Передмова

Пісня і праця – великі дві сили!
Їм я до скону бажаю служить…
Іван Франко

Глибокі за змістом слова – строфа з вірша українського Генія Івана Франка “Пісня і праця”. Слова Каменяра, які поклав на музику маестро професор С. Стельмащук під назвою “Девіз Каменяра”, як пісня-гімн посідає чільне місце у репертуарі Народного чоловічого хору “Орфей” Національного університету “Львівська політехніка”. Певною мірою ці слова стосуються й учасників хору “Орфей”. Вони – науковці, педагоги, спеціалісти у різних галузях знань, уже тривалий час служать одній великій силі – українській пісні.
Восени 2009 року минуло 30 років від часу скликання нашого хору. На заклик утворення чоловічого хору у Політехніці відгукнулися працівники різних кафедр, різних життєвих уподобань, різного віку, які мали хист до співу. На перших порах вони піддалися манливій ідеї хорового співу, а з часом захопилися життям і творчістю хорового колективу й донині є його учасниками. Дехто з засновників хору мав музикальну освіту, здобуту у музичних школах, студіях, інші мали досвід участі у самодіяльних хорових колективах, та практично всі колишні і сьогоднішні хористи – аматори. Особливою їхньою ознакою є те, що це працівники рідної вищої школи – Політехніки.
Становленню чоловічого чотириголосного хору як художнього колективу сприяла самовіддана праця професіоналів – художніх керівників, хормейстерів та концертмейстерів, які наполегливо працюють над його вдосконаленням. Серед них засновник і перший художній керівник хору – Петро Гудз; талановитий інтерпретатор хорових творів, багаторічний художній керівник і головний диригент, заслужений артист України – Олексій Волинець; відданий хоровій справі, з тонким відчуттям мелодики церковних піснеспівів, заслужений працівник культури України – Володимир Гнідь. Надтхненній праці цих непересічних артистів хор завдячує своїм творчим доробком. Лише мала частка їхньої праці подана у цьому збірнику творів з репертуару хору. Відійшли уже у вічність світлої пам’яті П. Гудз та О. Волинець.
Олексієві Волинцю та Володимирові Гнідю випала доля працювати з хором на зламі ідеологічних орієнтирів у суспільстві. Тоді, здавалося б, з навічного забуття виринули публічно замовчувані стрілецькі та повстанські пісні, які завдяки цим маестро величаво зазвучали у хоровому виконанні. Глибоко емоційно хор виконує й церковні піснеспіви та церковнослужебні твори. Своєрідна манера співу, в основі якої класичний вокал, художня інтерпретація творів та насичене фактурно виразне звучання забезпечують колективу успіх і прихильність шанувальників.
Хормейстерами у різний час були Володимир Грицик, Максим Небожинський, Іван Бокотей, Олександр Драган, Олена Гафарова та відомий професіонал Мирон Дацко. Концертмейстерами – Юлія Бала, Оксана Бонковська, Оксана Миськів. З великою вдячністю хор згадує світлої пам’яті Оксану Бонковську. Вона була не тільки талановитим концертмейстром і співтворила з диригентами, а й ревною, критичною слухачкою і великим душевним прихильником чоловічого хорового товариства. Саме ці професіонали кували творчу біографію хору впродовж довгих літ. Сьогодні віддає хору свою енергію молода зміна – художній керівник Володимир Вівчарик та концертмейстер Ірина Биць.
У репертуарі хору понад двісті пісень – церковних піснеспівів, українських народних пісень, пісень патріотичного звучання, класичних творів українських і світових композиторів, творів, які входять до скарбниці хорової пісенної творчості. Хор освоїв Божественну Літургію, де звучать твори А. Веделя, Д. Бортнянського, М. Вербицького, С. Людкевича, Й. Кишакевича, М. Копка, О. Кошиця, А. Гнатишина, І. Дольницького тощо, Молебень до Богородиці, Панахида та інші церковні піснеспіви різних епох і традицій.
Збірник відкриває “Величальна Львівській політехніці”, яку скомпонував у варіанті для чоловічого хору композитор Р. Сов'як. Заклик “Жиймо Україною!”, який звучить у тексті цього гімну, створеного професором М. Шалатою, співзвучний з душевним стремлінням учасників хору. Впродовж тридцяти років, часу бурхливих суспільних подій, часу агонії і краху імперії, часу небаченого вибуху нестримного прагнення до свободи тривалий час пригнічуваного українського народу, часу ейфорії від вибореної незалежності України і до сьогодні “Орфей” був і є у громадському життєвому вирі, прагнучи словом, піснею, діями бути причетним до великих змагань за достойну долю України, разом зі своїми вдячними слухачами жити Україною. Це прагнення звучить у піснях збірника творів, що подано на суд читача.

Михайло Олійник