УДК 327.3:327.5
https://doi.org/10.23939/shv2018.02.039
ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ЗА УМОВ
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО КОНФЛІКТУ
Галина Луцишин
Національний університет “Львівська політехніка”
ORCID: 0000-0002-8434-0710
l_halyna@ukr.net
Зоряна Зазуляк
Національний університет “Львівська політехніка”
ORCID: 0000-0002-0098-9424
zazuliak.zorian@gmail.com
(стаття надійшла до редколегії – 12.10.2018 р., прийнята до друку – 08.11.2018 р.)
© Луцишин Г., Зазуляк З., 2018
Досліджено роль міжнародних неурядових організацій у сфері захисту прав людини в Україні, особливо в контексті війни, котра зараз відбувається на Сході України. Дослідження охоплює результати діяльності Міжнародної федерації прав людини, Міжнародної амністії, Human Rights Watch, Міжнародний комітет Організації Червоного Хреста та інших неурядових організацій, що привертають увагу громадян та урядів з усього світу до порушень прав людини та норм міжнародного гуманітарного права у зоні конфлікту. Відзначено, що діяльність неурядових інституцій у вирішенні цієї проблеми є ефективною, впливає на врегулювання проблеми порушення прав людини та необхідність вирішення цього питання на урядовому та громадському рівнях. Наголошено, що роль міжнародних неурядових інституцій в українському суспільстві зростає, їхня діяльність впливає на вирішення порушень сфері захисту прав людини в умовах російсько-українського конфлікту, зокрема, вони допомагають жертвам як серед цивільного населення, так і серед військовослужбовців, пораненим особам, військовополоненим, цивільному населенню на окупованій території.
Ключові слова: міжнародні неурядові організації, захист прав людини, російсько-український конфлікт, внутрішньо переміщені особи, біженці.
ACTIVITY OF INTERNATIONAL NON-GOVERNMENTAL ORGANIZATIONS IN THE FIELD OF HUMAN RIGHTS PROTECTION
IN CONDITIONS OF RUSSIAN-UKRAINIAN CONFLICT
Halyna Lutsyshyn
Lviv Polytechnic National University
ORCID: 0000-0002-8434-0710
l_halyna@ukr.net
Zoriana Zazuliak
Lviv Polytechnic National University
ORCID: 0000-0002-0098-9424
zazuliak.zorian@gmail.com
The authors analyze the role of the non-governmental organizations from abroad in the sphere of human rights protection in Ukraine in the context of war happening now in Eastern Ukraine. The research covers the activity of International Federation for Human Rights, Amnesty International, Human Rights Watch, International Committee of the Red Cross and other NGOs involved in attracting the attention of the citizens and governments of all around the world to violations of human rights and international law in the conflict zone. It is outlined, that non-governmental institutions act effectively in solving this problem at the governmental and public levels. The authors emphasize that the role of these institutions in Ukrainian society is increasing and their activities influence the resolution of violations of the sphere of human rights protection in the conditions of the Russian-Ukrainian conflict, in particular, they help the victims among civilians and the soldiers, prisoners of war and civilian population in Ukraine and in the occupied areas.
Keywords: international non-governmental organizations, human rights protection, Russian-Ukrainian conflict, internally displaced people, refugees.

Література – 10.

УДК 327: 32
https://doi.org/10.23939/shv2018.02.026
РУШІЙНІ СИЛИ РОЗВИТКУ НОВОЇ СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ: ІМПЕРАТИВ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ
Леся Корольчук
Луцький національний технічний університет
ORCID: 0000-0002-2821-4768
korolchuck@i.ua
(стаття надійшла до редколегії – 16.10.2018 р., прийнята до друку – 03.11. 2018 р.)
© Корольчук Л., 2018
Досліджено актуальність формування нової відповідальної світової цивілізації, розглянуто сучасні моделі сталого економічного розвитку світової цивілізації, розроблених провідними вченими сучасності: концепцію «повного світу» Германа Е. Дейлі, модель стійкої та гуманної глобальної цивілізації П. Раскіна, модель суспільства нульових граничних витрат та цивілізації емпатії Дж. Ріфкіна.
Автор детермінувала рушійні сили розвитку нової економічної системи на основі класифікації потреб як рушійних сил розвитку людства на різних стадіях його еволюції, яку здійснено на основі фактів економічного минулого людства, теорії потреб ERG К. Альдерфера, врахування об’єктивної дії всезагальних законів, таких як закон зростання потреб, закон зростання продуктивності праці, закон відносної рідкості ресурсів, закон поділу праці, закон планомірного розвитку економіки, а також застосування методів аналогії, аналізу та синтезу, гіпотетико-дедуктивного методу та системного підходу.
У результаті проведеного дослідження головною рушійною силою розвитку постіндустріального суспільства та становлення нової світової цивілізації визначено забезпечення сталого економічного розвитку людства із піклувальним ставленням до природи з метою збереження планети для наступних поколінь та орієнтація на підвищення рівня життя людства через розвиток соціального інтелекту. В цьому аспекті досліджено сутність поняття емпатії та соціального інтелекту як унікальних здібностей людини на противагу штучному інтелекту в сучасному інтегрованому суспільстві, проаналізовано їх значення для глобалізованого світу, та перспективні напрямки подальших досліджень.
Ключові слова: рушійна сила, потреба, глобалізація, сталий розвиток, емпатія, соціальний інтелект.
MOTIVE FORCES OF DEVELOPMENT OF THE NEW WORLD CIVILIZATION: IMPERATIVE OF SOCIAL INTELLIGENCE
Lesia Korolchuk
Lutsk National Technical University
ORCID: 0000-0002-2821-4768
korolchuck@i.ua
The article investigates the actuality of the formation of a new responsible world civilization, examines the contemporary models of sustainable economic development of world civilization, developed by leading scholars of the present: the concept of «complete world» by Daley, the model of sustainable and humane global civilization by Raskin, a model of the zero marginal cost society and empathy civilization by Rifkin.
The author determines the motive forces of the development of the new economic system on the basis of the classification of needs as the motive forces of human development at different stages of its evolution, which is based on the facts of the mankind economic past, the theory of needs «ERG» by Alderfer, taking into account the objective action of universal laws such as the law of growth needs, the law of labor productivity growth, the law of relative rarity of resources, the law of division of labor, the law of systematic economic development, as well as the application of methods of analogy, analysis and synthesis, hypothetical-deductive method and system approach.
As a result of this research, the main motive force of the development in post-industrial society and the emergence of a new world civilization is providing the sustainable economic development of mankind with careful attitude to the planet to save it for the next generations and focus on raising the standards of human life through the development of social intelligence. In this aspect, it is investigated the essence of the concept of empathy and social intelligence, as unique abilities of man as opposed to artificial intelligence in the modern integrated society, it is analyzed its role for a globalized world, and perspective directions of further researches.

Література – 7.

УДК 130.2
https://doi.org/10.23939/shv2018.02.051
KULTURA BUNTU. WZORY KULTUROWE OPORU SPOŁECZNEGO
Paweł Bytniewski
Instytut Filozofii UMCS w Lublinie
ORCID ID: 0000-0002-1733-5910
pbytniewski@poczta.umcs.lublin.pl
(стаття надійшла до редакції – 05.09. 2018 р., прийнята до друку – 10. 11. 2018 р.)
© Bytniewski P., 2018
Dwaj klasycy literatury poświęconej społeczeństwu masowemu, a zwłaszcza masowym formom społecznego nonkonformizmu, José Ortega y Gasset oraz Elias Canetti wskazują na społeczne i historyczne źródła “buntu mas”. Canettiego fascynowało zjawisko eksplozji ludzkiej “masy”, masy przekraczającej jakieś wartości krytyczne dla stabilności społeczeństwa. Interesowały go zwłaszcza formy osobliwości organizacji efemerycznych postaci buntu. Ortega y Gasset podkreślał kulturowe przemiany, w których bunt mas osiąga swą pełnię. Kultura buntu, w proponowanym znaczeniu, w nowoczesności organizuje swoją symboliczną treść ze względu na podstawowe odniesienia do czasu. Kultura rebelii przede wszystkim stanowi retroaktywne odniesienie do przeszłości. Nowoczesne odmiany tej kultury rewindykują to, co zostało stłumione i co nie spełniło się w przeszłości. Dlatego kulturę buntu w jej stosunku do autentyczności i samorealizacji wyraża przemoc symboliczna wobec wszystkich tych form symbolicznej dominacji, w której uznaje ona swoją własną niemoc i powód do wstydu. Obalanie pomników, przekreślenie emblematów prześladowców to gesty przemocy symbolicznej, którymi kultura buntu odpłaca się rzeczywistej, przeszłej przemocy. Te gesty są powtarzane od czasu Rewolucji Francuskiej przez wszystkie współczesne odmiany kultury buntu. Czym zatem różni się człowiek zbuntowany od tego, który akceptuje ład społeczny, jaki zastaje? Na czym polega trudno uchwytna forma egzystencji człowieka zbuntowanego, skłonnego do radykalnych gestów oporu, aktów destrukcji jakich sam po sobie nie spodziewałby się w uładzonej społecznie przestrzeni interakcji? Na czym polega szczególna skłonność identyfikowania się człowieka buntu z naprędce stworzonymi symbolami? Czym jest kultura buntu? Tego rodzaju pytania są przedmiotem zainteresowania artykułu.
Słowa klucze: kultura buntu, Jose Ortega y Gasset, Elias Canetti, opor społeczny, przemoc symboliczna.
CULTURE OF REBELLION. CULTURAL PATTERNS
OF SOCIAL RESISTANCE
Paweł Bytniewski
Maria Curie Skłodowska University in Lublin
ORCID ID: 0000-0002-1733-5910
pbytniewski@poczta.umcs.lublin.pl
The two classicists of the mass society literature and, especially, the social forms of non-conformism, José Ortega y Gasset and Elias Canetti point out the social and historical sources of “mass rebellion”. Canetti was interested in the phenomenon of explosion of “human mass”, the mass exceeding some critical values for the stability of society. Peculiarities of the organization of ephemeral form of the rebellion were of special interest for him. Ortega y Gasset emphasized the cultural transformation in which the mass rebellion reached its fullness. In the proposed sense, the culture of the Modernity rebellion forms its symbolic content according to the time demands. Primarily, the culture of the rebellion is formed on the basis of its retroactive reference to the past. Modern varieties of the rebellion revindicate what has been suppressed and what had no fruition in the past. Therefore, the culture of the rebellion in its relationship to authenticity and self-fulfilment also expresses itself by symbolic violence against all these forms of symbolic dominance, in which it recognises its own malaise and reason for shame. Devastation of the monuments, the nullifying of the emblems of oppressors are gestures of symbolic violence, which the culture of the rebellion repays to the actual, past violence. These manifestations have been repeated since the French Revolution by all modern varieties of this culture. What, therefore, is the difference between a rebellious man and a person who accepts the social order they find? What is the hard-wearing form of a rebellious man, inclined to radical gestures of resistance, acts of destruction which he does not expect in the socially ordered space of interactions? What is the specific tendency of identifying rebels with hastily created symbols? What is a culture of rebellion? Such questions are the main issue of the paper.
Key words: Culture of Rebellion, Jose Ortega y Gasset, Elias Canetti, social resistance, symbolic violence.
КУЛЬТУРА БУНТУ. КУЛЬТУРНІ ЗРАЗКИ СУСПІЛЬНОГО ОПОРУ
Павел Битнєвські
Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні
ORCID ID: 0000-0002-1733-5910
pbytniewski@poczta.umcs.lublin.pl
Хосе Ортеґа і Ґассет та Еліас Канетті – автори класичних творів про соціальні форми нонконформізму – вказують на соціальні та історичні витоки “масового бунту”. Канетті цікавився явищем “вибуху” людської маси, маси, яка долає якісь критичні цінності заради стабільності суспільства. Він особливо цікавився особливостями організації ефемерного виду бунту. Ортеґа і Ґассет наголошував на культурних змінах, в яких масовий бунт досягав свого найвищого прояву. У запропонованому значенні, культура бунту Модерності формує свій символічний зміст відповідно до вимог часу. Перш за все, культура бунту формується на основі свого ретроактивного відношення до минулого. Сучасні форми бунту виправдовують те, що не було здійснено в минулих бунтах. Тому культура бунту, в її відношенні до автентичності та самореалізації, виражає своє насильство щодо усіх форм символічної домінації, в яких вона вбачає власну хворобу та причину сорому. Знищення пам’ятників, заперечення емблем переслідувачів, є проявами символічного насильства, яким культура бунту відплачує актуальній, минулій владі. Такі прояви повторювалися з часу Французької революції всіма сучасними різновидами цієї культури. Тому виникають питання, чим відрізняється повстанець, бунтар, від людини, яка приймає соціальний лад, котрий вона чи він застає?; в чому полягає суть екзистенції людини, яка бунтує і яка схильна до радикальних дій, тобто дій, які спричиняють руйнування?; в чому полягає особливість специфічної тенденції ідентифікування бунтарів з символами, які були створені під впливом шаленства, запалу?; що таке культура бунту? Пошук відповідей на ці питання складає основне завдання статті.
Ключові слова: культура бунту, Хосе Ортеґа-і-Ґассет, Еліас Канетті, соціальний опір, символічне насильство.

Література – 6.

УДК 325.2+314.74
https://doi.org/10.23939/shv2018.02.014
ІНСТРУМЕНТИ ОБМЕЖЕННЯ ПЕРЕТИНУ КОРДОНІВ
ЗА УМОВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МІГРАЦІЙНОЇ КРИЗИ
Юрій Марусик
Національний університет “Львівська політехніка”
ORCID: 0000-0001-5524-0122
yuriy_m@outlook.com
(стаття надійшла до редколегії – 18.10.2018 р., прийнята до друку – 14.11.2018 р.)
© Марусик Ю., 2018
Метою дослідження є аналіз структури, ефективності та суспільно-політичного значення інструментів обмеження перетину кордонів у контексті Європейської міграційної кризи.
Встановлено історичні витоки кризових явищ у сфері міграції до країн Європи. Виявлено найпроблемніші аспекти міграційних процесів, що призводять до посилення антиімміграційних настроїв. Систематизовано способи взаємодії із визначеними типами міграції та визначено роль інструментів обмеження перетину кордонів. Визначено спільні та відмінні інструменти, що можуть бути спрямовані на вимушених чи неврегульованих мігрантів. Проаналізовано різні підходи до взаємодії із відповідними типами міграції – від легалізації мігрантів до побудови стін. В той час як легалізація неврегульованих мігрантів та надання статусу біженця (чи аналогічного захисту) призводить до збільшення мотивації наступних хвиль мігрантів, наслідками посилення інституційних обмежень може стати зниження частки санкціонованої державою імміграції та формування складніших способів обходу законодавства у сфері міграції. Визначено, що пропоновані заходи щодо міграції є логічним продовженням ідей, які складають політичні доктрини політичних партій. Партії крайньоправого спектру, які традиційно критично ставляться до міграції, пропонують заходи для її обмеження та активно порушують відповідну проблематику під час виборчих кампаній. Водночас партії лівого та центристського спрямування схильні до більш поміркованих заходів, а в електоральних кампаніях уникають міграційної проблематики. Визначено, що побудова спеціальних стін на кордонах стримує рух мігрантів лише локально, але виконує значно важливішу символічну функцію корисну для політичних сил правого спрямування.
Ключові слова: міграція, неврегульована міграція, вимушена міграція, кордони.
INSTRUMENTS FOR BORDER CROSSING LIMITATIONS
IN THE CIRCUMSTANCES OF EUROPEAN MIGRATION CRISIS
Yurii Marusyk
Lviv Polytechnic National University
ORCID: 0000-0001-5524-0122
yuriy_m@outlook.com
The purpose of the study is to analyze the structure, efficiency and social and political importance of border-crossing instruments in the context of the European migrant crisis.
The article identifies the historical origins of crisis phenomena in the field of migration to European countries. The most problematic aspects of migration processes are distinguished, those leading to strengthening anti-immigration moods. The ways of interaction with certain types of migration are systematized, and the role of border restrictions tools is defined. Common and distinct tools that can be targeted at forced or unregulated migrants are described. Different approaches to interaction with the corresponding types of migration from the legalization of migrants to the construction of walls are analyzed. While the legalization of unregulated migrants and the granting of refugee status (or similar protection) leads to an increase in the motivation of the next wave of migrants, the consequences of strengthening institutional constraints may be the reduction of the share of state-authorized immigration and the formation of more complex ways to circumvent migration legislation. The proposed measures on migration are determined to be a logical continuation of ideas that form political doctrines of political parties. The extreme right-wing parties, which are traditionally critical of migration, propose measures to limit it and actively raise relevant issues during election campaigns. At the same time, left and centrist parties tend to be more moderate, and in their electoral campaigns, migratory issues are avoided. It is also demonstrated that construction of specific walls at the borders restrains the movement of migrants only locally, but performs a much more important symbolic function useful for political forces of right direction.
Keywords: migration, irregular migration, forced migration, borders.

Література – 16.