"БАГАТСТВО визначається не тим, що людина має, а тим, яка вона є" (Генрі Бічер).
"БІДНІСТЬ полягає не в зменшенні майна, а в збільшенні ненаситності" (Платон).
"Тоді лише пізнається цінність ЧАСУ, коли він втрачений" (Григорій Сковорода).

Ця книжка про Львів, про ту його частину, яка завжди називалася площею Ринок і до кінця XVIII століття залишалася центром міста. Серед найцікавіших архітектурних ансамблів площі Ринок – будівлі, які мають аналоги серед відомих споруд Флоренції і Мілану часів Високого Відродження.
Площа жила бурхливим життям, тут відбувалися найрізноманітніші події – і героїчні, і комічні. Мешкали, перебували, гостили тут представники далеких світів. Багато славних імен України знала площа Ринок у Львові.

В останній день весни перед головним корпусом Львівської політехніки читали Шевченка й Антонича, Ліну Костенко і Василя Герасим'юка, Івана Малковича і Віктора Неборака, Мар'яну Савку і Миколу Вінграновського, Андрія Содомору і Романа Кудлика, співомовки Степана Руданського. Кожен охочий підходив до вільного мікрофона і зачитував улюблене. То була спеціальна акція на закінчення Тижня Книги, яка, хоча й полягала насамперед у задоволенні від спільних віршувань, все ж передбачала змагальність, тобто - визначення і нагородження найкращих.

Ми всі разом читали улюблені вірші. В останній день календарної весни перед головним корпусом Політехніки звучали вірші: Ліни Костенко і Василя Герасим'юка, Івана Малковича і Віктора Неборака, Мар'яни Савки і Миколи Вінграновського, Андрія Содомори і Романа Кудлика. Були співомовки Степана Руданського. А також були – бо яке ж без них читання віршів – Шевченко й Антонич…
А ще – були діти, і завдяки їхнім пісенькам і віршам розпогодилося, виглянуло сонце, зібралися слухачі...