Вступ

Економічний стан України характеризується наявністю великої кількості підприємств, які опинились у кризовій ситуації. Ця проблема була актуальною як на початку становлення незалежності України, так і нині. Актуальність дослідження проблематики антикризового управління виробничо-господарських структур (ВГС) визначається потребою у новітніх науково обґрунтованих методах управління економічними процесами. Потреба в антикризовому управлінні виникає не тільки в економіці перехідного періоду, але й у розвинених ринкових економіках західних країн. Сьогодні відзначається падіння ефективності та міжнародної конкурентоспроможності України, поглиблення довгострокової системної кризи, погіршення глобального навколишнього середовища. Тому необхідне створення системи антикризового управління, яка б забезпечила сталий економічний розвиток і глибокі структурні зрушення відповідно до світових тенденцій економічного та науково-технологічного процесів. Зокрема, необхідно оздоровлювати вітчизняні машинобудівні підприємства, виводити їх із стану кризового функціонування і забезпечувати їхню стабільну та ефективну фінансовогосподарську діяльність. Практика показує і теоретично доведено, що кризи є явищем циклічним і відображають власні ритми розвитку кожного окремого суб’єкта господарювання.
Упровадження антикризового управління у ВГС потребує розроблення відповідного теоретичного підґрунтя – теорії кризових явищ, їхнього виникнення, розвитку, діагностики, методичного забезпечення, а також здійснення практичної роботи на рівні окремого підприємства (об’єднань підприємств) – формування інструментарію діагностики загрози кризи та банкрутства підприємства, оцінки наявного потенціалу виживання, прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства, підготовки та економічної експертизи окремих антикризових заходів, оцінки їхніх наслідків, формування антикризової програми підприємства та організації контролю за її реалізацією. Головними напрямами антикризового управління ВГС в Україні повинні стати модернізація, реконструкція, удосконалення технології та організації виробництва, а також його диверсифікація,розроблення цільових комплексних програм з попереднім комплексним аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства, його активів та пасивів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, забезпеченості власними засобами, наявних і можливих замовлень, попиту та цін на продукцію.
Упровадження системи раннього запобігання і реагування для діагностики кризових ситуацій у виробничо-господарських структурах ще на ранніх стадіях їхнього виникнення дасть змогу своєчасно використати спеціальні фінансові механізми чи обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Тому актуальним є розроблення системи раннього запобігання кризовим ситуаціям і реагування на них учасників промислово-фінансової інтеграції, оскільки така система в антикризовому управлінні і донині залишається неудосконаленою, а тим більше щодо інтегрованих угруповань.
Метою дослідження є формування теоретико-методологічних засад і методичного інструментарію антикризового управління виробничо-господарських структур у машинобудуванні.
Актуальність теми дослідження щодо проблематики антикризового управління структурами промислово-фінансової інтеграції (промислово-фінансових груп, транснаціональних компаній та інших виробничо-господарських структур) визначається потребою у новітніх науково обґрунтованих методах управління економічним процесом.
Дослідження теоретичних основ та прикладних проблем управління кризовими явищами у ВГС зумовлює необхідність розв’язання таких завдань:
- обґрунтувати перспективи розвитку українських та міжнародних структур промислово-фінансової інтеграції в системі глобальної конкуренції;
- окреслити теоретичне підґрунтя щодо напрямів об’єднання та взаємодії промислового і фінансового капіталу з метою функціонування інтегрованих ВГС чи ТНК у цілісній економічній системі;
- обґрунтувати основні закономірності функціонування і розвитку ВГС;
- окреслити напрями оцінювання діяльності ВГС через визначення ймовірності виникнення кризових ситуацій з урахуванням основних закономірностей розвитку;
- обґрунтувати теоретичні засади виникнення кризи у промислово-фінансовій групі з урахуванням фактора часу;
- запропонувати класифікацію факторів виникнення кризової ситуації в діяльності ВГС для антикризового управління; - окреслити напрями політики управління кризовим явищем
у ВГС;
- обґрунтувати завдання і функції контролінгу ВГС;
- запропонувати тлумачення терміна “контролінг” для структур промислово-фінансової інтеграції;
- окреслити напрями і методи діяльності служб контролінгу промислово-фінансових угруповань;
- визначити інструменти реагування учасників ВГС на рівень реальної загрози фінансовій рівновазі підприємства;
- окреслити межі адекватності реагування підприємства на кризові явища через різні механізми на кожному етапі фінансової стабілізації ВГС;
- визначити перелік внутрішніх і зовнішніх ризиків як категорії антикризового управління ВГС;
- обґрунтувати, що в об’єднаннях промислового і фінансового капіталу диверсифікація відображається як впливовий чинник подолання кризи;
- запропонувати методичні підходи до системи оцінювання та аналізу впровадження нового напряму розвитку підприємства ВГС, що потребує додаткових фінансових ресурсів в умовах
несприятливого (кризового) стану;
- запропонувати тлумачення терміна “інновації виробничогосподарської структури”;
- окреслити напрями реалізації інновацій у ВГС;
- обґрунтувати необхідність антикризового дослідження інноваційного розвитку ВГС;
- визначити головні завдання і функції Інституту інновацій (можливо, це буде інноваційний інститут, інноваційна фірма, інноваційний центр тощо) при ВГС;
- розробити систему показників, яку б могли застосовувати фінансові посередники фондового ринку для характеристики використання акціонерного капіталу учасниками ВГС, ефективності вкладення коштів інвесторів у цінні папери, а також визначення вартості цінних паперів тощо;
- окреслити механізм спільного фінансування нововведень у машинобудівних ВГС;
- розробити теоретико-методологічний підхід до оцінювання
економічної ефективності виробничо-господарських структур, які впроваджують інновації для запобігання можливим кризовим явищам.
Виконання поставлених завдань дасть змогу отримати дієвий інструментарій побудови та забезпечення ефективної взаємодії машинобудівних підприємств з підприємствами та установами інших видів економічної діяльності у складі великих угруповань – виробничо-господарських структур.