Передмова

Основою індустріальних сучасних конструкцій із деревини є клеєні та фанерні конструкції. Природна та клеєна деревина, власне кажучи, різні будівельні матеріали, відрізняються низкою важливих характеристик за міцністю та довговічністю, конструктивними формами та способами виготовлення конструкцій. Клеєна деревина має постійні механічні властивості і не має прихованих вад, характерних для природної. Це дає змогу проектувати надійніші та довговічніші конструкції, в найнапруженіші ділянки яких вкладають кращі ґатунки дощок, а гірші розташовують поблизу нейтральної осі. Довжина елементів не обмежується довжиною дошки або бруса, і клеєні конструкції, в яких використаний короткомірний та різносортний матеріал, дають змогу перекривати великі прольоти споруд. Клеєні арки та рами найрізноманітніших форм, площинні та просторові куполи, оболонки у вигляді одинарних та множинних параболічних кубічних гіперболоїдів, складчасті конструкції відкрили широкі можливості для найрізноманітніших архітектурних вирішень. Розроблено ефективні способи склеювання деревини, просочування вогнезахисними складами, методів оцінки сумісності клеїв з просоченою деревиною та вогнестійкістю самих клеїв та з’єднань на їхній основі. Низька теплопровідність деревини, масивність та цілісність перерізів елементів дають змогу дерев’яним конструкціям зберегти несучу здатність триваліший час, ніж сталеві, які втрачають її вже за температури 450–500 °С.
Деревину та деревні композиційні матеріали широко використовують в огороджувальних конструкціях: панелях навісних стін, плитах покрить та перегородках в подання з іншими матеріалами. Сьогодні широке застосування будівництві має сухий гіпсовий тиньк без добавок та з добавками мінеральних та органічних матеріалів волокнистої будови, який одночасно є викінчувальним матеріалом та вогнезахисним облицюванням конструкції.
Модифікування деревини продовжує бути одним з основних напрямів досліджень її довговічності та пожежної безпеки. Сьогодні розроблено велику кількість різноманітних вогнезахисних, біозахисних та вогнебіозахисних препаратів у вигляді просочувальних складів, захисних покрить, фарб та лаків, до яких в останній час ставлять і інші вимоги, що розширюють спектри захисної дії, які забезпечують деревині гідрофобні властивості і які надають деревині декоративного вигляду. В дослідженнях і нині орієнтуються на багатокомпонентні системи, з яких тільки деякі знаходять практичне застосування. Головною причиною цього, на нашу думку, є неповнота досліджень. Як правило, наводять рецептуру, показники токсичності та вогнезахисної здатності, і це вважається достатнім для рекомендації складу до застосування як вогнезахисного. Однак цього виявляється недостатньо, оскільки не враховуються технологічні та експлуатаційні властивості покриття.
Під час створення багатокомпонентних систем комплексного механізму дії не завжди враховується механізм взаємодії окремих компонентів, які виконують різні функції з урахуванням активної ролі самої деревини. Йдеться про явище синергізму та антагонізму.
Тому найперспективнішим напрямом при розробленні нових вогнезахисних та поліфункціональних складів, як нам здається, є системний спеціальний підбір компонентів, які виявляють ефективний синергізм.
Звичайно, книга з такої складної проблеми, як вогнестійкість деревини та захист її від температурних впливів, не може претендувати на вичерпне її висвітлення, але може дати уявлення про сучасний стан проблеми її задачах в цій галузі і бути корисною для спеціалістів будівельних та пожежно-технічних спеціальностей.
На закінчення не можна не зазначити, що використання деревини в сучасному будівництві необхідно розглядати тільки в екологічному аспекті та в аспекті захисту природних та лісових
ресурсів від знищення. Тільки раціональне, економічно виправдане її використання, систематичне, планомірне відновлення природних запасів може виправдати широке застосування цього екологічно чистого будівельного матеріалу для потреб людства.

Науковий редактор,
академік Академії наук вищої школи України,
доктор технічних наук, професор
Ю. І. Орловський