№1 (22) / 2017

УДК 550.8.05
С. Г. АНІКЕЄВ1, В. Ю. МАКСИМЧУК2, М. М. МЕЛЬНИК2
1Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська, 15, м. Івано-Франківськ, 76019, Україна, тел.+38(034)2727123, ел. пошта: geophys@nung.edu.ua
2Карпатське відділення Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна НАН України, вул. Наукова, 3б, Львів, 79060, Україна, тел.+38(032)2648563, ел. пошта: vmaksymchuk@cb-igph.lviv.ua
ГУСТИННА МОДЕЛЬ КОЛОМИЙСЬКОЇ ПАЛЕОДОЛИНИ
ПО ГЕОТРАВЕРСУ СГ-І (67) НАДВІРНА – ОТИНІЯ – ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.074
Мета. Метою роботи є уточнення глибинної будови та перспектив нафтогазоносності Коломийсь-
кої па¬леодолини за сейсмогеотраверсом СГ-І (67), який проходить уздовж лінії Надвірна – Коломия – Отинія – Івано-Франківськ. Сейсмогеотраверс СГ-І (67) частково захоплює Бориславо-Покутський покрив, перетинає Самбірську і Більче-Волицьку зони та заходить на Східноєвропейську платформу. Методика. Геолого-гравітаційне моделювання будови геологічного розрізу є методом кількісної інтерпретації аномального поля сили тяжіння в редукції Буге, який заснований на рішенні прямих та обернених задач гравірозвідки для складнопобудованих середовищ та призначений для побудови оптимальних геогустинних моделей геологічного розрізу. Оптимальна геогустинна модель – це модель, яка узгоджена зі спостереженим гравітаційним полем, не суперечить даним буріння, сейсморозвідки та враховує припущення (гіпотези) інтерпретатора. Передумовою достовірності вказаної методики є її геологічна підпорядкованість, зокрема врахування даних буріння, сейсморозвідки та геолого-тектонічних карт щодо блокової будови фундаменту, закономірностей формування осадового комплексу та зон перетину глибинних розломів, які є потенційними шляхами міграції флюїдів і якими формуються сприятливі умови виникнення структурних і літологічно або тектонічно екранованих пасток вуглеводнів. Крім того, геолого-гравітаційне моделювання використовують для перевірки, уточнення та деталізації структурно-густинних побудов, виконаних за будь-якими іншими способами. Результати. Модель сейсмо¬геологічного розрізу за геотраверсом СГ-І (67) доповнено густинами товщ, які визначено за даними буріння та за результатами моделювання за близько розташованими інтерпретаційними профілями. За результатами геолого-гравітаційного моделювання уточнено геометрію структур та блоків фундаменту. Також отримано деталізований розподіл густини гірських порід уздовж геотраверсу до глибини 20 км. У результаті моделювання у межах певних стратиграфічних комплексів виявлено зони ущільнення і розущільнення. Зони розущільнення у межах додатних структурних форм ідентифіковано як перспективні. Наукова новизна. Уточнено та деталізовано структурно-густинні побудови геологічного розрізу уздовж геотраверсу СГ-І (67), що дало змогу отримати нові дані про глибинну будову перерізу Коломийської палеодолини та про перспективи нафтогазоносності окремих її ділянок. Встановлено, що загальні риси покривів, пов’язані з глибинно-розломною тектонікою, відображаються у аномальному гравітаційному полі, що свідчить про достовірність прогнозу елементів глибинної тектонічної і структурної будови регіону за даними геолого-гравітаційного моделювання. Практична значущість. Отримані результати свідчать про високу інформативність геогустинного моделювання під час вивчення глибинної будови земної кори у складних сейсмогеологічних умовах Передкарпатського прогину. Виявлені зони розущільнення у палеозойських відкладах у Коломийській палеодолині є перспективними для постанови нафтопошукових робіт.
Ключові слова: Коломийська палеодолина; сейсмогеологічний розріз; гравітаційне поле; аномальне поле сили тяжіння в редукції Буге; геолого-гравітаційне моделювання; густинна модель; прямі й обернені задачі гравірозвідки.

Література – 20.

УДК 55+550.3
О. Б. ГІНТОВ
Інститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України, пр. Палладіна, 32, Київ, 03680, Україна,
тел. +38(044)4240300,
ел. пошта: oleg.gintov@gmail.com

Про Міжвідомчий тектонічний комітет України

Подано інформацію про задачі, склад учасників, принципи і напрями діяльності відновленого у 2017 р. Міжвідомчого тектонічного комітету України.

Література – 1.

УДК 551.24 (477.8)
О. М. ГНИЛКО
Інститут геології і геохімії НАН України, вул. Наукова, 3-а, Львів, 79060, Україна, e-mail: ohnilko@yahoo.com
СТРУКТУРИ ЛАТЕРАЛЬНОГО ВИТИСКАННЯ В КАРПАТАХ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.018
Мета. Метою роботи є виявлення структурних форм латерального витискання у західній частині Українських Карпат і розроблення попередньої концептуальної моделі їх утворення. Методика. Застосовано методи геологічного картування та структурний аналіз. Важливу роль, особливо для діагностики зсувних зон, відігравали аналіз прирозривних складок, інших деформацій (зокрема меланжів), реставрація стандартним методом полів напружень за спряженими тріщинами, дешифрування космознімків. Виявлені структурні форми порівнювались з діагностичними структурними рисунками, характерними для зон латерального витискання. Результати. Вперше у західній частині Українських Карпат виявлено структурні ансамблі, вірогідно, утворені під час латерального витискання. До них належать, по-перше: видовжені блоки – західні частини Буркутської і Свидовецької тектонічних одиниць Східних Зовнішніх Карпат, які обмежені на флангах попутніми зсувами, а на язикоподібних західних закінченнях – дугоподібними поперечними структурами; по-друге: більш крупна структура – клиноподібний тектонічний блок флішових утворень, обмежений з північного сходу Латорицько-Стрийською правосторонньою зсувною зоною, а з південного заходу – лівосторонніми зсувами, розвиненими вздовж Пенінської зони. Наукова новизна. Запропонована концептуальна модель утворення цих структурних форм: горизонтальне витискання флішових мас Зовнішніх Карпат із сильно стисненої області (перед терейном Тисія-Дакія) до північного заходу в менш стиснену область (перед терейном Алькапа). Практична значущість. Виявлені в долині р. Пиня (поблизу джерел мінеральних вод) зсувні зони і тектонічні меланжі, які приурочені до границь між блоками Східних і Західних Зовнішніх Карпат, можуть мати глибоке проникнення та виводити на поверхню вуглекислі мінеральні води, породжуючи відомі родовища типу “Поляни Квасової”. Картування цих утворень підвищить ефективність пошуків мінеральних вод.
Ключові слова: Карпати; латеральне витискання; зсувні зони; тектоніка; покрив; акреційна призма.

Література – 19.

УДК 550.831:528.11:519.281
П. Д. ДВУЛІТ1, Й. В. ДЖУНЬ2*
1 Кафедра вищої геодезії та астрономії, Національний університет “Львівська політехніка”, вул. С. Бандери, 12, Львів, 79013, Україна, ел. пошта: dvupet@ukr.net.
2* Кафедра математичного моделювання, Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. акад. С. Дем’янчука, вул. С. Дем’янчука, 4, Рівне, 33027, Україна, ел. пошта: iosif-june@rambler.ru.
ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ ПОХИБОК
ДЛЯ АБСОЛЮТНИХ ВИМІРЮВАНЬ ГАЛІЛЕЄВОГО ПРИСКОРЕННЯ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.007
Метою дослідження є розроблення способу апостеріорного контролю за стабільністю умов спостережень за сучасних високоточних абсолютних вимірів прискорення вільного падіння Землі на основі методів некласичної теорії похибок (НТП). Вказані виміри виконують у складній метрологічній ситуації, яка безперервно порушується під впливом різних причин: трендами частотного спектру і енергії мікросейм, геологічними, атмосферними, припливними та іншими космічними факторами, неконтрольованими ефектами місця спостережень, можливими збоями в роботі гравіметра тощо. Засобами такого контролю необхідно добиватись отримання таких розподілів похибок спостережень, які забезпечують ефективні, чи, принаймні, середньоарифметичні оцінки галілеєвого прискорення. Методика досягнення цієї мети забезпечується алгоритмами НТП, які розроблені з метою контролю за формою емпіричних розподілів похибок високоточних багаторазових спостережень великих обсягів на основі принципів теорії перевірки гіпотез Неймана–Пірсона. Основним результатом дослідження є розроблення способу діагностики метрологічної ситуації під час виконання спостережень, на основі методів НТП. Ці методи ґрунтуються на використанні апостеріорних оцінок статистичних кумулянт форми емпіричних розподілів похибок із подальшим застосуванням χ2-критерію для контролю значущості її відхилень від встановлених норм. Згідно з принципами НТП такими нормами є закони: Гаусса або Пірсона–Джеффріса, оскільки саме вони забезпечують несингулярність вагової функції спостережень, отже і можливість оцінок при математичній обробці спостережень. Наукова новизна: вперше задіяні процедури НТП для вдосконалення проведення сучасних абсолютних високоточних спостережень галілеєвого прискорення, які виконуються за складних метрологічних умов за одночасної необхідності врахування ряду нестаціонарних джерел систематичних похибок. Практична значущість дослідження полягає в розробленні алгоритму контролю форми емпіричного розподілу похибок з метою вдосконалення проведення високоточних балістичних вимірів галілеєвого прискорення на основі аксіоматики НТП. Вивчення причин відхилень розподілів похибок від нормального закону давно вже стало необхідним елементом теорії точності виробництва і контролю за стабільністю роботи різноманітних агрегатів. Впровадження таких підходів, започаткованих ще А. М. Колмогоровим і його школою, і найповніше реалізованих у НТП, давно покладено в основу стратегії, що забезпечує метрологічну грамотність процесу вимірів і способи підвищення їхньої точності.
Ключові слова: абсолютні балістичні виміри галілеєвого прискорення; закони: Гаусса, Пірсона–Джеффріса; некласична теорія похибок.

Література – 28.

УДК 536.242
В. М. КАРПЕНКО1, Ю. П. СТАРОДУБ2
1 Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Богдана Хмельницького, 6, Київ, 01601, Україна,
тел. +38(066)3814781, ел. пошта: intexnaftogaz@ukr.net
2 Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, вул. Клепарівська, 35, Львів, 79000, Україна,
тел. +38 067 2663182, ел. пошта: George_Starodub@yahoo.com
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ГЕОТЕРМАЛЬНОЇ ЕНЕРГІЇ
В ГЛИБОКИХ СВЕРДЛОВИНАХ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.085
Метою роботи є розроблення і дослідження енергетичного методу видобування геотермальної енергії з глибоких свердловин, яку генерують гірські породи до внутрішнього простору свердловин під час циркуляції в ній промивальної рідини у різних геологічних умовах світу, зокрема в Україні. Методика досягнення мети передбачає результати експериментальних і теоретичних досліджень стаціонарного процесу притоку тепла від геологічного середовища до простору глибокої свердловини на різних продуктивностях бурових помп, у різних геологічних умовах, за різних властивостей промивальної рідини. Дослідження враховували моделі “холодної” і “гарячої” Землі. Як результат, досліджено теплообмін у глибоких свердловинах у різних геологічних умовах світу, вивчено питання про фізику зареєстрованого теплового потоку, про максимальну можливу щільність теплового потоку і від яких фізичних і технологічних параметрів вона залежить. Вивчено дію фактора геотермальної енергії з боку гірських порід на простір свердловини під час циркуляції в ньому промивальної рідини за різних продуктивностей помп. Встановлено, що значення щільності теплового потоку від гірських порід у свердловину значно перевищують відомі значення, які визначаються геофізичним законом теплопровідності Фур’є на основі використання даних геотермального градієнта. Запропоновано енергетичний метод визначення реальних енергетичних характеристик фактора геотермальної енергії, який показав здатність глибоких свердловин генерувати теплову енергію з промисловими значеннями. Підтверджена правомірність моделей “холодної” Землі зі зменшенням і “гарячої” Землі з стабільними значеннями температур на вибої свердловини. Наукова новизна полягає в розв’язанні задачі ідентифікації параметрів експериментальної функції теплообміну системи геологічне середовище-свердловина-повітря з геофізичними параметрами процесу, на основі розробленого енергетичного методу теплообміну в просторі свердловини, надано наукове пояснення збільшеному і зменшеному значенням щільності теплових потоків у процесах теплообміну в глибоких свердловинах на основі “холодної” і “гарячої” моделей Землі. Практична значущість отриманих результатів полягає в обґрунтуванні доцільності і можливості побудови геотермальних станцій з промисловою потужністю видобування геотермальної енергії на основі використання окремих ізольованих від пластових флюїдів глибоких свердловин.
Ключові слова: глибокі свердловини, геологічне середовище, геотермальна енергія, промислові значення.

Література – 14.

УДК 550.83
Е. Д. КУЗЬМЕНКО, С. М. БАГРІЙ, І. В. ЧЕПУРНИЙ, М. В. ШТОГРИН
Кафедра геотехногенної безпеки та геоінформатики, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, вул. Карпатська 15, Івано-Франківськ, 76019, Україна, тел. +38(0342)504761, ел. пошта: gbg@nung.edu.ua
ОЦІНКА НЕБЕЗПЕКИ ПРИПОВЕРХНЕВИХ ДЕФОРМАЦІЙ ГІРСЬКИХ ПОРІД У МЕЖАХ СТЕБНИЦЬКОГО КАЛІЙНОГО РОДОВИЩА МЕТОДОМ ПІЕМПЗ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.98
Мета. Метою роботи є обґрунтування доцільності застосування методу природного електро¬магнітного поля Землі (ПІЕМПЗ) для оцінювання небезпеки приповерхневої деформації гірських порід унаслідок експлуатації Стебницького родовища калійної солі. Методика. Проведено геофізичні дослідження методом ПІЕМПЗ для ділянок у межах гірничого відводу Стебницького родовища калійної солі (Львівська область, Україна). У результаті деформацій, що виникають під час розроблення родовища за рахунок створення штучних пустот та розвитку соляного карсту, гірські породи перебувають у збудженому стані, що викликає електромагнітну емісію порід і відповідні варіації імпульсного електромагнітного поля. Результати. Побудовано карти інтенсивності випромінювання природного імпульсного електромагнітного поля Землі для досліджених ділянок Стебницького родовища калійної солі для трьох антен, спрямованих по осях Х (горизонтальна складова північ – південь),
Y (горизонтальна складова схід – захід), Z (вертикальна складова), а також для повного вектора поля. Статистичними методами досліджено кореляцію значень повного вектора ПІЕМПЗ із фактичними значеннями осідання денної поверхні за період 2000–2014 рр. для одного профілю. Об’єктом досліджень є ділянки автомобільної магістралі Львів–Трускавець (Львівська область, Україна) у межах гірничого відводу Стебницького родовища калійної солі. Деформація дорожнього полотна пов’язана з наявністю видобувних камер під автомагістраллю. Деформаційні форми на дорожньому полотні (тріщини, заколи, “хвилі”) відображаються аномаліями інтенсивності імпульсного електромагнітного поля, наявність яких свідчить про аномальний напружено-деформований стан гірських порід та можливість (ймовірність) подальшого розвитку просідання земної поверхні в межах контура виявлених аномалій. Наукова новизна. На прикладі досліджень зони автодороги Львів–Трускавець у межах Стебницького родовища калійної солі дістала подальший розвиток система знань щодо ефективності методу ПІЕМПЗ у частині обґрунтування та демонстрації зв’язку параметрів ПІЕМПЗ з деформаціями порід і рухами земної поверхні, які відображені у деформаціях дорожнього полотна автомобільної магістралі. Тріщини, заколи, “хвилі” на дорожньому полотні якісно відповідають зміні інтенсивності та аномаліям електромагнітного поля, у якому не тільки відображають деформації, але й зазначають межі їх поширення внаслідок розвитку зони аномалій напружено-деформованого стану гірських порід. Практична значущість. За результатами представлених досліджень виконано районування зони автомобільної магістралі Львів–Трускавець у межах Стебницького родовища калійної солі за ступенем небезпеки осідання гірських порід. Відповідно до розподілу нормованих значень інтенсивності електромагнітного поля запропоновано встановити певні рівні небезпеки деформацій гірських порід, Наявність мозаїки низьких, середніх, підвищених та високих рівнів небезпеки деформації гірських порід, узгоджених із зонами деформації дорожнього полотна, свідчить про складну просторову структурну деформацій порід у стані активної стадії просідання. Останнє спонукає до прийняття керівних рішень щодо переносу автомобільної магістралі або її постійного ремонту відповідно до розвитку деформаційних процесів.
Ключові слова: карст; карстопровальна небезпека; деформації порід; природне імпульсне електро¬магнітне поле Землі; Стебницьке калійне родовище.

Література – 24.

UDK 548.4:550.83:553.98:551.73 (477.8)
I. NAUMKO, I. KUROVETS’, M. ZUBYK, N. BATSEVYCH,
B. SAKHNO, P. CHEPUSENKO
Institute of Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of NAS of Ukraine, 3-a, Naukova Str., 79060, Lviv, Ukraine, phone +38(032)2636014, e-mail: naumko@ukr.net
HYDROCARBON COMPOUNDS AND PLAUSIBLE MECHANISM
OF GAS GENERATION IN “SHALE” GAS PROSPECTIVE
SILURIAN DEPOSITS OF LVIV PALEOZOIC DEPRESSION
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.036
Purpose. Investigations of composition of gas within closed porosity (fluid inclusions and closed pores in rocks) of prospective gas-bearing Silurian graptolitic argillites of Lviv Paleozoic depression and ground of plausible mechanism and dynamics of gas generation during “shale” gas formation in productive strata of black-shale formations of the region. Methodology. The composition of volatile of fluid inclusions and closed pores of rocks, and their relative gas saturation and water saturation were determined by mass spectrometric chemical method. Inclusions and closed pores were opened by crushing a standard sample (sample weight 200 mg, +1-2 mm fraction) in a small metal cylindrical mortar between two plane-parallel hard carbide alloy (pobedit) surfaces in high vacuum (approx. 1×10-3 Pa). Results. According to data for mineral-fluidological research, methane prevails (up to 100 vol.%) with minor content of ethane, carbon dioxide and nitrogen in gas phase of fluid inclusions and closed pores of Silurian graptolitic argillites of Lviv Paleozoic depression. Lack of the steam may indicate “dryness” of hydrocarbon-bearing systems, and low values of relative gas saturation – the conversion of organic matter as a source of volatile hydrocarbon compounds at the low (mainly, litostatic) pressures. This indicates the reality of passage of processes of gas production during the transformation of organic matter of argillite strata. Higher by one order the relative gas saturation of inclusions in calcite, which healed subvertical fractures in argillites, had the appearance of the steam indicates the likely influx of deep-seated migrating fluids via powerful crack systems. It was grounded that the plausible mechanism and dynamics of gas generation followed by capture of gas in free state and sorption and occlusion within rocks, intensified by influence of deep-seated fluids. It is based on a comparison of data on the composition of volatile compounds of fluid inclusions and closed pores of prospective gas-bearing argillites and sorption-generation processes of methane generation in coal, based on the principle of unity of nature of transformation of dispersed and concentrated form of organic matter. Originality. For the first time relics of renewable, almost substantially hydrocarbon anhydrous (dry) fluids in fluid inclusions and closed pores (cavities, cracks) of shale gas prospective graptolitic argillites of the Paleozoic of the Volyn-Podillya there were found. This indicates the presence geo-fluid-dynamic conditions, both for the generation of hydrocarbons in the conversion of organic matter, absorbed and occluded by mineral and organic component of rocks at the stage of katagenesis, and the influx of deep-seated hydrocarbon fluids, and thus confirms shale gas potential of mineral resources of the region. Practical significance. The influence of volatile compounds in closed porosity (fluid inclusions and closed pores of host rocks (graptolitic argillites)) for the total gas-bearing potential of shale-bearing strata is estimated, which will be significant, regardless of other aspects of the problem (especially social and environmental issues), for the eventual estimate of shale gas resources (reserves).
Key words: volatile; fluid inclusions; closed pores; “shale” gas; graptolitic argillites; Silurian; Lviv Paleozoic depression.

Література – 41.

УДК 52+55+550.3
Б.С. НОВОСЯДЛИЙ
Львівський національний університет ім. Івана Франка, вул. Кирила і Мефодія, 8, Львів, 79005, Україна,
тел. +38(032) 2600395, ел. пошта: bnovos@gmail.com

Науково-освітній консорціум “ГеоГеліоАстрофізика”
Західного наукового центру
НАН України і МОН України

Представлено інформацію про задачі, склад учасників і напрямки діяльності створеного у 2015 р. Науково-освітнього консорціуму “ГеоГеліоАстрофізика” Західного наукового центру НАН України і МОН України та наведено перелік доповідей, заслуханих на науковому семінарі консорціуму за перший рік роботи.

Література – 1.

УДК 550.344
Р. М. ПАК
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вул. Героїв Майдану, 32, Львів, 79012, Україна, тел. +38(032)2584426, ел. пошта: rpak@ukr.net
МОДЕЛЮВАННЯ ХВИЛЬОВОГО ПОЛЯ,
ЗБУДЖЕНОГО ГЛИБИННИМ АБО ПОВЕРХНЕВИМ ДЖЕРЕЛОМ
У ГОРИЗОНТАЛЬНО-ШАРУВАТОМУ ПІВПРОСТОРІ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.114
Мета. Метою роботи є проведення математичного моделювання процесів збудження і поширення сейсмічного хвильового поля у горизонтально-шаруватому ізотропному пружному півпросторі; узагальнення отриманих результатів на випадок поглинаючих середовищ; числова реалізація розробленої методики розрахунку сейсмічних хвиль, збуджених точковим джерелом у вигляді простої сили (яка залежить від часу) у горизонтально-шаруватому середовищі з поглинанням; побудова стійких алгоритмів і програм для числових розрахунків синтетичних сейсмограм; проведення обчислювальних експериментів для верифікації результатів. Методика. Методика передбачає введення первинних хвильових полів, збуджених простою силою на поверхні або всередині горизонтально-шаруватого ізотропного пружного півпростору з поглинанням. Вона ґрунтується на використанні інтегралів Бесселля–Мелліна, матричного методу Томсона–Хаскелла та його модифікацій. Результати. Розроблено ефективний і стійкий метод обчислення синтетичних сейсмограм для багатошарового горизонтально-шаруватого ізотропного середовища з поглинанням. Метод враховує наявність вільної поверхні, наявність точкового джерела у вигляді простої сили, розміщеного на поверхні або всередині півпростору, інтерференційні явища, пов’язані з тонкошаруватістю. Для підвищення стійкості розрахунку хвильового поля зроблено перехід від характеристичних матриць четвертого порядку до матриць шостого порядку. Проведено моделювання явища резонансу в горизонтально-шаруватому півпросторі, причиною якого є наявність верхнього шару знижених швидкостей. Наукова новизна. За допомогою введення первинних хвильових полів, використовуючи матричний метод, розроблено чисельно-аналітичний підхід до моделювання хвиль у горизонтально-шаруватих ізотропних неідеально пружних середовищах. Побудовано алгоритми і програми для розрахунку синтетичних сейсмограм на вільній поверхні таких середовищ. Ці програми дають змогу досліджувати вплив зміни параметрів середовища і джерела у вигляді зосередженої довільно спрямованої сили на синтетичні сейсмограми. Практична значущість. Практичне значення розробленої методики полягає у можливості, як аналітично, так і чисельно досліджувати хвильові процеси, що протікають у шаруватих середовищах. Побудований алгоритм розрахунку сейсмічного хвильового поля у горизонтально-шаруватому півпросторі можна використати для розроблення методики обчислення хвильового поля, породженого зсувною дислокацією, для розроблення способів виявлення механізму і визначення параметрів вогнищ землетрусів.
Ключові слова: математичне моделювання; сейсмічне хвильове поле; метод Томсона–Хаскелла; горизонтально-шарувате середовище; сейсмічна добротність; точкова сила; синтетична сейсмограма; локальний резонанс.

Література – 13.

УДК 551.351.2:578.3
Н. Я. РАДКОВЕЦЬ
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, вул. Наукова, 3а, Львів, 79060, Україна,
тел. +38(032) 2649799, ел. пошта radkov_n@ukr.net
БЕЗКИСНЕВИЙ СЕДИМЕНТОГЕНЕЗ НАШАРУВАНЬ ЕДІАКАРІЮ
ТА СИЛУРУ ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО СХИЛУ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.045
Мета. Мета цієї роботи – дослідити умови седиментації збагачених органічною речовиною відкладів едіакарію та силуру південно-західного схилу Східноєвропейської платформи. Зокрема, врахувати фактори, що сприяють ефективній фосилізації органічної речовини в морських осадах та відіграють ключову роль в утворенні чорносланцевих товщ, які є основоположним елементом сланцевих нафтогазових систем. Методика. Методика ґрунтується на літологічних дослідженнях, які стали основою для встановлення речовинного складу порід, поширення досліджених товщ та їхніх потужностей, діапазону залягання в розрізі, та реконструкції палеосередовища досліджених вікових інтервалів. Результати. Проведені дослідження платформових відкладів едіакарію (калюські верстви) та силуру дали змогу встановити, що калюські верстви поширенні суцільним пасмом уздовж південно-західного силу Східноєвропейської платформи і досягають Українського щита. Їх потужності становлять 90 м і більше в межах Волино-Подільської плити та Молдовської плити, а в Переддобрудзькому про-
гині – 150 м і більше. Для нашарувань силуру встановлено, що відклади, збагачені органічною речовиною (аргіліти та мергелі), поширені в найзануренішій ділянці платформи, де потужності відкладів силуру сягають 700 м і більше. Проведено реконструкцію палеосередовища в едіакарії та силурі, з’ясовано фактори, що зумовили безкисневий седиментогенез у ці часові проміжки геологічної історії. Встановлено, що морський басейн у калюський час охоплював значну територію кратону Балтика, де зона кисневого мінімуму у водній колоні починалася з глибини щонайбільше 100 м. Реконструкція палеосередовища для силурійського часу вказує на те, що басейн мав батіометричну зональність. До глибини приблизно 100 м нагромаджувалися сульфатні, глинисто-карбонатні та карбонатні (риф) осади, а збагачені органічною речовиною – нагромаджувались на глибинах більше ніж 100 м, у зоні кисневого мінімуму. Наукова новизна. Для відкладів едіакарію встановлено їх поширення, потужності та нафтоматеринський потенціал. Для відкладів силуру з’ясовано ділянки поширення найперспективніших порід та встановлено, що нагромадження збагачених органічною речовиною осадів контролювалось зоною кисневого мінімуму. Практична значущість. Результати досліджень дали змогу встановити нафтоматеринський потенціал для відкладів едіакарію та виділити ділянки поширення най¬перспективніших порід силуру, збагачених органічною речовиною (аргіліти, мергелі), які складають потенційний ресурс для розвідки та видобутку сланцевого газу.
Ключові слова: південно-західний схил Східноєвропейської платформи; калюські верстви; силур; безкиснева подія; зона кисневого мінімуму; органічна речовина; сланцевий газ.

Література – 28.

УДК 551.14+551.2.03+551.241 (477)
В. И. СТАРОСТЕНКО, И. К. ПАШКЕВИЧ, И. Б. МАКАРЕНКО, П. Я. КУПРИЕНКО, А. С. САВЧЕНКО
Институт геофизики им. С.И. Субботина НАН Украины, пр. Палладина, 32, Киев, 03680, Украина,
тел. +38(044)4242100, эл. почта: irinam@igph.kiev.ua
НЕОДНОРОДНОСТЬ ЛИТОСФЕРЫ ДНЕПРОВСКО-ДОНЕЦКОЙ ВПАДИНЫ
И ЕЕ ГЕОДИНАМИЧЕСКИЕ СЛЕДСТВИЯ
ЧАСТЬ I. ГЛУБИННОЕ СТРОЕНИЕ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.125
Цель. Исследовать неоднородность литосферы Днепровской части Днепровско-Донецкой впадины (ДДВ) и ее этажей по результатам 3D гравитационного и магнитного моделирования с использованием данных ГСЗ, сейсмотомографии, геологического строения докембрийского фундамента и осадочного чехла для дальнейшей геодинамической интерпретации. Методика. Методика включает анализ 3D гравитационной модели осадочного слоя, консолидированной земной коры и ее магнитной модели, полученных с использованием комплекса программ автоматизированной интерпретации данных потенциальных полей (GMT-Auto) и программы решения прямой задачи магниторазведки, совместно с данными ГСЗ, сейсмотомографии и геологическими данными для установления закономерных связей строения и состава разных этажей литосферы. Результаты. Сегментация консолидированной коры, выполненная нами ранее, сопоставлена со структурой различных этажей литосферы ДДВ и смежных регионов. Рассмотрены общие закономерности изменения мощности коры, отдельных ее слоев и коромантийной смеси в пределах ДДВ. К таковым относятся также: поднятие подошвы коры, согласное с простиранием впадины, наличие “сопряженных” с ним прогибов за пределами сегментов впадины и торцовых сочленений форм рельефа раздела Мохо. Сегментация консолидированной коры находит отражение в мощности пострифтовых осадочных отложений, рельефе фундамента, мощности консолидированной коры, а разломная тектоника последней обнаруживает связь с разрывами кровли девонских подсолевых отложений. Глубинные магнитные источники впадины не согласованы с глубинными магнитными телами Украинского щита (УЩ) и юго-западного склона Воронежского массива (ВМ) и имеют разное структурное положение относительно оси девонского рифта и форм рельефа подошвы коры ДДВ. Сегментация консолидированной коры обнаруживает неоднозначную связь со скоростной неоднородностью подкоровой мантии. Научная новизна. Впервые установлены структурные связи неоднородности консолидированной коры, ее разломной тектоники и сегментации с мощностью пострифтового осадочного комплекса, рельефом фундамента и разломной тектоникой девонских подсолевых отложений, отражающие обусловленность формирования осадочного слоя структурой консолидированной коры ДДВ. Обнаружено, что сегментация консолидированной коры не имеет однозначной связи с рельефом подошвы современной сейсмической литосферы, за исключением подъема ее в Лохвицком сегменте, что свидетельствует о неоднородности пострифтовых процессов. Сделано заключение, что по комплексу признаков рифтов только этот сегмент можно рассматривать как проявление типичного рифта. Практическая значимость. Полученные в результате анализа геолого-геофизические особенности строения разных этажей литосферы, в том числе разломной тектоники, могут быть использованы при оценке нефтегазоносности ДДВ с учетом значительного вклада углеводородов абиогенного происхождения в формирование их месторождений.
Ключевые слова: Днепровско-Донецкая впадина; геодинамика; неоднородность литосферы; глу¬бинное строение.

Література – 23.

УДК 553.98.551.7.242 (477.8)
В. Є. ШЛАПІНСЬКИЙ1, Н. М. ЖАБІНА2, Д. В. МАЧАЛЬСЬКИЙ3,
М. М. ТЕРНАВСЬКИЙ1
1 Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, вул. Наукова, 3а, Львів, 79060, Україна
тел. +38(032)2632209, ел. пошта: vlash.ukr@gmail.com
2 Інститут геологічних наук Національної академії наук України, вул. О. Гончара, 55б, Київ, 01054, Україна
3 ДП “Західукргеологія”, пл. Міцкевича, 8, Львів, 79000, Україна
УТОЧНЕННЯ ГЕОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ ПЕНІНСЬКОГО ПОКРИВУ
УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.01.057
Мета. Метою досліджень є вивчення геологічної будови Пенінського покриву Українських Карпат з урахуванням нових даних геології та геофізики. Методика. Методика досліджень містить детальний комплексний аналіз матеріалів геологічних знімань, пошукових робіт, буріння і геофізичних досліджень Пенінського покриву. Результати. Пенінський покрив, у складі якого наявні відклади вікового діапазону тріас – олігоцен, в українському секторі Карпат у тектонічному аспекті є південно-західною одиницею Зовнішніх (Флішових) Карпат. Зараз домінує погляд про його належність до зони Закарпатського глибинного розлому, що відокремлює Зовнішні і Внутрішні Карпати. Це ґрунтується значною мірою на визнанні скель юрських і неокомських вапняків у складі покриву як тектонітів, утворених у зоні цього розлому. Під час проведеного дослідження доведено, що юрсько-неокомські скелі – це не тектонічні відторженці, а олістоліти гравітаційно-осадового походження у складі крейдової олістостроми. Пенінська тектонічна одиниця – це типова покривна структура Карпат, а не зона розвитку гігантської тектонічної брекчії, і не зона Закарпатського розлому. Будова покриву нічим не відрізняється від інших покривів Зовнішніх Карпат. Під неогеновим чохлом відклади Пенінського покриву контактують зі структурами Внутрішніх Карпат, проте не повсюдно. У Солотвинській западині на Пенінський покрив насунута Лесарненська зона, яка, ймовірно, належиться до Зовнішніх Карпат, з крейдовими відкладами в її складі, що унеможливлює безпосередній вплив на покрив Закарпатського розлому. Обґрунтовано існування стратиграфічної перерви у післяаптський час у Пенінському покриві і, відповідно, присутність фази австрійської складчастості. Палеоген району Перечина – це не вульшавська світа Внутрішніх Карпат, а вульховчицька світа Пенінського покриву, яка нарощується олігоценом. Пенінський покрив не продовжується в район Пояна Ботізії на суміжній території Румунії, а повертає на південний захід, узгоджено з поворотом вулканічного хребта Оаш – Шолес і лінією насуву Монастирецького субпокриву. Визначено, що насуви в Пенінському покриві відбувалися у часовому інтервалі після олігоцену і впродовж карпатію. Складено уточнену геологічну карту Пенінського покриву масштабу 1:100 000 і чотири геологічні розрізи через усі ділянки покриву. Наукова новизна. Отримані під час дослідження перелічені результати здебільшого розглядали й інші геологи як ймовірні або альтернативні гіпотези. Це стосується насамперед трактувань скель як олістолітів, а не тектонітів. Проте, на підтримку такої версії не надавалось достатньо доказів, які б незаперечно її підтримували. Це ж зауваження стосується і решти результатів. У цій роботі всі результати розглядають у комплексі і підкріплені достатньою доказовою базою. Практична значущість. Результати дослідження дають можливість розвинути уявлення про Пенінську тектонічну одиницю, як проміжну ланку між Внутрішніми і Зовнішніми Карпатами. Уточнена геологічна карта може бути використана для практичних задач. Піднасув Пенінського покриву потенційно перспективний щодо промислової нафтогазоносності.
Ключові слова: Українські Карпати; Пенінський покрив; стратиграфія; тектоніка; мергелі; вапняки; скелі вапняків.

Література – 54.

Syndicate content