“Старші покладають надії на молодих і віддають їм пошану у спадок!”
І. Фещенко-Чопівський

Тернистий шлях видатного металознавця

До 90-х років минулого століття, через існування закритих контингентів ГУЛАГу, була зовсім невідома доля вченого світового рівня в галузі металознавства і металургії, громадського діяча, політика та педагога, професора Івана Адріановича Фещенка-Чопівського. Навіть фахівці, які натрапляли на його прізвище в бібліографічних джерелах, не знали про його тернистий шлях.
Іван Фещенко-Чопівський народився 20 січня 1884 року у м. Чуднові Житомирської області. У 1908 році закінчив Київський політехнічний інститут з металургійної спеціалізації і захистив диплом інженера під керівництвом відомого металурга-винахідника, професора В.П. Іжевського. Після закінчення інституту проходив дворічну практику в науково-дослідних металознавчих осередках Німеччини, Італії, Франції. Повернувся до Києва і був призначений старшим асистентом при кафедрі металургії КПІ. Перед Першою світовою війною отримав стипендію для стажування в лабораторії металографії професора Обергоффера у Німеччині. Повернувшись до Києва, бере активну участь в громадському житті того часу у боротьбі за незалежну Українську Народну Республіку (УНР). У 1919 році І.А. Фещенко-Чопівський був призначений віце-прем’єром та міністром народного господарства українського уряду. Внаслідок відомих історичних подій був вимушений виїхати у Польщу і займатися там науково-педагогічною роботою, проте громадську роботу на користь українського народу він не полишав протягом усього свого життя.
Викладацьку роботу вчений почав у 1922 році з посади старшого асистента кафедри металургії Варшавської політехніки, яку очолював професор В. Броневський, який до 1920 року працював на кафедрі технології металів Львівської політехніки. У 1922 році І.А. Фещенка-Чопівського запросив ректор Гірничої академії з Кракова для організації в цьому закладі металургійного напряму. Там вчений і створив кафедру металографії та загальної металургії. У 1927 році у Варшавській політехніці захистив докторську дисертацію. Одночасно з працею на металургійних заводах І.А. Фещенко-Чопівський викладав в Гірничо-металургійній академії в Кракові і видав тритомну монографію “Металознавство”: І том – 1932 р., ІІ том – 1934 р., ІІІ том – 1936 р. Ця монографія, обсягом понад тисячу сторінок, що містить багато рисунків з таблицями, досі використовується як підручник для студентів і є настільною книгою для інженерів. Вона не втратила актуальності, оскільки містить результати власних досліджень І. Фещенка-Чопівського. Академія у Кракові стала польським науково-дослідницьким центром і осередком підготовки спеціалістів для польської промисловості. Вчений видавав у Варшаві на початку 30-х років ХХ ст. наукові праці для оборонних підприємств Польщі. У 1932 році його обрали членом-кореспондентом Академії технічних наук Польщі.
Спектр наукових інтересів вченого вражає і сьогодні. У своїх працях він показав теоретично обґрунтовані способи переходу промислового металургійного виробництва від емпіричних технологій до сучасних високопродуктивних технологій масового виробництва високоякісних сталей. І.А. Фещенко-Чопівський був провідним вченим у галузі металознавства в Європі, який, як ніхто, бачив шляхи майбутнього розвитку металургійної науки.
У польський період І.А. Фещенко-Чопівський розробив нові конструкційні марганцеві та кремнієві сталі, а також хромонікелеві сталі, які використовувались у товстостінних трубах – артилерійських системах. Установив оптимальні режими термічного оброблення швидкорізальних сталей і заміни їх на швидкорізальні безвольфрамові сталі, запропонував дешевшу лігатуру для спеціальних сталей та способи їхнього модифікування, працював над проблемою підвищення якості та надійності котлових сталей, розробив теорію хіміко-термічної обробки, яка давала змогу науково обґрунтовувати режими технологічного процесу, а також склад карбюризаторів. Розробив технологічні процеси борування й берилізації заліза, нікелю і кобальту, особливо для магнітних сплавів. Запропонував нові методи азотування сталей, а також покриття поверхонь заліза і сталей не тільки металом, але й низкою численних неметалів.
І. Фещенко-Чопівський запропонував і розробив основи “керованої металургії” (у своїх працях вчений використовував термін “кермована металургія”), що стало прообразом цілої гами технологій високотемпературного термомеханічного оброблення сталей (ВТМО). Ці технології сталі впроваджувались у виробництво у 70–80-х роках ХХ століття. Він розробив нові методи ударних і втомних випробувань сталей. Вчений запропонував власні критерії якості металів, основані на оцінці співвідношення твердості та межі текучості, а також шкалу оцінки неметалевих включень у залізі і сталях. І.А. Фещенко-Чопівський приділяв увагу також покращанню якості залізничних рейок з використанням оптимальних режимів термічного оброблення, а також сталей військового застосування в озброєнні, літаках, автомобілях та артилерійських системах. Для отримання широкого спектра структур і властивостей сталей вчений запропонував двошарове охолоджувальне середовище і дослідив залежність розмірів зерен сталі від умов оброблення тиском. За допомогою металографічних шліфів на косих зрізах поверхневих шарів побудував діаграми стану різних металевих систем з 26 хімічними елементами.
Результати своїх наукових досліджень професор І.А. Фещенко-Чопівський публікував у провідних світових періодичних виданнях у галузі металургії і металознавства. Загалом він видав 218 наукових праць польською, німецькою, французькою та російською мовами. З них українською мовою опубліковано 39 праць. У багатьох європейських країнах вченого обирали членом металургійних товариств. Він очолював делегації на багатьох міжнародних з’їздах металургів та конференціях, зустрічався і знайомився з провідними вченими-металознавцями, професорами Л. Жіллетом, А. Портевеном, А. ле Шательє, Е.С. Бейном, В. Гадфільдом та іншими.
У міжвоєнний період професор І.А. Фещенко-Чопівський підтримував активні зв’язки з українською молоддю Львова. Зі Львовом він вперше познайомився 1910 року дорогою до Німеччини та Великобританії. Його зацікавлення торкались передовсім студентів технічних напрямів, серед яких він шукав майбутніх колег. Коли Українське технічне товариство (УТТ) у Львові організувало курси, що мали започаткувати українську політехніку (1923 р.), тимчасовий сенат запропо¬нував професорові І.А. Фещенку-Чопівському бути керівником кафедри металургії. Відтоді він регулярно приїздив до Львова для читання лекцій. У спогадах “Хроніка мого життя” вчений згадував, що “заняття проходили у приміщенні української школи біля собору Святого Юра”. І. Фещенко-Чопівський читав курс металознавства на машинному відділі Української таємної політехніки у Львові. Крім того, у нього успішно розвивались контакти з часописом “Технічні Вісті” – друкованим органом УТТ. Його співпраця з цим журналом не тільки підняла престиж самого журналу, але й зробила вагомий внесок у створення української науково-технічної термінології в галузі металургії і металознавства. Українська металургійна термінологія, яку використовував професор у своїх статтях, мала велике значення для підготовки майбутніх спеціалістів, оскільки він був не тільки вченим світового рівня, але і педагогом європейської культури, який володів основними європейськими мовами. За заслуги у підготовці технічних кадрів загальні збори УТТ присвоїли йому у 1930 році звання Почесного члена товариства.
Професор І. Фещенко-Чопівський співпрацював у Львові з Науковим товариством імені Шевченка (НТШ), членом якого він був з 1925 року. Починаючи з 1925 року він доповідав на засіданнях НТШ про свої розробки і опублікував цілу низку наукових статей в галузі металознавства, а також читав лекції. Професор очолював технічну комісію НТШ і брав участь у розбудові Технічного товариства НТШ. Його лекції публікувалися у Львові українською мовою. Він опублікував 18 наукових праць, зокрема одну польською, одну німецькою мовами. Крім суто металознавчих статей і брошур, І. Фещенко-Чопівський приділяв увагу проблемі підготовки українських інженерів і тогочасної технічної освіти.
І. Фещенко-Чопівський підтримував зв’язки з журналом “Науково-технічний вісник”, який видавався в Харкові, і публікував результати своїх розробок, актуальних для металургійної промисловості. Ці статті публікувалися від імені НТШ у Львові. Харківський “Науково-технічний вісник” надрукував у 1926 році схвальну рецензію на статтю професора у львівських “Технічних Вістях”, що і започаткувало контакти між цими редакціями. Делегація від харківського журналу взяла участь у другому з’їзді українських інженерів у Львові (1926 р.), в роботі якого брав участь і І. Фещенко-Чопівський. Ця співпраця тривала до 1931 року, а після цього з відомих причин припинилась.
З особливим зацікавленням професор ставився до праці з українською студентською молоддю як у Кракові, так і у Львові. Особливо він опікувався студентами, які не мали належного матеріального забезпечення і перебували в скрутних умовах. Він скеровував за свої кошти на навчання студентську молодь у вищі навчальні заклади і не тільки технічного профілю. Мав учнів серед земляків і підтримував їх у навчанні та сприяв працевлаштуванню колишніх студентів-техніків. Велику увагу приділяв роботі з дипломниками і багато разів учнівську роботу виправляв на фахову.
Серед студентів, якими опікувався І. Фещенко-Чопівський з 1922 до 1935 р., був Євген Перхорович, випускник Краківської гірничої академії. Професор згадує його в своїх спогадах: “Він увесь час зі мною у тісному контакті”. У 1936 році вони в шостому числі Hutnik опублікували статтю, що стосувалася впливу оксиду алюмінію на властивості заліза. У 1939 році доцент Євген Перхорович, учень І. Фещенка-Чопівського, був призначений завідувачем кафедри технології металів у Львівській політехніці і працював на цій посаді до 1945 року. Він вперше читав курс технології металів українською мовою.
У березні 1945 року в місті Катовіце (Польща) професора І. Фещенка-Чопівського заарештували органи НКВД, вивезли до Києва й засудили на 10 років позбавлення волі у таборі ГУЛАГ. Видатного вченого і педагога у віці понад 60 років вивезли у північні концентраційні табори, де у 1952 році після тривалої хвороби в таборі Абезь він помер на 68-му році життя. Лише у 1993 році після заяви доньки І. Фещенка-Чопівського Ірини Іванівни Чопівської-Богун Генеральна прокуратура України реабілітувала вченого.
На території України вперше про видатного металознавця заговорили у Львові на науковій сесії Наукового товариства імені Шевченка 29–30 березня 1991 р. Голова НТШ професор О. Романів виголосив доповідь на тему: “Науковий і громадський подвиг Івана Фещенка-Чопівського”. Перша міжнародна конференція “Конструкційні та функціональні матеріали”, яка відбулася у 1993 році у Львівській політехніці, була присвячена пам’яті видатного вченого-металознавця, професора Івана Фещенка-Чопівського. Згадували про його тернистий і мужній шлях у 1994 році на конференції “Проблеми металознавства та обробки легованих сталей” у Київському політехнічному інституті, у вересні 1997 року на конференції “Конструкційні та функціональні матеріали” у Львівській політехніці. Багато зробили для відновлення пам’яті цього великого українського інженера громадські організації: “Джерело”, “Меморіал”, “Пошук” тощо. Це допомогло не тільки розповісти про цю чудову людину в наукових та технічних колах, а й донести правду про нього українському народу.
У вересні 2002 року у Львівській політехніці відбулась конференція, присвячена 50-річчю з дня трагічної загибелі І. Фещенка-Чопівського. У вестибюлі корпусу № 10 на вул. Устияновича, 5, 28 вересня була встановлена пам’ятна дошка. На відкритті були присутні внуки вченого Юрій та Петро. “Старші покладають надії на молодих і віддають їм пошану у спадок!”, – як заповіт для молоді І. Фещенко-Чопівський записав під час зустрічі у таборі в щоденнику тоді ще зовсім юного політичного в’язня ГУЛАГу, а нині артиста драматичного театру ім. М. Заньковецької, народного артиста України О.Б. Гринька. І підписався.
Ці мудрі і людяні слова варто пам’ятати і студентам, і викладачам.