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах.
5. Спрацьованість засобів виробництва.