Передмова

Людство вступило в епоху глобалізаційних процесів і викликів. Системні зміни мають масштабний характер і призводять до трансформації всіх форм життєдіяльності: економіки, культури, свідомості. Україна не стоїть осторонь цих процесів і успішно крокує шляхом еволюційних змін, долаючи перешкоди, перепони, скептицизм і сумніви.
Першочерговою проблемою цивілізованого поступу України є розв’язання завдань економічного розвитку, при цьому дуже важливо, на яких культурних засадах вирішуватиметься ця проблема. Актуальність домінуючої ролі культурного фактора визначається глибинним внутрішнім змістом культури, який сьогодні впливає на цивілізаційну еволюцію людства загалом. Тобто, з погляду методології, культура є основою універсального закону розвитку, якому підвладне все на Землі. З погляду філософії, культура допомагає реалізовувати загальну мету еволюційного поступу людства, який проявляється в еволюції свідомості, еволюції розуму, еволюції форми. Сутність перелічених напрямків еволюції приведе до якісної трансформації суспільства в загальнопланетарному масштабі. Культура здатна об’єднати локальне і глобальне заради загальної еволюційної мети людства. Цей аспект є філософським та передбачає, що цілісності як вищої міри гармонії взаємовідносин на всіх рівнях можна досягти не простим підсумовуванням елементів, а спільними ціннісними орієнтирами, які становлять ядро культури.
Актуальність і цінність окресленої проблематики пояснюється також кризовим станом сучасних економічних механізмів стимулювання підприємств до ефективного господарювання та підвищення їхньої ділової активності. Тому організаційній культурі як внутрішньому джерелу саморозвитку організації належить значна роль.
З огляду на це, у монографії висвітлюються питання формування і розвитку організаційної культури на машинобудівному підприємстві у відповідь на запити теорії та практики, а також розкривається її роль у забезпеченні успішної діяльності вітчизняних підприємств через три аспекти впливу: матеріальний, соціальний і духовний. На стику цих аспектів впливу організаційної культури сформувалися певні типи її ціннісно-регулятивної поведінки, зокрема: структурний, гуманістичний і політичний, використання яких сприяє моделюванню різноманітних сценаріїв організаційної поведінки і розвитку підприємства.
Організаційна культура як інструмент управління виконує роль координатора його елементів завдяки усталеним нормам і стандартам організаційної поведінки, основним цінностям в організаційному середовищі. Крім цього, організаційна культура пропонує реальний інструментарій і технологію використання нормативного та ціннісного апарату в управлінні підприємством, що в поєднанні з іншими ресурсами підвищує ефективність менеджменту підприємства і забезпечує його успішну діяльність. Висока організаційна культура розвиває принцип самоуправління і стимулює самоорганізацію виробничої системи.
Отже, визнання соціокультурної парадигми в менеджменті як домінуючої в умовах глобалізації обумовлює необхідність формування дієвого механізму організаційної культури, адекватного сучасним викликам, трансформаційним процесам та потребам еволюційного розвитку.
Для виконання цього завдання, крім об’єктивних передумов зовнішнього характеру, треба брати до уваги внутрішні чинники, тобто можливості, ступінь готовності підприємства та його потенційну здатність до нововведень. Тому в монографії висвітлено актуальні питання, що характеризують передумови розвитку організаційної культури на підприємствах машинобудування в глобалізаційному світі.
Сучасні концепції менеджменту повинні ґрунтуватися на засадах національного менталітету, враховуючи специфіку модусів господарської поведінки. У цьому контексті важливо дослідити вплив національних архетипів на формування українського господарського менталітету із подальшим використанням їх у практичному менеджменті вітчизняних підприємств. Національний менталітет є важливим чинником і водночас засадничою категорією у формуванні організаційної культури, оскільки він відбиває глибинні суспільно-психологічні передумови особливостей, характерних для економічної поведінки різних спільнот у різні періоди часу. Особливо актуальним є цей чинник для України завдяки тому, що в основу нашої ментальності закладено такі важливі архетипи, як Віра, Сила, Воля, які відображають ставлення до праці, приватної власності, розподілу, часу, лідерства, трансформуючись у різні категорії менеджменту.
Доволі масштабним і глибоким за змістом є розділ, в якому розкривається процес формування, розвитку й зміни організаційної культури, зокрема принципи та механізми управління процесом формування організаційної культури і методичні основи вибору стратегії й тактики формування організаційної культури на машинобудівному підприємстві. Саме ці аспекти в наукових джерелах за цією проблематикою представлені дуже побіжно. А реалії практики засвідчують, що організаційна культура змінюється під впливом багатьох факторів і тому необхідно відстежувати тенденції впливу зовнішнього середовища та моделювати різні сценарії розвитку підприємства та його організаційної культури. У зв’язку з цим у монографії запропоновано економіко-математичну модель вибору стратегії формування організаційної культури, яка належить до класу лінійних оптимізаційних багатокритеріальних моделей, а також з метою встановлення пріоритетних напрямків розвитку організаційної культури підприємства обґрунтовано доцільність використання методу поєднувального аналізу, в якому кількісні розрахунки поєднуються з якісними оцінками комбінацій ознак організаційної культури певного рівня. Цікавою знахідкою й елементом новизни цієї моделі є пропозиція використовувати поняття “приріст рівня організаційної культури” як важливого критерію вибору стратегії, що логічно доповнює авторську концепцію розгляду організаційної культури в контексті універсального закону розвитку.
Необхідність впровадження і розвитку організаційної культури на підприємствах сьогодні уже не викликає сумнівів, оскільки практика усіх успішних підприємств переконливо засвідчує вагому роль саме організаційної культури у досягненні цих успіхів. Однак, у методологічному аспекті проблематично оцінити ефективність організаційної культури, оскільки в основу організаційної культури покладено такі категорії, як: цінності, норми поведінки, традиції, колективна пам’ять, мотиваційні очікування тощо, які мають якісний характер і не піддаються кількісному оцінюванню. Крім того, успішні результати діяльності підприємства можуть бути наслідком не тільки вдалої організаційної культури, тому складно виокремити автономність впливу саме її на результати підприємства загалом. З огляду на це, в монографії запропоновано комплексне оцінювання ефективності організаційної культури, яке містить два блоки: попереднє діагностування стану і рівня організаційної культури, яке здійснюється на основі оцінки функцій, притаманних організаційній культурі; і власне оцінювання ефективності організаційної культури, яке передбачає формування системи економічних та соціально-психологічних показників і вибір методики оцінки. Кожний блок має свої специфічні завдання, цілі та технологічний інструментарій, які описано в монографії. Враховуючи феноменальність категорії “організаційна культура” і методологічну складність її кількісного оцінювання, визнаємо, що запропоновані в монографії методичні підходи до оцінювання її ефективності не претендують на універсальність і потребують свого подальшого розвитку та доповнення.
Вивчення фактора культури сьогодні перетворюється із академічного пізнання на необхідну компоненту практичної діяльності, оскільки ми стаємо свідками тотальних криз: політичних, економічних, соціальних, екологічних, духовних, вихід із яких можливий лише за умови сприйняття культурологічних течій, спрямованих на пізнання високих духовних цінностей і на удосконалення й саморозвиток кожної особистості. Отже, саме життя, потреби науки і практики роблять актуальною монографію, проблематика якої допоможе всім читачам глибше поєднати культурне поле із суто ринковим механізмом, визначити першопричини існування економічного буття.
Монографія буде корисною для наукової спільноти, аспірантів, майбутніх менеджерів, практиків та всіх, кому небайдужий економічний, духовний і культурологічний розвиток нашої держави.