УДК 556.537
Х. БУРШТИНСЬКА, С. ТРЕТЯК, М. ГАЛОЧКІН
Кафедра фотограмметрії та геоінформатики, Національний університет “Львівська політехніка”, вул. С. Бандери, 12, Львів, Україна, 79013, ел. пошта sofijka3@gmail.com
ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ ЗМІЩЕНЬ РУСЛА РІЧКИ ДНІСТЕР З ВИКОРИСТАННЯМ ДАНИХ ДЗЗ ТА ГІС-ТЕХНОЛОГІЙ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.014
Мета. Метою роботи є опрацювання методики дослідження горизонтальних зміщень русла річки Дністер від м. Галич до м. Заліщики за різночасовими топографічними картами, спеціальними картами та космічними знімками. Такий комплексний підхід до використання різних матеріалів для отримання вхідної інформації про русло річки з опрацюванням в ArcGIS дає можливість проводити моніторинг зміщень русла, визначати величини зміщень за значний часовий період. Карти ґрунтів та четвертинних відкладів є підставою для встановлення суттєвих причин зміщень русла річки Дністер. Методика. Розглянуто основні причини виникнення зміщень та меандрування русла річки Дністер. Моніторинг проведено на ділянці від м. Галича до м. Заліщики довжиною близько 100 км за 100-літній період. Матеріалами для проведення досліджень слугували топографічні карти (1910, 1923, 1976 років) та космічні знімки, отримані з супутників Landsat 5 (1986 р.), Landsat 7 (2000 р.) та Sentinel (2017 р.), а також спеціальні ґрунтові карти та карти четвертинних відкладів. Подано загальну технологічну схему опрацювання матеріалів та фрагменти русла річки Дністер, векторизовані за топографічними картами. Візуалізація та дослідження змін русла річки Дністер виконувалися в програмному середовищі ArcGIS 10.1. Визначено коефіцієнти звивистості русла річки Дністер, виконано вимірювання максимальних зміщень ріки в її п’яти виділених фрагментах русла. Виміри здійснено в вибраних точках. Одночасно виміряно площі островів та стариць. Для наочного дослідження причин зміщення русел рік за топографічними картами масштабу 1:100000 побудовано ЦМР. Для встановлення причин зміщення подано межі Передкарпатського прогину та Волино-Подільської плити, структури яких впливають на формування русла річки Дністра. Проаналізовано карти четвертинних відкладів та ґрунтів. Результати. Ділянка досліджень характерна високим показником коефіцієнта звивистості із значною кількістю меандрів та стариць. Дослідження зміщень русла річки Дністер свідчить про значне меандрування в рівнинній частині та майже незмінність русла в горбистій частині. Гідротехнічні роботи, проведені в
20–80-ті роки ХХ ст., значно зменшили звивистість та меандрування, порівняно з природним характером русла, визначеного за картою 1910 року. Максимальні зміщення за 100-літній період виносять 900 м. Із аналізу карт четвертинних відкладів і ґрунтової карти встановлено, що місця максимального зміщення напрямку русла пов’язані з алювієм I, III надзаплавних терас з опідзоленими та болотними ґрунтами. Наукова новизна. Встановлено, що основним дієвим методом прогнозу руслових змін є гідролого-морфологічний аналіз на підставі різної топографічної інформації та інформація, отримана на підставі даних ДЗЗ, який передбачає поєднання та аналіз сучасного і минулих конфігурацій русла річки. Основними руслоформувальними чинниками є: повені та паводки; літологічна будова та гідрогеологія; неотектонічні рухи; акумуляція і ерозія наносів на заплаві. Практична значущість. Результати моніторингу деформаційних процесів русел рік необхідно враховувати під час виконання низки завдань, пов’язаних з русловими процесами, зокрема: проектуванням та спорудженням гідротехнічних об’єктів; проектуванням ліній електропередач під час переходу через річки; проведенням газотранспортних мереж; визначенням зон затоплення та масштабів руйнацій після паводкових чи повеневих явищ; здійсненням рекреаційної діяльності; встановленням меж охоронних земель; вивченням стану прикордонних земель за встановлення кордону по фарватеру річок.
Ключові слова: моніторинг, руслові процеси, зміщення русла, меандрування, алювіальні та делювіальні відклади.

Література – 18.

УДК 528.48
О. ЗАЯЦЬ1, М. НАВОДИЧ2, С. ПЕТРОВ1, К. ТРЕТЯК3
1. Кафедра інженерної геодезії, Національний університет “Львівська політехніка”, вул. С. Бандери, 12, Львів, Україна, 79013, ел. пошта: petrovsl06@gmail.com
2. Навчально-наукова лабораторія “Опрацювання супутникових вимірів”, Національний університет “Львівська політехніка”, вул. С. Бандери, 12, Львів, Україна, 79013
3. Кафедра вищої геодезії та астрономії, Національний університет “Львівська політехніка”, вул. С. Бандери, 12, Львів, Україна, 79013

ВИСОКОТОЧНІ НАХИЛОМІРНІ ВИМІРЮВАННЯ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ТЕРИТОРІЇ ШАХТНИХ ПОЛІВ РУДНИКА № 2 СТЕБНИЦЬКОГО КАЛІЙНОГО РОДОВИЩА
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.025
Мета. Мета проведених досліджень – здійснення моніторингу можливих деформаційних процесів на території в межах гірничого відводу шахтних полів рудника № 2 Стебницького калійного родовища шляхом високоточних нахиломірних вимірювань. Методика. Моніторинг території полягає у знаходженні величини та азимуту максимального кута нахилу території. Величина та азимут обчислюються за даними вимірів інклінометрів Nivel 210 та , по відповідних осях X та Y, які встановлені на досліджуваній території. Результати. З 31.12.2017 року ми одержували щосекундні виміри кутів нахилу нахиломірних станцій “Модричі” та “Візит”, які встановлені в підвальних приміщеннях будівель у селі Модричі та на околиці м. Трускавець. Ці дані щодесять хвилин автоматично записуються у відповідні файли спостережень. Для автоматизованого збирання та опрацювання інформації з високоточних цифрових інклінометрів розроблено спеціальне програмне забезпечення Nivel Data Collector. У результаті опрацювання одержані добові величини зміни максимального кута нахилу нахиломірних станцій “Модричі” та “Візит”. За цими даними обчислено зміну середньої швидкості максимального кута нахилу, його величину та азимут. Наукова новизна. Наукова новизна полягає в дослідженні просторової кінематики в реальному часі техногенно небезпечних територій за результатами нахиломірних спостережень. Практична значущість. Отримані результати нахилів території рудника № 2 Стебницького калійного родовища за даними нахиломірних спостережень надалі дають змогу прогнозувати можливі руйнування об’єктів інфраструктури.
Ключові слова: техногенна безпека, високоточні цифрові інклінометри, автоматичний збір інформації, зміна кута нахилу, відтежування в режимі реального часу.

Література – 16.

УДК 551.248.2
М. КОПП1, А. КОЛЕСНИЧЕНКО1, Н. ВАСИЛЬЕВ2, А. МОСТРЮКОВ3
1Геологический институт РАН, Пыжевский пер., Москва, Россия, 119017, 7, эл. почта: mlkopp@mail.ru
2 Российский государственный геолого-разведочный университет, ул. Миклухо-Маклая, 23, Москва, Россия, 117873, эл. почта: geostress@mail.ru
3Геофизическая обсерватория “Борок” ИФЗ РАН, пос. Борок, 142, Ярославль, Россия, 152742, эл. почта: most57@mail.ru
РЕКОНСТРУКЦИЯ КАЙНОЗОЙСКИХ НАПРЯЖЕНИЙ/ДЕФОРМАЦИЙ ВОСТОКА РУССКОЙ ПЛИТЫ И ПУТИ ЕЕ ПРИМЕНЕНИЯ ДЛЯ РЕШЕНИЯ РЕГИОНАЛЬНЫХ И ПРИКЛАДНЫХ ЗАДАЧ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.046
Цель исследования – установление динамики и кинематики формирования новейших структур востока Русской плиты и анализ направлений использования этих данных для решения региональных, фундаментальных и прикладных задач. Методика: компьютеризированный структурно-кинематический анализ массовых замеров мезоструктурных кинематических индикаторов (зеркал скольжения, жил и т.п.), проводимый в сопоставлении с результатами макроструктурных наблюдений и геолого-геофи¬зическими данными. Результаты: основной результат – картографическая реконструкция новейшего поля напряжений Русской плиты и Урала. Ее сопоставление с другими данными о динамике новейших дислокаций на платформе приводит к следующим выводам: 1) пространственные вариации этого поля отражают давление на платформу стрессов, исходящих от коллизионного орогена Кавказа-Копетдага и внутриплитного линейного поднятия новейшего Урала, связанного с Центральноазиатской зоной коллизии; 2) при прохождении через неоднородную кору платформы коллизионные напряжения искажались: в вертикальном разрезе сжатие (особенно в сдвиговом стресс-режиме) снижалось вверх и даже замещалось растяжением над растущими козырьками надвигов и вершинами валов, а в плановой проекции сжатие (в том числе, в сдвиговом режиме) возрастало в авлакогенах; 3) полученные данные показывают гораздо большее, чем это считалось ранее, участие сдвигового стресс-режима в глубинной структуре; кроме того, установлены обширные домены горизонтального растяжения, особенно на границах антеклиз и синеклиз; 4) в методическом плане, результаты реконструкции, сделанной на основе анализа данных разного масштаба и типа – материалов макро-, мезо- и морфоструктурных наблюдений, принципиально не противоречат, но дополняют друг друга. Применяемые в комплексе, они предоставляют наиболее полную картину новейшего напряженного состояния. Научная новизна исследования, прежде всего, определяется тем, что осуществленная на основе указанной методики компьютерная реконструкция поля напряжений впервые представляется не только для территории Русской плиты, но и вообще для платформ (которые; в отличие от орогенов, в этом отношении изучены недостаточно). Данная реконструкция – новый информационный документ, который могут использовать специалисты самого разного профиля и теоретических предпочтений. Практическая значимость: результаты работы могут применяться в прикладных целях – для уточнения кинематики известных разрывов, особенно выявления сдвиговых смещений и характеристики глубинных структурно-динамических обстановок, а также для определения структурной приуроченности внутриплатформенных землетрясений и оценки геоэкологических опасностей, связанных с современными движениями.

Література – 36.

УДК 552.5 : 551/ 762:3 (477.8)
М. МОРОЗ
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, Наукова, 3а, Львів, Україна, 790060,
ел-пошта: martamgv69@gmail.com
ГЕОЛОГО-ПАЛЕООКЕАНОГРАФІЧНІ УМОВИ ПІЗНЬОЮРСЬКОГО СЕДИМЕНТОГЕНЕЗУ В КАРПАТСЬКОМУ СЕГМЕНТІ ОКЕАНУ ТЕТІС
(ЗОВНІШНЯ ЗОНА ПЕРЕДКАРПАТСЬКОГО ПРОГИНУ)
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.068
Мета. З’ясування геолого-палеоокеанографічних умов пізньоюрського седиментогенезу в межах Карпатської частини північної континентальної окраїни Тетісу (Зовнішня зона Передкарпатського прогину). Методика. Методика складається з седиментолого-палеоокеанографічного, літолого-фаціального, фаціально-генетичного, палеоекологічного аналізів та літогенетичної інтерпретації результатів ГДС. Результати. У роботі розглянуто пріоритетну фундаментальну проблему сучасної геології, а саме: формування осадових комплексів давніх континентальних окраїн. Відтворено еволюцію басейну седиментації та процесів седиментогенезу в межах Карпатської частини північної континентальної окраїни Тетісу впродовж юрського періоду. Вивчено вплив тектонічних, кліматичних і океанографічних чинників на осадонагромадження у згаданому регіоні. Зроблено висновок про визначальний вплив евстатичних змін рівня Світового океану на седиментаційні процеси в Карпатському сегменті океану Тетіс у пізньоюрський час. Наукова новизна. Вперше комплексно проаналізовано еволюцію басейну седиментації та процесів седиментогенезу в межах Карпатської частини північної континентальної окраїни Тетісу впродовж пізньоюрської епохи. Проведено палеоокеанографічні реконструкції басейну седиментації в згаданий час. На основі цього побудовано седиментаційні моделі оксфордського, кімеридзького та титонського шельфового басейну. Вперше відклади пізньоюрського шельфу Карпатського сегмента океану Тетіс зараховано до першого глобального рівня лавинної седиментації переважно біогенного, спорадично хемогенного типу. Практична значущість. Встановлені осадові (шельфові карбонатні банко-рифові) утворення, що пов’язані з першим глобальним рівнем лавинної седиментації. Спрогнозовано просторовий розвиток рифових тіл − потенційних колекторів вуглеводнів у південно-східній частині Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Подальша ідентифікація цих утворень в межах давньої Карпатської континентальної окраїни Тетісу надасть нові дані стосовно перспектив нафтогазоносності згаданого регіону.
Ключові слова: пізньоюрська епоха, геолого-палеоокеанографічні умови, Карпатський сегмент океану Тетіс, седиментогенез, евстатичні коливання рівня Світового океану, перший глобальний рівень лавинної седиментації біогенного типу.

Література – 22.

УДК 551.14+551.2.03+550.8.05 (477)
В. СТАРОСТЕНКО, И. ПАШКЕВИЧ, И. МАКАРЕНКО, П. КУПРИЕНКО,
А. САВЧЕНКО
Институт геофизики им. С. И. Субботина НАН Украиныпр. Палладина, 32, Киев, Украина, 03680,
тел.: +38(044)4242100, эл. почта: irinam@igph.kiev.ua
НЕОДНОРОДНОСТЬ ЛИТОСФЕРЫ ДНЕПРОВСКО-ДОНЕЦКОЙ ВПАДИНЫ И ЕЕ ГЕОДИНАМИЧЕСКИЕ СЛЕДСТВИЯ. II ЧАСТЬ. ГЕОДИНАМИЧЕСКАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ
https://doi.org/10.23939/jgd2017.02.083
Цель. Геодинамическая интерптретация комплекса полученных ранее результатов 3D плотностного и магнитного моделирования, а также данных о разломной тектонике консолидированной коры Днепровской части Днепровско-Донецкой впадины (ДДВ) в свете механизма ее формирования. Методика. Детальный анализ структурных соотношений строения осадочной толщи, блокового строения консолидированной коры и кинематики разломов Украинского щита (УЩ), Воронежского массива (ВМ) и их склонов в позднем протерозое с привлечением данных сейсмотомографии о более глубоких горизонтах литосферы. Результаты. Особенности строения и вещественного состава консолидированной коры ДДВ сформированы как “суммарный эффект” пассивного и активного этапов рифтогенеза. Последний, скорее всего, является следствием линейно вытянутых многофазных мантийных диапиров (астенолитов). Им соответствует неоднородность современной подкоровой мантии и сегментация консолидированной коры. Девонский рифт ДДВ заложен на шовной зоне северо-западного простирания, разделяющей домены докембрийского фундамента разного состава и строения. Раскрытие рифта на пассивном этапе происходило с юго-востока на северо-запад с участием правосдвиговых и вращательных движений блоков литосферы вдоль древней шовной зоны. Неоднородность докембрийской коры, правые сдвиги вдоль межсегментных и широтных разломов в сочетании с вращательными движениями привели к неравномерным полям напряжений и формированию новых межсегментных разломов. Уменьшение мощности или исчезновение “гранитного” и частично “диоритового” слоя явилось следствием пассивного этапа рифтообразования. Главными факторами активного этапа были процессы активизации астеносферы, переработки коры, ее эрозия снизу, формирование скоростной и плотностной неоднородности литосферы и рельефа ее подошвы. Консолидированная кора ДДВ имеет существенно большую основность по сравнению с окружающими структурами. Ее мощность увеличивается от сегмента к сегменту с северо-запада на юго-восток и сопровождается уменьшением толщины литосферы. Зоны максимального вклада коромантийной смеси в базальтовый слой являются признаком их активизации. Асимметричное строение нижней коры и мантийной части литосферы свидетельствуют о присутствии наклонных срывов внутри литосферы, как составной части механизма растяжения коры и поступления мантийного материала при рифтообразовании. Формирование осадочного слоя и его разрывной тектоники обусловлено структурой консолидированной коры. Научная новизна. Впервые рассмотрены неоднородности литосферы как показатели разных этапов формирования рифта – начального пассивного и последующего активного. Показана роль сдвиговых деформаций и вращательных движений при заложении и развитии рифта. Практическая значимость. Установленные связи неоднородности разных этажей литосферы могут использоваться для оценки нефтегазоносной перспективности региона.
Ключевые слова: Днепровско-Донецкая впадина, литосфера, рифт, геодинамика.

Література – 37.