Віктор ПРОСКУРЯКОВ: «Світ виявився занадто недосяжним… щоб його зрозуміти»

Перша книжка – біла, друга – чорна. Чому?
Ідея обкладинки першої книжки – білої – була простою: коли ми, молоді, самовпевнені, приїхали вчитися в Москву, світобудова здавалася такою зрозумілою, такою збагненною. Досвід показав – не до кінця. Друга книга вийшла під чорною обкладинкою: світ виявився занадто недосяжним, щоб його зрозуміти. Білого лиш трохи…
Перша частина відображає наш юний снобізм. Навіть та піктограма на обкладинці «Проскуряков і партнери» – п’єдестал у вигляді літери П – нехай хтось вилазить на нього, постоїть там трохи і звільнить. А в «Житії «западенців» все по-іншому: мої колеги і партнери – то я сам, без них нема мене.
Сильнішою є та людина, котра має більше друзів. Між рядків новел другої книги закладена епістола: сильнішою є та людина, котра має більше друзів, більше учнів, яка чесно скаже, хто її вчителі.
Перша книга – епатажна. Я розповів у ній про часи, коли ми, молоді люди з різних республік, утверджувалися в Москві. Зустрілися і відчули середовище, разюче інше. Не таке, яким зображали його телебачення, радіо, газети. Москва була країною: з тисячами бібліотек, сотнями театрів і кінотеатрів, університетів… То був Космос. І він страшенно заряджав. І заражав.
«Неймовірні пригоди...» писав чесно. І навіть тією мовою, якою ми тоді розмовляли. Спочатку навіть план склав, про кого написати. Але захопився, і "понесло". Потім перечитав написане – класно. Міг написати про московських знаменитостей, з якими мав нагоду познайомитися, наприклад, про Пугачову. Але передумав. Вирішив: писатиму про своїх, тих, які створювали середовище і дух того часу.
Важливі ж люди! А не хто що збудував, у якому віці почав малювати портрети вождів, які правильні книжки читав. Хотілося ще передати побутову атмосферу. Згадати деякі особливі місця Москви – як от ресторан «Слов’янський базар» – легендарне місце зустрічі легендарних людей. А ресторану вже немає і будівля згоріла.
У книзі є те, що можна згадати. Я пишу не для себе – я те пам’ятаю. Пишу для своїх студентів. Щоб відчули – дружба, праця – ось що людей формує.
І брехня, ніби орієнтири та ідеали змінюються цілковито. Такого не може бути. Все перебуває в русі. Все розвивається. Це як із будь-яким вченням.
Дівчата і хлопці, ось вам – наш досвід, а перед вами – майбутнє. Ви маєте стати академіками, і не тільки України...

Записувала Наталія ЛІПІНСЬКА