Вступ

Розвиток Інтернету та WWW останні п’ять років великою мірою визначається активним впровадженням низки принципів та технологій, які отримали спільну назву «веб 2.0». Сам термін «веб 2.0» вперше з’явився в 2004 році та покликаний ілюструвати якісні зміни в WWW у друге десятиліття його існування.
За суттю веб 2.0 не є запереченням наявних веб-технологій, а є їхнім логічним розвитком. Іншим важливим аспектом веб 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів.
Згідно з принципами, які декларувала Організація Об’єднаних Націй, інформаційним є суспільство, у якому кожний може створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними. Проте сьогодні не існує інших інфраструктур (і навряд чи вони з’являться у майбутньому), окрім WWW, які здатні на практиці забезпечити існування інформаційного суспільства.
Перехід до інформаційного суспільства характеризується реорганізацією відносин у всіх напрямах діяльності суспільства, зокрема таких, як здоров’я, комерція, освіта, культура, державне управління, дозвілля та багато інших.
Сьогодні людина має усі можливості на новому якісному рівні вести діалог з органами державного управління, займатись новими видами комерції та власним розвитком.
Згідно з «Женевською декларацією принципів побудови інформаційного суспільства» від 12 грудня 2003 року та «Туніською програмою для інформаційного суспільства» від 18 листопада 2005 року, які прийняла Організація Об’єднаних Націй, основними напрямами дій щодо реалізації принципів інформаційного суспільства є:
1. Стимулювання державних органів і всіх зацікавлених сторін у сприянні розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
2. Розвиток інформаційної та комунікаційної інфраструктур, що є необхідним фундаментом інформаційного суспільства.
3. Забезпечення доступу до інформації і знань.
4. Підвищення компетентності громадян у всіх сферах життя.
5. Зміцнення довіри громадян до віртуальних середовищ комунікації і їхньої безпеки.
6. Створення сприятливого правового та політичного середовища.
7. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій, що дає такі переваги в усіх аспектах життя:
- електронний уряд;
- електронний бізнес;
- електронне навчання;
- електронна охорона здоров’я;
- електронна зайнятість;
- електронна охорона довкілля.
8. Розвиток культурного і мовного різноманіття та ідентичності.
9. Сприяння формуванню незалежних засобів масової інформації.
10. Забезпечення етичних сторін інформаційного суспільства.
11. Розвиток міжнародної і регіональної співпраці.
Аналізуючи напрями дій щодо реалізації принципів інформаційного суспільства, можна стверджувати, що є всі передумови та можливості для його формування та розвитку. Зокрема, інформаційно-комунікаційна інфраструктура постійно покращується, кількість користувачів Інтернету та WWW постійно зростає, а сучасні веб-сервіси, які, переважно належать до технологій веб 2.0, здатні значною мірою забезпечити реалізацію принципів інформаційного суспільства.
Популярний сьогодні комплекс технологій веб 2.0 за своєю суттю є важливим кроком до інформаційного суспільства, проте без досягнення низки важливих результатів про реальний перехід до інформаційного суспільства говорити передчасно. Це, зокрема:
- нові методи ідентифікації користувачів;
- зростання достовірності інформації;
- інтеграція WWW у громадянське суспільство.
Серед складових веб 2.0 слід виділити такі явища, як веб-спільноти та соціальні мережі, які є наріжним каменем формування та розвитку інформаційного суспільства. Саме веб-спільноти, у різноманітних проявах, є необхідною складовою систем електронного урядування, контролю за
діями влади, дистанційної освіти, формування енциклопедичних джерел інформації, систем електронного бізнесу, електронних засобів масової інформації, культурних та етнічних осередків у мережі.
Віртуальні спільноти є популярним і важливим чинником розвитку інформаційного суспільства, впливають на формування громадської думки, є зручним і ефективним середовищем обміну інформацією, основою систем електронного урядування та дистанційного навчання. Серед різних типів віртуальних спільнот увагу привертають віртуальні спільноти на основі веб-форумів, які, на відміну від інших типів спільнот, характеризуються відкритістю, доступністю та інформативністю.
В останні десятиліття активно досліджують методи побудови спільнот людей, однак ці дослідження мають дещо однобічний, значною мірою гуманітарний акцент, зосереджуються переважно на соціологічних аспектах розвитку віртуальних спільнот. Недосконалість моделей
віртуальних спільнот і відсутність математичного та програмного забезпечення управління віртуальними спільнотами зумовлює наявність великої кількості спільнот, які не виправдали сподівань власників і не стали популярними. Відсутність ефективних методів персоніфікації інформаційного наповнення та видобування користувацького досвіду з віртуальних спільнот спричиняє проблему визначення авторства, релевантності, достовірності, авторитетності інформації.
У монографії розглянуто сучасні проблеми управління інтерактивними соціальними комунікаціями в глобальному середовищі WWW. Загалом у праці можна виділити такі взаємопов’язані напрями:
- Етапи та тенденції розвитку World Wide Web та його роль у розвитку інформаційного суспільства.
- Сучасні підходи до побудови віртуальних спільнот у глобальному середовищі WWW.
- Моделі віртуальної спільноти, інформаційного наповнення та користувачів.
- Методи підвищення ефективності віртуальних спільнот.
- Методи видобування користувацького досвіду з віртуальних середовищ комунікації та персоніфікації інформаційного наповнення.
- Методи позиціонування віртуальних спільнот у середовищі WWW.
У монографії досліджено наукові завдання розроблення методів та засобів підвищення ефективності віртуальних спільнот у глобальній системі WWW, що забезпечують зростання популярності, конкурентної спроможності, економічності сайтів та стійкості сайтів-спільнот до
небажаних впливів.
Дослідження, результати яких наведено у роботі, розкривають суть проблеми управління процесами соціальних комунікацій у WWW як ключового фактора розвитку інформаційного суспільства, а також пропонують нові, науково обґрунтовані, підходи до вирішення цієї
проблеми.
У монографії також запропоновано модель віртуальної спільноти, що орієнтується на опис та розв’язання задач управління спільнотою, формальний опис механізмів і процесів формування позиції спільноти в глобальній системі WWW; нові методи підвищення ефективності віртуальних спільнот, зокрема форумів та блогів; нові ефективні методи позиціонування сайтів; нові методи видобування користувацького досвіду з віртуальних середовищ комунікації та персоніфікації інформаційного наповнення.
Отримані наукові результати відкривають перспективний науковий напрям у моделюванні, проектуванні та підвищенні ефективності функціонування віртуальних спільнот.