Volume 3, Number 1 (2017)
МУЛЬТИВЕРСУМ МОВИ
(Рецензія на монографію Галини Балути “Структури мови”. –
Кривий Ріг : Вид. А. Р. Козлов, 2015. – 300 с.)
Ігор Карівець
Національний університет “Львівська політехніка”
© Карівець І., 2017
Language’s Multiverse
(Review of a monograph “The Structures of Language”
by Halyna Baluta. – Kryvyi Rih : Vyd. A. R. Kozlov, 2015. – 300 pp.)
Ihor Karivets’
The Halyna Baluta’s monograph “The Structures of Language” deals with the different aspects of our language. The author explores language from its sacral functions in Antiquity to the powerful discourses in contemporal society. In this reviewed monograph the author argues that language is medium between a human being and the world. Halyna Baluta’s monograph helps to understand such things as: 1) thinking and consciousness are based on language; 2) a thought doesn’t exist without its language form; 3) we realize the state of things with the help of language. A human being associates the inner and the outer worlds, gives things their names with the help of language. This monograph is of great importance for philosophy of language and linguistics.
Keywords: discourse, language consciousness, sacral language, structures of language.
Кількість посилань 0
УДК 1 + 1:001.89
СУТЬ ФІЛОСОФІЇ, АБО ЧОМУ НЕНАВИДЯТЬ ФІЛОСОФІЮ
Карівець Ігор
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 02.03.2017 р., прийнята до друку – 18.04.2017 р.)
© Карівець І., 2017
Запропоновано метафілософські роздуми про долю філософії, її призначення та роль у формуванні основ спеціальних та прикладних наук. Обґрунтовано необхідність філософії як теоре-тичної науки для формування у науковця усвідомлення сутності та підстав існування предмета дослідження.
Ключові слова: загальне знання, конкретне знання, першопочаток, свідомість-буття, теорія.
THE ESSENCE OF PHILOSOPHY OR WHY THEY HATE PHILOSOPHY
Ihor Karivets’
The author proposes metaphilosophical reflections on the destiny of philosophy in the contemporary world and its role in the formation of foundations of special and applied sciences. The author stresses that a human being can perceive things in two ways. The first one is rational based on conceptual thinking. The second is intuitive one. In this article the author considers only the first type of perception. Conceptual thinking helps to cognize the essence of things in the forms of notions or ideas. They are not simply subjective, but they have some ontological sense. Also the author justifies the necessity of philosophy as theoretical science that forms essential awareness of things by a scientist. Philosophical thinking as conceptual thinking is awareness of unity of the being and consciousness. We can even speak about the pair “consciousness-being” because they are inseparable from each other. Such conceptual thinking can be found in the Ancient Greek philosophy, especially in the philosophy of Socrates, Plato and Aristotle. Conceptual thinking also searches the beginning of all things because the beginning helps to generalize knowledge about things and to discover their source. It is true that philosophy as conceptual thinking proposes some strange image of the world. For example, the movement is relative or even doesn’t exist as this was proved by pre-Socratic Zeno of Elea or that our world is a copy of a higher world of ideas as this was argumented by Plato, etc. Such conceptual sentences are not clear for common sense. Obscurity of these sentences for common sense seems absurd. Therefore, for many people philosophy is a set of such absurd sentences. The author argues that in order to understand conceptual philosophy, some experience of conceptual thinking and the skills of generalization are needed. A specialist narrow niche or a scientist who is occupied by an applied science needs such thinking in order to form understanding of general concepts of his/her specialty or the applied science.
Keywords: general knowledge, concrete knowledge, beginning, consciousness-being, theory.
Кількість посилань 6
УДК 111.852:27-585
ПРОБЛЕМА ІСИХІЇ
У ВІЗАНТІЙСЬКІЙ ЕСТЕТИЦІ АСКЕТИЗМУ
Андрій Царенок
Чернігівський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
(стаття надійшла до редакції – 31 березня 2017 р., прийнята до друку – 10.05.2017 р.)
© Царенок А., 2017
Досліджено вчення про ісихію в його сутнісних зв’язках із візантійською естетикою аскетизму. Автор аналізує теоестетичні смисли ісихастської доктрини, згідно з якою досягнення стану безмовності постає суттєвим чинником преображення чуттів людини та сприяє спогляданню нею Абсолютної Краси. У статті використано методи узагальнення, систематизації та герменевтичного аналізу культури ісихазму. Автор стверджує перспективу для подальшого вивчення аскетико-естетичної традиції християнського Сходу.
Ключові слова: естетика аскетизму, візантійська естетична думка, чуттєва активність, ісихія, ісихазм.
THE PROBLEM OF ESYCHIA
IN THE ASCETICISM’S BYZANTINE AESTHETICS
Andrii Tsarenok
The aim of the article is to analyse the doctrine of esychia in the context of exploration of the Byzantine aesthetics of the asceticism. Using the scientific methods of generalization, systematization and hermeneutical analysis of cultural traditions, the author tries to point out important theological and aesthetical senses of hesychasm. Conventionally pointing out some dimensions of the Byzantine aesthetics of the asceticism, the author proposes to take into consideration existence of the gnoseological dimension, which is connencted with understanding of human sensual activity. According to Christian ascetic aesthetics, cognition of the sensual (material) world must be realized with great caution: numerous sin-provoking impressions represent a real danger for people, who want to improve their soul being. That is why a well-known ascetic practice of severe aesthetic isolation, when a person tries to control his or her sensual activity and avoid to percept bad impressions, helps to improve person’s good qualities. Such a useful practice assists in achieving hesychia, the particular state of one’s soul, which helps believers in their search of God. The Byzantine ascetics’ mystical experience proves that esychia is a substantial factor of improving one’s sensual activity: a true ascetic-hesychast receives ability to percept sensual reality righteously and even becomes able to enjoy the Absolute Beauty. Corresponding statements of the Byzantine theologians obviously have strong aesthetical senses (we cannot agree with opinions according to which the asceticism turns Christianity into a principally anti-aesthetical religion). Mentioned theological statements should be regarded as an important source for aesthetical discourse.
Keywords: aesthetics of asceticism, Byzantine aesthetical thought, sensual activity, the esychia, the hesychasm.
Кількість посилань 16
УДК 1/14; 001.92:37
ЛЮДИНА І ЗНАННЯ:
ЕПІСТЕМОЛОГІЧНА СКЛАДОВА
ФІЛОСОФСЬКОЇ АНТРОПОЛОГІЇ
Віктор Петрушенко
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редакції 11.03.2017 р. – прийнята до друку – 20.04.2017 р.)
© Петрушенко В. Л., 2017
Проаналізовано сучасні трактування знання у контексті проблеми формування суспільства знань та новітніх виявлень пізнавальних можливостей людини. Досліджено сучасні визначення знання і його будова з позиції представлення в ній як дійсності, так і людських якостей. Простежується зв’язок вихідних компонентів будови знання з людськими антропними характеристиками та інтелектуальними властивостями людини та робиться висновок про неприпустимість зведення знання до інформаційного компоненту сучасної суспільної життєдіяльності. У статті використано методи компаративістики, аналізу і синтезу, феноменологічної редукції. Висновки статті можна використати для вивчення інформаційного суспільства та суспільства знань.
Ключові слова: знання, будова знання, базові антропні характеристики людини.
MAN AND KNOWLEDGE:
THE EPISTEMOLOGICAL COMPONENT
OF PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY
Victor Petrushenko
The article discovers communication paths between knowledge and man, and their essential characteristics. Modern interpretations of knowledge are analyzed in the context of problems of knowledge formation in society and the latest manifestations of man’s cognitive abilities. Contemporary definitions of knowledge, and also its structure from the point of its presentation – in both, reality and essential qualities of man, are analysed. Initial components of knowledge are as follows: sensually-given reality, constructive and meaningful components. Real statement of knowledge is manifested through language and semantic-symbolic form. The article traces communications of initial components of knowledge structure with anthropic characteristics and intellectual abilities of the man, and inadmissibility to reduce knowledge to an information component of contemporary social life-activity. The author is proving that meaningful component of knowledge is especially connected with ontology of the man, and thus, cannot be transformed in the information-functional component structures.
The author applies methods of comparative analysis, analysis and synthesis, discourse-analysis, phenomenological reduction. Study was conducted with using of modern scientific studies on the topic. Conclusions of the article can be used for further study of information society and knowledge society, especially in the context of confrontation to modern trends of becoming a post-human and his/her social function. Prospects of future studies of this topic are supposed to give us more detailed outcomes on connection of main knowledge components with major areas of social life activity and culture.
Keywords: knowledge, knowledge structure, basic anthropic human characteristics.
Кількість посилань 13
УДК: 321.01(4)
ОСОБЛИВОСТІ, ЛОГІКА ТА ПАРАМЕТРИ
ОПЕРАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТСЬКО-ПАРЛАМЕНТСЬКОГО НАПІВПРЕЗИДЕНТАЛІЗМУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ
Віталій Литвин
Львівський національний університет імені Івана Франка
(стаття надійшла до редколегії – 29.03.2017 р., прийнята до друку 14.04. 2017 р.)
© Литвин В., 2017
Аргументовано, що напівпрезидентська система державного правління не є уніфікованою, а натомість позиціонується різноманітною і гетерогенною структурою міжінституційних відносин. На цій підставі виокремлено інституційно-процесуальні фактори типологізації напівпрезиденталізму, які здебільшого обертаються довкола проблематики формування та відповідальності урядів, а також можливості розпуску легіслатур. У світлі запропонованої типологізації з’ясовано особливості, логіку і параметри операціоналізації президентсько-парламентської напівпрезидентської системи державного правління в країнах Європи.
Ключові слова: президент, парламент, уряд, прем’єр-міністр, система державного правління, напівпре¬зиденталізм, президент-парламентаризм, країни Європи.
FEATURES, LOGIC AND PARAMETERS OF OPERATIONALIZATION OF PRESIDENT-PARLIAMENTARY SEMI-PRESIDENTIALISM IN EUROPEAN COUNTRIES
Vitaliy Lytvyn
In contemporary Political Science, semi-presidential system of government is usually understood as a structure of inter-institutional relations which simultaneously provides a popularly elected for a fixed term president and a prime minister/cabinet collectively responsible to a parlament. Nevertheless, different attributes and indicators of semi-presidentialism allow arguing that the analyzed system of government is very diverse and heterogeneous. Institutional and procedural factors of a typology of semi-presidentialism, which mostly revolve around the issues of government formation and responsibility and the possibilities of dissolving legislatures, are a key explanation in this context. This is due to the fact that “adequate” definition of semi-presidentialism should avoid theoretical and methodological problems of insecurity and endogeneity and also serve as a basis for identification of various types of the analyzed system of government. In this context, the formal institutional and procedural typology of semi-presidentialism, in particular based on consideration of peculiarities of appointment and dismissal of prime ministers, patterns of governments’ responsibility and capabilities of legislatures’ dissolution, is primary and classic. As a result, scientists isolate president-parliamentarism (president-parliamentary system, president-parliamentary semi-presidentialism) and premier-presidentialism (premier-presidential system, premier-presidential semi-presidentialism). In this context, the problem of analyzing different features, logic and parameters of operationalization of semi-presidential system of government, especially in Europe, is quite relevant, because empirically it is not widespread and theoretically it is extremely difficult. Therefore, the outlined option of semi-presidential system of government constitutes a subject of the present study.
Keywords: president, parliament, government, prime minister, system of government, semi-presidentialism, president-parliamentarism, European countries.
Кількість посилань 44
УДК: 327.82
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОЇ
ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Галина Луцишин, Анастасія Гончарук
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 12.03.2017 р., прийнята до друку – 10.04.2017 р.)
© Луцишин Г., Гончарук А., 2017
Проаналізовано особливості розвитку культурної дипломатії України в сучасних умовах, діяльність державних та громадських інститутів культурної дипломатії. Культурна дипломатія є важливим напрямом державної політики, вона відкриває перспективи соціального, культурного та економічного розвитку держави, сприяє поширенню інформації про країну через проведення культурних і мистецьких заходів, діяльність культурних інституцій, популяризацію мистецтва, культурної спадщини. Визначено основні завдання культурної дипломатії, умови та чинники, які є важливими для її розвитку. Розглянуто діяльність українських культурно-інформаційних центрів при дипломатичних представництвах України, державних структур та громадських організацій, які розвивають культурну дипломатію.
Ключові слова: культурна дипломатія, імідж держави, політичні інститути, міжнародна політика, неурядові організації.
PECULIARITIES OF THE DEVELOPMENT
OF UKRAINIAN CULTURAL DIPLOMACY IN MODERN CONDITIONS
Halyna Lutsyshyn, Anastasiia Honcharuk
The article dwells on features of the Ukrainian cultural diplomacy in modern conditions. Cultural diplomacy is an important direction of the state policy. It opens prospects for social, cultural and economic development of the state, promotes distribution of information about the country through conducting cultural and art events, activities of cultural institutions, promotion of arts, cultural heritage and so on. It is noted that cultural diplomacy contributes to positive image of a state in the world, promotes development and strengthening of bilateral relations.
The authors analyse development of cultural diplomacy in modern European countries, including activities of such organizations as the British Council, the French Institute, the Polish Institute, the Goethe Institute in Ukraine, which are important components of diplomatic missions abroad defending foreign interests and providing cross-cultural communication.
It is noted that Ukrainian cultural diplomacy has been developing since Ukraine’s independence. The processes of development of Ukrainian cultural diplomacy became more active in 2015, when the first Forum for Cultural Diplomacy in Ukraine was initiated by the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. In addition, the Office of Public Diplomacy was created under the MFA of Ukraine. It consisted of three departments: cultural diplomacy, image projects and media relations. Today, the main focus is on promoting the Ukrainian cinema in other countries, organising photo exhibitions, meetings with Ukrainian writers, scientists, etc. The EU countries, the USA and Canada are defined as priority directions of cultural diplomacy. In 2016, the Second Forum for Cultural Diplomacy was held in Ukraine.
Particular attention is paid to analysis of the Ukrainian political institutions’ activities in the development of cultural diplomacy including the Ministry of Culture, the Ministry of Foreign Affairs, the Ministry of Youth and Sports of Ukraine, the Ministry of Education and Science, the State Committee for Television and Radio Broadcasting of Ukraine, non-governmental organizations. Representatives of the Ukrainian diaspora, including prominent scientists, cultural statesms, NGO activists, also play an important role in the development of Ukrainian cultural diplomacy.
Keywords: cultural diplomacy, image of the state, political institutions, international politics, non-governmental organizations.
Кількість посилань 5
УДК 327.7:327.82:341.1
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ВИКЛИКИ РОЗВИТКУ ЄС
У БЛИЗЬКІЙ ПЕРСПЕКТИВІ (2017–2018 рр.)
Леся Дорош, Ольга Івасечко
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 23.02.2017 р., прийнята до друку –20.03. 2017 р.)
© Дорош Л., Івасечко О., 2017
Розглянуто новітні внутрішні та зовнішні загрози ЄС у близькій перспективі (2017–2018 рр.), що зумовлені глобальними, регіональними та локальними тенденціями світового розвитку та зміною політичних, економічних та безпекових пріоритетів ЄС у контексті підписання Римської декларації 2017 р. До загроз та викликів ЄС на близьку перспективу зараховано: гібридні наслідки агресії Російської Федерації в Україні, міграційну кризу в Європі, серію терористичних актів у європейських містах, непередбачувану політику новообраного президента США Д. Трампа щодо європейської системи безпеки, посилення позиції крайніх лівих та правих політичних сил у європейських державах, “Брекзіт” та його наслідки, зокрема, загрозу “ефекту доміно” в інших державах-членах Співтовариства.
Ключові слова: новітні загрози ЄС, міграція, тероризм, Римська декларація 2017 р., “Брекзіт”, агресія.
PECULIARITIES OF FUNCTIONING AND CHALLENGES
OF THE EU DEVELOPMENT IN THE SHORT TERM PERSPECTIVE (2017–2018)
Lesya Dorosh, Olha Ivasechko
The authors consider the newest internal and external threats to the EU in the nearest future (2017-2018) which are determined by global, regional and local trends of world development and changes of political, economic and security priorities of the EU within the context of signing the Rome Declaration in 2017. It is asserted that the economic risks and strengthening of Euroscepticism are considered as traditional for the functioning of the EU. However, migration problems, the issues of hybrid impacts and other challenges which were not topical a few years ago should be added to the classic interpretations of threats facing functioning of the EU in the short and medium term. So, this is systematically considered as key challenges to the EU in 2017–2018, taking into account the interconditionality and interdependence of economic, security (hybridity of current conflicts and terrorism), institutional, social and other internal and external problems of the Community. Thus, one of the main internal problems of the EU is the institutional crisis (problem of “Brexit” and its consequences, in particular the threat of “domino effect” in other Member States of the Community, creation of common future vision of the EU development, strengthening the position of the ultra left-wing and right-wing political forces in the European countries). Economic challenges, which are partially determined by external factors, are considered to be major problems as well. Key external threats are defined as follows: aggravation of security threats in the context of recent hybrid regional conflicts (Russian aggression in Ukraine), migration crisis, unpredictable policy on European security system of the newly elected US President D. Trump, acts of terrorism in European cities as a means of destabilization of the internal situation in the EU member states. The authors analyse the Rome Declaration 2017 implementing of which can become the strategic foundation for formation of an adequate response to urgent internal and external challenges of the EU development.
Keywords: the newest threats to the EU, migration, terrorism, the Rome Declaration 2017, “Brexit”, aggression.
Кількість посилань 13
УДК 327(94)
ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА ІСПАНІЇ
У НОВОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ
Любава Матлай
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 23.03.2017 р., прийнята до друку – 10.04.2017 р.)
© Матлай Л., 2017
Висвітлено реформу дипломатичної служби Іспанії на початку ХХІ століття, яка спиралася на шість опор: координацію, модернізацію, професіоналізм, спеціалізацію, однорідність та спрощення процедур. Виявлено, що її спричинила поступова втрата країною глобальності зовнішньої політики внаслідок економічної кризи, розширення зовнішньополітичних завдань. Проаналізовано основні цілі та завдання зовнішньої стратегії парламентської монархії, зокрема, економізацію дипломатії, поглиблення європейської інтеграції та згуртованості у подоланні кризових явищ, сприяння діяльності Європейської зовнішньополітичної служби.
Ключові слова: парламентська монархія, дипломатія, зовнішня політика, реформа дипломатичної служби, координація.
THE SPANISH DIPLOMATIC SERVICE IN THE NEW MILLENNIUM
Lyubava Matlay
Institutional development, problematic issues and prospects of the modern diplomatic and consular services of Spain in the 21st century are analyzed in this paper. The internal democratization of Spanish diplomacy is seen as a part of process of modernization and rapprochement to Europe. The entry of Spain into the EU has refocused organizational and conceptual structures of Spanish foreign policy. Decentralization of parliamentary monarchy brought about creation of seventeen autonomous regions, many of which began deploying their own paradiplomatic activity abroad outside control of the Ministry of Foreign Affairs. The first phase of the reform was informing in order to identify the key problems of National Foreign Service. The reform, which began in 2005 and culminated in 2014, attempted to adapt the Spanish Foreign Service to changes and challenges of the international society.
Economic diplomacy has become a central element of diplomacy and an essential part of competence of the Ministry of Foreign Affairs and Cooperation of parliamentary monarchy in the field of foreign policy. At the end of 2012, Spain had 118 embassies, consulates, and 94,182 trade missions. Today Spain has 127 embassies abroad, further 90 consulates general, and 96 consular sections based in embassies, 98 economic and trade offices, 27 business centers, and 33 tourism offices. The Spanish External Action and Service Law of 25 March 2014 is discussed in the article. It is found that the new legislation filled legal vacuum in the field of Spanish foreign policy regulation. The Spanish foreign policy coordinated with the EU and its new European External Action Service with greater coherence.
Keywords: parliamentary monarchy, diplomacy, foreign policy, reform of the diplomatic service, coordination.
Кількість посилань 16
УДК 324:342.8
СУБ’ЄКТИ НОМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ
Микола Бучин, Галина Ігнатюк
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 21.02.2017 р., прийнята до друку – 17.03. 2017 р.)
© Бучин М., Ігнатюк Г., 2017
Розглянуто проблему номінації в Україні. На основі аналізу вітчизняного виборчого законодавства показано еволюцію правового регулювання проблеми суб’єктів номінації як на президентських, так і на парламентських виборах в Україні.
Ключові слова: вибори, номінація, суб’єкти номінації, виборче законодавство, Україна.
SUBJECTS OF THE NOMINATION IN UKRAINE: LEGAL ASPECTS
Mykola Buchyn, Halyna Ihnatiuk
The article dwells on the problem of nomination in Ukraine as an important constituent part of democratic and alternative nature of elections. The authors highlight the issue of nomination as defining a range of subjects which are able to nominate candidates for holding office in authoritative bodies. Evolution of the legal regulation of the issue of nomination subjects in Ukraine is shown based on analysis of the national electoral legislation. Taking into account the fact that subjects of nomination are different according to the type of elections and electoral systems, legal analysis of both, the electoral legislation of Ukraine regulating conduction of Parliamentary elections and the electoral legislation which is basic for electing the head of the state, is conducted separately.
Authors prove that the Ukrainian electoral legislation at initial stages of independence allowed existance of of quite a wide range of nomination subjects which, along with the ones traditional for international electoral practices, included labor groups, community organisations, etc. This was indicative of the influence traditions of the Soviet elctoral legislation have on the legislation process in Ukraine. At the same time, at the modern stage, the issue of nomination subjects is mainly regulated properly by the national legislation and meets world standards, i.e. subjects of the nomination are political parties, as well as a candidate him/herself (the procedure of selfnomination).
Drawbacks of the national legislation on nomination subjects are as follows: absence of a procedure for nomination of candidates by meetings of voters does not fully substitute the procedure of self-nomination and, to some extent, restricts fulfillment of passive suffrage; absense of requirenments to political parties as nomination subjects allws malversation creating artificial political parties for a specific election campaign; if the system of proportional representation is reestablished in Ukraine, we will have party qualification restricting possiblities for fulfillment of the passive suffrage.
Keywords: elections, nomination, subjects of nomination, electoral legislation, Ukraine.
Кількість посилань 13
УДК: 323.2
ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ
ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ
Микола Яворський
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 01.03.2017 р., прийнята до друку – 01.04. 2017 р.)
© Яворський М., 2017
Розглянуто проблему сутності та типів політичної стабільності. На основі теоретичного аналізу висвітлено основні особливості політичної стабільності та проаналізовано деякі авторські підходи до її класифікації.
Ключові слова: політична стабільність, тип політичної стабільності, політична система, суспільний розвиток, порядок, демократія.
POLITICAL STABILITY: ESSENCE AND MAIN APPROACHES
TO CLASSIFICATION
Mykola Iavorskyi
In the article the problem of singling out the types of political stability as the qualitative characteristic of the political system of society is analyzed. The basic problem aspects of the “political stability” definition are highlighted and the theoretical basis of the study is determined.
The author describes the essence and peculiarities of political stability as one of the most important theoretical categories and the phenomenon of political reality. Based on the theoretical analysis the main approaches to political stability are arranged and the main characteristics of this system quality singled out. Attention is focused on multivariate and multidimensional nature of political stability. The essence of political stability as important features of democratic development is shown.
The basic criteria and classification parameters of political stability are singled out. The characteristics of absolute, static, dynamic, stagnation and consolidation of political stability as its main types are outlined and analyzed. Some author’s approaches to the typology of political stability are analyzed. Based on the scale, spheres of influence, according to the coordination of the public interest and the political regime approached to typology of political stability are arranged. According to the degree of social development and the means of its achievement the relationship between political regime and political stability is shown.
The importance of a comprehensive analysis of approaches to the typology of political stability is emphasized. The review expediency of internal and external components of the state when considering the political stability is highlighted. The importance of political stability as a condition for the effective functioning and development of any society’s political system is underlined.
Keywords: political stability, type of political stability, political system, social development, order, democracy.
Кількість посилань 13
УДК: 323.2
ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ
ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ
Микола Яворський
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 01.03.2017 р., прийнята до друку – 01.04. 2017 р.)
© Яворський М., 2017
Розглянуто проблему сутності та типів політичної стабільності. На основі теоретичного аналізу висвітлено основні особливості політичної стабільності та проаналізовано деякі авторські підходи до її класифікації.
Ключові слова: політична стабільність, тип політичної стабільності, політична система, суспільний розвиток, порядок, демократія.
POLITICAL STABILITY: ESSENCE AND MAIN APPROACHES
TO CLASSIFICATION
Mykola Iavorskyi
In the article the problem of singling out the types of political stability as the qualitative characteristic of the political system of society is analyzed. The basic problem aspects of the “political stability” definition are highlighted and the theoretical basis of the study is determined.
The author describes the essence and peculiarities of political stability as one of the most important theoretical categories and the phenomenon of political reality. Based on the theoretical analysis the main approaches to political stability are arranged and the main characteristics of this system quality singled out. Attention is focused on multivariate and multidimensional nature of political stability. The essence of political stability as important features of democratic development is shown.
The basic criteria and classification parameters of political stability are singled out. The characteristics of absolute, static, dynamic, stagnation and consolidation of political stability as its main types are outlined and analyzed. Some author’s approaches to the typology of political stability are analyzed. Based on the scale, spheres of influence, according to the coordination of the public interest and the political regime approached to typology of political stability are arranged. According to the degree of social development and the means of its achievement the relationship between political regime and political stability is shown.
The importance of a comprehensive analysis of approaches to the typology of political stability is emphasized. The review expediency of internal and external components of the state when considering the political stability is highlighted. The importance of political stability as a condition for the effective functioning and development of any society’s political system is underlined.
Keywords: political stability, type of political stability, political system, social development, order, democracy.
Кількість посилань 13
УДК: 328.18
ТЕОРЕТИЧНІ ПАТЕРНИ Й ЕМПІРИЧНІ ПОКАЗНИКИ СТАБІЛЬНОСТІ УРЯДІВ МЕНШОСТІ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ДЕМОКРАТІЯХ
Надія Панчак-Бялоблоцька
Вища школа регіональної економіки в Кутно (Республіка Польща)
(стаття надійшла до редколегії – 29.03.2017 р., прийнята до друку 14.04.2017 р.)
© Панчак-Бялоблоцька Н., 2017
Проаналізовано патерни стабільності урядів меншості у європейських парламентських демократіях, зокрема в європейських системах позитивного і негативного парламентаризму (упродовж 1944–2016 рр.). Виявлено, що уряди меншості порівняно менш стабільні, аніж уряди більшості. Водночас аргументовано, що однопартійні уряди меншості усереднено стабільніші, ніж коаліційні уряди меншості.
Ключові слова: уряд меншості, парламентська демократія, системи позитивного та негативного парламентаризму, тривалість урядів меншості, стабільність урядів меншості.
THEORETICAL PATTERNS AND EMPIRICAL PARAMETERS OF MINORITY GOVERNMENTS STABILITY IN THE EUROPEAN PARLIAMENTARY DEMOCRACIES
Nadia Panchak-Byaloblotska
Government stability is one of the key and basic indicators of feasibility or unreasonableness of various political systems, political institutions and processes’ choice and quality of functioning, a predictor of systemic stability, democratic representation and accountability, and prospects for further strengthening/consolidation of democracy. Minority governments, especially in the European parliamentary democracies, where these institutional scenario (although not in all countries, but on average) are quite often used and are not treated as situational and necessarily “crisis and risk”, constitute no exceptions in this context. Accordingly, the analysis and outline of minority governments’ stability, particularly on the background of current knowledge about theoretical, methodological and empirical characteristics and prerequisites of comparative study, types, theoretical and empirical principles, reasons, models and methods of forming and accountability, party related, electoral, ideological and power-opposition attributes of minority government, executive-legislative and intra-governmental relations and legislative process in the cut of minority government in the European parliamentary democracies, are extremely important and far-sighted, because it is posiible to identify certain patterns of inter-institutional relations. Therefore, the article is dedicated to analyzing patterns of minority governments’ stability in European parliamentary democracies, in particular in the European systems of positive and negative parliamentarism (in 1944–2016). The author has found that minority governments are relatively less stable than majority governments. However, the researcher argues that single-party minority governments on average are more stable than minority coalition governments.
Keywords: minority government, parliamentary democracy, systems of positive and negative parliamentarism, duration of a minority governments, stability of a minority governments.
Кількість посилань 48
УДК: 261.6
ЕКУМЕНІЧНІ ІНІЦІАТИВИ
МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
Оксана Волинець
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 11.02.2017 р., прийнята до друку – 10.03. 2017 р.)
© Волинець О., 2017
Проаналізовано теоретичний та практичний аспекти екуменічної діяльності Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Досліджено праці Митрополита про екуменічні ідеї та можливості проголошення Патріархату Української Церкви.
Ключові слова: Церква, унія, діалог, екуменічний рух, Патріархат.
THE ECUMENICAL INITIATIVES
OF METROPOLITAN ANDREY SHEPTYTSKY
Oksana Volynets
The article analyzes the work of Metropolitan Andrey Sheptytsky devoted to the problem of unification of Ukrainian churches. The Metropolitan’s view on the issues of separation caused by foreign influences on historical, cultural and mental development of the Ukrainian people is being researched. It turns out that A.Sheptytsky put great hopes in the reunification of the Ukrainian Greek-Catholic Church, which, being combined dogmatically with the West and ritually with the East, was objectively intended to work. Practical activity of A. Sheptytsky is being analyzed aiming at organization of structures, including: the Order of Studites, the Eastern branch of the order of Redemptorists, Theological Academy which was assigned the task of uniate labour based on a method of dialogue. Ecumenical initiatives of Metropolitan on the territory of Western Europe and Russia are exposed.
Particular attention is paid to A. Sheptytsky’s ecumenical dialogue with the hierarchs of the Orthodox Church and his arguments stating the importance of unity for all Ukrainian people. In this context, Metropolitan’s position regarding the declaration of the Patriarchate of the Ukrainian Church, which was quite ambiguous, is being analyzed. On the one hand, the formation of the Patriarchy could lead to a complete reunion with the Universal Church, and on the other, there was a potential threat of schism within the Ukrainian Church.
Keywords: Church, union, dialogue, ecumenical movement, Patriarchy.
Кількість посилань 5
УДК: 32.01:323.173
ФЕНОМЕН СЕПАРАТИЗМУ
У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
Олег Цебенко
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 29.03.2017 р., прийнята до друку – 10.04.2017 р.)
© Цебенко О., 2017
Досліджено вплив сепаратизму на міжнародно-політичне становище держав світу. Проаналізовано теоретико-методологічні засади вивчення сепаратизму, досліджено проблематику дефініювання явища, з’ясовано основні причини сепаратистських тенденцій, виокремлено форми їхніх проявів. Висвітлено стан наукової розробки проблеми у працях вітчизняних і закордонних дослідників.
Досліджено роль міжнародних організацій та інших міжнародних акторів у боротьбі з проявами сепаратизму
Визначені механізми запобігання використання сепаратизму для дестабілізації ситуації як всередині держав, так і в контексті міжнародно-політичного становища.
Ключові слова: сепаратизм, міжнародні організації, міжнародні актори, міжнародні механізми врегулювання, етнополітичний конфлікт.
THE SEPARATISM FENOMEN IN CURRENT INTERNATIONAL RELATIONS
Oleh Tsebenko
The complex study of the separatism influence into the international-politic situation in the world is done. The theoretical and methodological basis of separatism is analyzed, the problem of definition this phenomenon is investigated, the main reasons of separatist tendencies is clarified, and the main forms of their manifestations are singled. The level of scientific development of separatism in the works of domestic and foreign researchers is studied.
In the article the author argues that ethnical, religious, territorial, social, cultural, political, linguistic, historical are the main factors of separatism.
The role of international organizations and other international actors in the fight against manifestations of separatism in the region is investigated. The efficiency of their activities and the ways of optimization their conflict resolution tools are analyzed.
The perspectives of using mechanisms to prevent the use of separatism to destabilize the situation in states and in the context of the international political situation are described. It is considered that international organization, negotiation, economical and political sanctions, international law, international convention, peacekeeping troops are the most effective international mechanisms on combating separatism.
Keywords: separatism, member states of GUAM, international organizations, international actors, international mechanisms of settlement, ethnopolitical conflict.
Кількість посилань 6
УДК 321.015
РОЗВИТОК, ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ
ТА ЗНАЧЕННЯ ЧЛЕНСТВА БРАЗИЛІЇ В БРІКС
Тетяна Бессараб, Ірина Цибух
Національний університет “Львівська політехніка”
(стаття надійшла до редколегії – 11.03.2017 р., прийнята до друку – 03.04. 2017 р.)
© Бессараб Т., Цибух І., 2017
Досліджено причини й значення входу Бразилії в систему БРІКС. Розглянуто роль Бразилії в регіональних міжнародних інтеграційних об’єднаннях та її ключову позицію на латиноамериканському континенті. Проаналізовано особливості взаємовідносин Бразилії із членами БРІКС: Росією, Індією, Китаєм та ПАР та перспективи від цієї співпраці.
Ключові слова: БРІКС, Бразилія, регіональна політика, “країни-гіганти”.
THE DEVELOPMENT AND SPECIFICS OF COOPERATION
AND IMPORTANCE OF BRAZIL'S MEMBERSHIP IN BRICS
Tetyana Bessarab, Iryna Tsybukh
The authors investigate the reasons and importance of Brazil's entrance to BRICS. They analyze a role of Brazil in the international regional integration associations and its key position on the Latin American continent. It was found that creating a nationally oriented model of development based on encouraging internal consumer demand, reduction of poverty and illiteracy, has led to high success: GDP growth, rising middle class and development of aircraft construction, deepwater drilling technology, biotechnology, development of unconventional energy. Brazil can claim to be a leader of the Latin American continent and a powerful member of the BRICS. It is important to remember that Brazil’s discovery of oil on the continental shelf and the contiguous zone was quite significant. This event enables Brazil to enter the top ten oil exporting countries by 2025.
It has been revealed that since Brazil is “a beginner” in the global politics, the basis of its foreign policy is to strengthen its positioning based on regional ties. In the past decade, Brazil have been directing almost all its large-scale regional initiatives to implement and consolidate this position. It was found that creation of the South American Union of Nations (“Unasur”) replaced the Organisation of American States.
The authors also analye main features of the relationship with members of BRICS and prospects of this cooperation. Existence of closer “communion” between Brazil, South Africa and India has been revealed. Three member states of BRICS share common history of colonial or semi-colonial development, fight against “hegemony”, “third world” paradigm convergence, “democratic solidarity”. However, Russia and China were perceived by them differently: Russia was considered as a former European imperialist state with distinct drawbacks of democratic regime; China – as a rising superpower with a new authoritarian system of government.
Keywords: BRICS, Brazil, Regional Policy, “the country’s giants”.
Кількість посилань 11
|
