Сашко, дякуємо

Спішімо любити людей так швидко відходять
ті які не відходять не завжди повертаються
і годі збагнути коли йдеться про любов
чи перша є останньою чи остання першою

о. Ян Твардовський, "Спішімо"

Минуло чотири роки, як пішов із життя Олександр Неборак, журналіст і Друг. У 37 літ багато хто щойно пізнає щастя „знайти себе у світі”. Кажучи просто: стати самим собою.
Від закінчення у 1996 році Університету імені Франка й до 11 березня 2009 Сашко працював у Львівській державній телерадіокомпанії. Записував і готував до виходу на екран – а тривалий час вів у прямому ефірі – програми про цікавих сучасників, неординарні події, добру музику, потрібні книжки. Був творцем і керівником програм "Вже ранок", "Молодіжний простір", "Вечірній простір".
Сашко співпрацював із Видавництвом Львівської політехніки від кінця дев’ятдесятих. У той непростий час необхідно було, відповідно до нових освітніх вимог у державі, запропонувати якісну концепцію сучасного університетського видавництва, продумати видавничу, кадрову, інформаційну політику.
Двотисячні легшими не стали. Принаймні, для видавців. Тому – а ще з огляду на „фактичну ринкову” вартість телеефіру і „готовність” вітчизняних медіа висвітлювати „специфічно книжкові” теми – некорисливий внесок Сашка Неборака у промоцію нашого Видавництва неможливо поцінувати надміру.
Вперше про Видавництво Львівської політехніки телеглядачі довідалися з програми „Слово”, яку під керівництвом режисера Віктора Робочека Сашко вів на пару з поеткою і журналісткою Яриною Сенчишин. Тоді в студію запрошено директора Видавництва Івана Паров’яка, і він мав нагоду докладно розповісти, як від 1993 року працює, достосовуючись до вимог і викликів нового часу, одне з перших сучасних університетських книжково-журнальних видавництв.
Були інші телезустрічі. Розмова у прямому ефірі програми „Вже ранок” про газету „Просвіта”, яку в 2001–2004 роках Львівське товариство „Просвіта” довірило редагувати, макетувати і друкувати нашому Видавництву. Цей ефір також вів Сашко – на пару з журналісткою Галею Тарадайкою.
Були й розмови про книжкові проекти інших видавців, реалізовані у поліграфічному центрі нашого Видавництва. У червні 2008-го у Палаці Потоцьких під час великого діаспорного конгресу, що його організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, презентовано 800-сторінкову двомовну антологію „В іншому світлі :: In a Different Light”. Дійство, у якому взяли участь відомі сучасні поети, зокрема Олег Лишега, Людмила Таран, театральний режисер з Нью-Йорка Вірляна Ткач, поетка афроамериканського походження Ванда Фиппс, вдалося змістовним і видовищним – про нього Сашко і його колеги з редакції молодіжних програм не менш яскраво розповіли у випуску „Молодіжного простору”.
...Промоція книжок і читання не є, та й не може бути, рекламою в „чистому” вигляді. У багатьох державах на захід від України вона навіть є частиною національної політики. В Україні промоція книжок і читання – як, для прикладу, непряма реклама розважального центру чи нової кав’ярні – переважно передбачає цілком прагматичні способи заохочення журналістів.
Сашкові ніколи не йшлося про жодні винагороди. Щобільше – йому вдавалося переконувати керівництво 12-го каналу у важливості телепромоції багатьох культурницьких проектів, започаткованих у Львові.
Звертаючись до Сашка у різних професійних справах, ми жодного разу не отримали від нього відмови. Знаємо: є багато людей, які потвердили б ці слова як свої власні.
Він був справжнім Другом – вирозумілим і небайдужим. Він узагалі був справжнім.
Сашко, дякуємо Тобі.

Від колективу Видавництва Львівської політехніки –
Іра Лонкевич,
редактор відділу рекламної інформації