Вступ (фраґмент)

Після Другої світової війни, в часи якої було зруйновано і знищено безліч європейських міст і містечок, світова громадськість, ЮНЕСКО та її пам’яткоохоронний підрозділ ІCОМОС звернули свою увагу на збереження, охорону та регенерацію містобудівних пам’яток. Містечка Галичини є унікальними об’єктами як у своєму історичному розвитку, так і в збереженій архітектурі. Опрацювання матеріалів на стадії передпроектних досліджень щодо їхніх планувальних схем і вивчення будівельної історії кожної споруди повинно зробити свій внесок у повернення містечкам історичного образу європейського характеру, де знають, розуміють і цінять та шанують свою історію.
Немале значення у цьому аспекті можуть і повинні мати студентські проекти, в яких передбачено повноцінно виконати передпроектні дослідження. Для цього необхідно володіти елементами навиків щодо опрацювання джерел різних видів і типів, критичного їх аналізу та зіставлення.
Методика локалізації нерухомої власності, побудована на порівнянні серійних достатистичних фіскальних документів та історичних карт, дає змогу ретроспективно створювати теоретичні історичні плани-схеми містечок на декілька часових зрізів.
У сьогоднішньому територіально-адміністративному поділі не існує офіційного статусу для такого урбаністичниго утворення, як містечко. Це поняття побутує традиційно, а його офіційним адміністративним відповідником є статус селища міського типу (що походить з радянського періоду України). В Центрально-Східній Європі малі міста (містечка) кількісно переважали протягом тривалого часу пізньосередньовічної та ранньомодерної епох. У Галичині статус містечка офіційно існував під час панування тут Австрії і, можливо, раніше.
Застосування методу відтворення історичної топографії для містечок Галичини має багато спільного з методикою, яка використовується для великого міста, але має і свої особливості.
Містечко Кути на Косівщині є майже ідеальним об’єктом для здійснення соціотопографічних студій на мікрорівні: невелике за площею і населенням, засноване (отримало Маґдебурзьке право) тільки у 1715 р., його історія досліджена порівняно добре, зберігся комплекс писемних і картографічних джерел, необхідних для досліджень.
Кути – невеличке містечко над Черемошем, на пограниччі Гуцульщини та Покуття, локоване на перехресті важливих шляхів, що зокрема засвідчують назви чотирьох основних вулиць. Протягом XIX ст. Кути були судовим та податковим повітом. Станом на 1869 р. в містечку було 1104 будинки і 5715 мешканців, за переписом 1900 р. їхня кількість становила 6689 осіб.
Для ретроспективної локалізації нерухомої власності використані застосовані в комплексі фрагмент карти фон Міґа та Йосифінська метрика для Кут. Як допоміжні порівняльні джерела – Францісканська метрика і карта
періоду Франціскаського кадастрування земель Австрійської монархії з 1830 р. у мірилі 1:2880018 для цього ж містечка. Надзвичайно цінним є факт практичної синхронності обох – картографічного та писемного – джерел.