Вступ

За роки незалежності України поступово зростає зацікавлення істориків проблемами урбаністики, зокрема з’являються праці, які можна віднести до Leopolitanae. Водночас в історії Львова надалі залишається чимало нез’ясованого. До недостатньо вивчених проблем належать кардинальні питання, що стосуються історичної топографії княжого города Львова та однойменного маґдебурзького міста.
Просторова організація міста є одним із найважливіших чинників, що впливають на його історію. Безпорадність історика в розумінні простору є серйозним недоліком у його знаннях і можливостях повноцінно розуміти минуле.
Назагал історія розвитку простору міст і містечок належить до маловивчених аспектів української історичної науки. Якщо про організацію геометрично правильного середмістя Львова та окремих інших міст вже нагромадились певні знання, то формування та використання простору передмість залишається майже terra incognita для українських істориків. Не так давно під містом розуміли тільки колишнє середмістя та порівняно щільно забудовані частини передмість. При територіальному підході до вивчення історії Львова необхідно пам’ятати, що цілі передмістя і міські села були дуже важливими складовими загального міського простору міст і містечок, які функціонували на засадах маґдебурзького права.
Зіставлення джерел різних типів та видів (писемних і картографічних) „оживляє“ місто, розкриває його давні таємниці. Одна з найважливіших перешкод у вивченні територій міст полягає у майже повній відсутності їхніх великомірних історичних карт, старших середини XVIII ст. Опрацювання гіпотетичних історичних схем для пізньсередньовічного та ранньомодерного часу може певною мірою замінити історичні карти і стати в пригоді для студій міського простору.
Суть і завдання студії просторового напряму в історичній науці розкривається вже через саме поняття „історична топографія“. Небагата кількісно наукова література, що стосується проблем історичної топографії та соціотопографії, спонукає до систематичного опрацювання міського простору урбаністичних утворень в Україні. Наукові дослідження з історичної топографії конкретних урбаністичних утворень на підставі обґрунтованих методик повинні забезпечити в майбутньому якісний характер науково-популярної і популярної літератури в царині поширення відомостей про міський простір.
Об’єктом дослідження є історична топографія пізньосередньовічного та ранньомодерного Львова. Львів як найбільше місто свого регіону в той час мав типову просторову структуру маґдебурзьких міст: середмістя, передмістя та міські села.
Предмет дослідження полягає в опрацюванні методики ретроспективного відтворення просторово-адміністративної організації Львова, локалізації складових одиниць урбаністичних утворень, аналізі території, що належала місту, та його історичного ландшафту.
Метою роботи є дослідження еволюції просторово-правової і територіальної структури Львова на мікро- та мезорівнях з використанням ретроспективного методу локалізації просторових складових одиниць урбаністичного організму. Взаємопереплетеними і взаємозалежними з проблемою просторової організації маґдебурзького передмістя є відносини власності. Відповідно до мети в дослідженні поставлено такі завдання:
1. Визначити суть ретроспективної історичної топографії міських утворень як вступу до соціотопографії.
2. Вибрати групу дисциплін з комплексу історичних і з інших наукових галузей, здатних забезпечити інтердисциплінарне комплексне опрацювання історичної топографії в ретроспекції.
3. Віднайти коло джерел і методи їхнього опрацювання.
4. Опрацювати алгоритм теоретичного відтворення ретроспективної історичної міської топографії.
5. Показати приклад ретроспективного відновлення історичної топографії для великого міста в Галичині на прикладі передмість Львова.
Межі дослідження:
територіальні – визначаються історично сформованою територією міста Львова;
хронологічні – охоплюють XIV–XIX ст. Нижня межа визначається найдавнішими писемними документами, придатними для методу ретроспективної локалізації нерухомості. Верхня відповідає XIX – початку XX ст. – періоду, для якого зберігся значний масив джерел (зокрема картографічних та урбано- німічних), які використовуються як вихідні завдяки застосуванню у студії ретроспекції.
Методологічна основа базується на використанні усталених і нових аналітичних та синтезуючих методів наукових студій. Застосовано принципи історизму та об’єктивності. Однією з ознак XX ст. був розквіт тих наукових напрямів, що розвиваються на межі різноманітних дисциплін, тож у дослідженні поєднано методи історичної науки з методами дослідження низки самостійних та спеціальних (допоміжних) дисциплін.
Застосовано історично-порівняльний метод, елементи джерелознавчого аналізу. Використано методики студій історичних карт і картографічний аналіз. Запропоновано спосіб нагромадження і використання урбанонімів як історичного джерела. Для критерійного підходу до вивчення елементів міського простору запозичені основи системології та системного аналізу. Запропоновано методику ретроспективної локалізації нерухомої власності для міст та містечок Галичини, яка дозволяє створювати гіпотетичні історичні схеми просторової організації міського простору.
Практична цінність роботи полягає:
1. Для комплексу історичної науки:
1.1. У використанні створених гіпотетичних схем просторової організації міського організму на мікро- чи мезорівнях для здійснення власне соціотопографічного аналізу;
1.2. У виявленні нових фактів з історії міста;
1.3. В уможливленні нової інтерпретації історичного розвитку конкретного міського організму;
1.4. У визначенні достовірності окремих типів і видів джерел.
2. Для реставраційної теорії та практики:
2.1. У створенні теоретичних моделей урбаністичного організму в його історичному розвитку.
Результати дослідження орієнтовані на використання:
1. Для комплексу історичної науки:
1.1. В узагальнюючих та спеціальних дослідженнях, науково-популярних працях з історії Львова;
1.2. У застосуванні запропонованої методики дослідження при вивченні міської історії Галичини та Буковини в Україні та міст (містечок) інших країн, що до 1918 р. входили до складу Австро-Угорської імперії.
2. Для реставраційної теорії та практики:
2.1. У використанні результатів роботи для опрацювання історико– архітектурних опорних планів;
2.2. Для здійснення практичних робіт щодо збереження історичної планувальної структури історичного міста (містечка) як пам’ятки культурної спадщини.
Можна сподіватися, що дане дослідження і запропонована методика ретроспективної локалізації стане базою для подальшого докладнішого опрацювання теренів міст і містечок Галичини. Гіпотетичні історичні схеми є придатними для майбутніх соціотопографічних і націотопографічних студій. Подальшого розвитку вимагають вивчення зарисованих зв’язків між об’єктами та суб’єктами нерухомої власності львівських передмість та спостереження щодо розмитості деяких засадничих понять, які функціонували протягом ранньомодерного періоду.
Проблеми термінології і трактування деяких понять описані далі. Тут варто лише зауважити, що для понять, які несуть неоднозначне (подвійне) смислове навантаження, у тексті вжито різну форму запису (з використанням лапок або без них). Так, лан – це пізньосередньовічна одиниця площі, а „лан“ – великий земельний наділ фізичного чи юридичного власника. Лапки до терміна „вулиця“ вживаються у тому випадку, коли йдеться про неадміністративне площинне утворення львівських передмість маґдебурзького періоду, слово вулиця використовується в традиційно-побутовому значенні.
У дослідженні використано немало цитат, запозичених із низки джерел. Це зумовлене необхідністю демонстрації звучання власних назв, послідовністю опису їхніх атрибутних компонентів у різних джерелах, що є безпосередньою передумовою для висновків щодо розташування того чи іншого об’єкта – носія назви.
Цитати латиною і громіздкі цитати старопольською мовою наведено у перекладі українською мовою. Варто зауважити, що текст Йосифінської метрики для львівських передмість (особливо в її частині для третьої дільниці передмістя) має помітні впливи української мови, тому окремі слова (переважно власні назви й імена) в цитатах передаються без коректування відповідно до сучасних вимог польського правопису.
Хочу якнайщиріше подякувати всім, без кого опрацювання цієї студії було б неможливим. Найперше це стосується мого керівника і консультанта проф. Миколи Крикуна за мудрі поради, розуміння і терплячість. Щиро дякую проф. Володимирові Хмельовому за консультації із системології, доц. Євгенові Іванову за комп’ютерне опрацювання графічних схем і працівникові бібліотеки «Statistik Austria» д-ру Йосифу Бучеку за копію літографічної мапи Львова 1841 р. Висловлюю вдячність всім друзям і колегам історикам та архітекторам за поради і моральну підтримку. Опрацювання літератури в бібліотеках Варшави, Відня, Праги і Києва і знайомство з тамтешніми архівами завдячую стипендіям Каси ім. Юзефа М’яновського та Підтримки дослідницьких студій (Research Support Scheme).